Ендрю Стюарт Маклейн (), OC (19 квітня 1948 — 15 лютого 2017) — канадський радіоведучий, гуморист, автор монологів і письменник, найбільш відомий як ведучий програми The Vinyl Cafe на радіо CBCStuart McLean , The Canadian Encyclopedia.. Його часто називають «коміком-оповідачем», хоча його оповідки зачіпали як гумористичні, так і серйозні теми«Vinyl Cafe gets up close and personal; Stuart McLean tells the tales». Edmonton Journal, October 30, 1998.; він був відомий своїми художніми та документальними розповідями, в яких проявлялись порядність і гідність звичайних людей«Telling tales: Stuart McLean is one of Canada's most beloved storytellers». Ottawa Citizen, January 29, 1999. через історії, які часто підкреслювали здатність їхніх героїв, реальних чи вигаданих, зберігати порядність і гумор в екстремальних та незручних ситуаціях«'The Vinyl Cafe' Radio Show Host Stuart McLean Dies at 68». The Hollywood Reporter, February 15, 2017..
Особисте життя Маклейн народилася в Монреалі-Вест, старшим з трьох дітей у сім'ї австралійських іммігрантів, Ендрю Маклейна і Маргарет Ґодкін«C'mon in to the Vinyl Cafe: CBC storyteller McLean brings make- believe and music to Montreal». Montreal Gazette, November 19, 1998.«McLean, Stuart 1948-». Contemporary Authors, January 1, 2006.. Його інтерес до радіопрограм розвинувся в дитинстві, коли батько подарував йому радіо Motorola, щоб помогти перебути вимушену пасивність під час хвороби. Це раннє захоплення радіо збереглося в дорослому віці, сформувавши траєкторію кар'єри Маклейна в ЗМІ та журналістиці.
Маклейн здобув освіту в Коледжі Нижньої Канади та Колегіальній школі Бішопа у Квебеку. Він зізнався, що почувався аутсайдером серед інших учнів приватної школи, не будучи ані достатньо спортивним, ані достатньо розумним, щоб бути своїм. Маклейн закінчив Університет сера Джорджа Вільямса зі ступенем бакалавра в 1971 році. Після закінчення університету він працював у студентській службі коледжу Доусон і керівником кампанії Ніка Ауф дер Маура на його перших виборах до міської ради Монреаля.
Маклейн одружився з Ліндою Рід, керамісткою, у 1982 році. У них було двоє спільних дітей, Роберт і Ендрю, Маклейн також був вітчимом синові Рід від її першого шлюбу Крістоферові Тровбріджу«Stuart McLean, Who Created Radio's ‘The Vinyl Cafe,’ Dies at 68». The New York Times, February 17, 2017.. Пізніше Маклейн і Рід розлучилися у 2002 році«Stuart McLean's bent vision». The Globe and Mail, October 18, 2003..
Він також був спонсором табору YMCA Kanawana, заснувавши благодійний фонд для надання фінансової підтримки знедоленій молоді для відвідування табору«Stuart McLean, Canadian Radio Legend, Dies at 68». Billboard, February 15, 2017. і служив почесним полковником 8 ескадрильї повітряного обслуговування Збройних сил Канади на авіабазі Трентон.
Медійна кар'єра
Рання робота Маклейн вперше приєднався до CBC Radio як дослідник для Cross Country Checkup у 1974 році,«He's a radio junkie». Victoria Times-Colonist, November 8, 1998. пізніше став документалістом для радіопрограми Sunday Morning«Stuart McLean, longtime host of CBC Radio's ‘Vinyl Cafe,’ has died». Toronto Star, February 15, 2017.. У 1979 році він отримав нагороду ACTRA за документальний фільм «Операція Білий лицар» про Джонстаунську різанину«CBC scores landslide in ACTRA awards» The Globe and Mail, April 5, 1979.. Від 1981 до 1984 року він був виконавчим продюсером шоу«CBC marriage works, as it happens». The Globe and Mail, November 28, 1981..
Маклейн був професором журналістики в Університеті Раєрсона від 1984 до 2004 року, відтак вийшов на пенсію та став професором-емеритом. Коли він помер у 2017 році, колишні учні Маклейна згадували, як він переймався їхніми успіхами в журналістській індустрії. Репортер CTV Скотт Лайтфут зауважив: «Я двічі навчався в університеті, прослухав багато курсів, і жодного разу ніякий інший професор не дзвонив нікому на мою підтримку».
Протягом 1980-х і 1990-х років він часто брав участь у програмі «Морнінґсайд», іноді будучи її гостем, і часто створюючи для неї документальні фільми та аудіонариси про простих людей і звичайні місця«The ups and towns of being an author». The Globe and Mail, January 4, 1993.. Пізніше він характеризував свою роботу в Морнінґсайді як прославлення «важливості бути неважливим»«Gentle voices overheard at The Vinyl Cafe». Financial Post, January 27, 1996. і як, зрештою, допомогу йому знайти власний письменницький голос«Stuart McLean, the man of a thousand stories». Toronto Star, December 6, 2013.. Ведучий Morningside Пітер Ґзовскі з теплотою згадував роботу Маклейна для програми: «На перший погляд вони здавалися несуттєвими, але насправді це були вишукано створені журналістські твори».
Зрештою Маклейн опублікував добірку своїх робіт для Morningside у своїй першій книзі «The Morningside World of Stuart McLean»«McLean's Morningside». Ottawa Citizen, January 20, 1990.. Книга була канадським бестселером і фіналістом Торонтської книжкової премії 1990 року«Contest finalists announced». Toronto Star, February 28, 1990.. Після успіху його першої книги видавництво Penguin Books звернулося до Маклейна з проханням написати дорожні спогади про життя в маленьких містечках Канади. Випущений у 1992 році збірник «Ласкаво просимо додому: подорожі малими містечками Канади»«McLean's book lifted by people». Calgary Herald, December 5, 1992. містив історії з семи невеликих громад і виграв премію Асоціації канадських авторів за найкращу науково-популярну книгу 1993 року«Slice of life comes from smalltown Canada». Calgary Herald, October 22, 1993..
Маклейн часто писав для програм новин CBC The Journal і The National, де він зосереджувався на історіях, що цікавлять людей, розмовляючи зі «звичайними людьми» та заглиблюючись у їхні часто смішні чи екстремальні випадки. Ці фрагменти про життя простих людей допомогли надихнути The Vinyl Cafe, яке в подібному ключі показувало життя пересічних канадців.
Вінілове кафе У 1994 році Маклейн запустив The Vinyl Cafe як літній радіосеріал, що містив історії про вигаданий магазин вживаних платівок«CBC revamps weekend schedule». Edmonton Journal, July 2, 1994.. Хоча перші історії були зосереджені на різноманітній групі персонажів, випадково пов'язаних через магазин платівок Vinyl Cafe, до того часу, коли серіал став постійним, історії здебільшого стосувалися власника магазину Дейва і його родини та друзів«Vinyl Cafe a star vehicle for McLean». Kingston Whig-Standard, February 13, 1998.. Після другого літнього виходу серіалу в 1995 році Маклейн опублікував «Історії з вінілового кафе», свою першу книгу з цієї серії«Consummate storyteller unveils memorable collection». Kingston Whig-Standard, November 4, 1995.. Шоу приєдналося до постійного розкладу регулярного сезону CBC у 1997 році«CBC Radio changes name and schedule: Renaming of two networks reflects massive restructuring of programming». The Globe and Mail, August 20, 1997..
Починаючи з 1998 року, Маклейн відчитував The Vinyl Cafe, подорожуючи від одного кінотеатру до іншого по всій Канаді та Сполучених Штатах. Деякі історії повторювалися на кількох шоу — зокрема, рання історія про незграбну спробу Дейва приготувати індика на різдвяну вечерю стала однією з найвідоміших і найчастіше повторюваних історій у кар'єрі Маклейна«Vinyl Cafe brings a new bird». Victoria Times-Colonist, November 22, 2012. — але Маклейн часто подавав різні варіації історій, щоб зацікавити аудиторію«Vinyl Cafe's McLean returns to Grand». Kingston Whig-Standard, January 29, 1999.. Один епізод «The Vinyl Cafe» щороку також присвячувався «Arthur Awards», власній програмі нагород Маклейна, призначеній для вшанування вчинків доброти та громадської активності звичайних канадців, які інакше могли б «залишитися невідзначеними та навіть непоміченими»«Remembering Stuart: What everyday act of an ordinary person in your community do you think should be honoured?» Cross Country Checkup, February 19, 2017..
Передача The Vinyl Cafe транслювалася щовихідних на CBC Radio, а пізніше як щотижневий подкастBruce DeMara, «McLean steps down from his Vinyl Cafe: CBC Radio host says year-long battle against melanoma is not going 'exactly as planned'». Toronto Star, December 14, 2016.. Книги оповідань Маклейна з The Vinyl Cafe тричі отримували Пам'ятну медаль Стівена Лікока за гумор. Було також випущено кілька альбомів його виконання історій Vinyl Cafe. У 2010-х роках у другій половині дня на CBC Radio транслювався випуск Vinyl Café Stories, який містив дві раніше випущені історії на взаємопов'язані теми.
Лікування раку і смерть Після того, як у листопаді 2015 року у Маклейна діагностували меланому, The Vinyl Cafe припинили гастролі та виробництво епізодів. 13 грудня 2016 року Маклейн повідомив, що йому приписали наступний курс лікування, що означало подальшу затримку у виробництві епізодів. Повтори минулих шоу припинилися в ефірі на CBC Radio One із січня 2017 року, щоб «звільнити можливість іншим поділитись їхньою роботою по радіо». Маклейн помер від раку 15 лютого 2017 року в Торонто у віці 68 років. Його архів був переданий в дар Університету Макмастера.
Через день після його смерті в лютому 2017 року Майкл Енрайт випустив на радіо CBC спеціальну програму під назвою «Канадський оповідач: данина Стюарту Маклейну» ; це було повторено наступної неділі в колишньому часовому інтервалі The Vinyl Cafe«Canada's Storyteller: A Tribute to Stuart McLean». CBC News, February 16, 2017.. Серія документальних передач CBC Radio The Doc Project випустила спеціальну передачу після смерті Маклейна, повторно випустивши в ефір його документальну передачу Sunday Morning 1979 року «The New Goldrush»«Celebrating a side of Stuart McLean you may not know: documentary maker». The Doc Project, February 16, 2017. тоді як Cross Country Checkup присвятив епізод вшанування своїй власній версії нагород Артура, запрошуючи абонентів поділитися історіями про вчинки доброти, які змінили їхнє життя. У квітні 2018 року Cross Country Checkup присвятив другий епізод питанню «Кого б ви номінували на премію Артура Стюарта Маклейна?»«Bringing back Stuart McLean's Arthur Awards: who would you nominate and why?». Cross Country Checkup, April 23, 2018..
Твори
Bibliography 1989 — The Morningside World of Stuart McLean 1992 — Welcome Home: Travels in Smalltown Canada 1995 — Stories from the Vinyl Cafe 1996 — When We Were Young: A Collection of Canadian Stories 1998 — Home from the Vinyl Cafe 2001 — Vinyl Cafe Unplugged 2003 — Vinyl Cafe Diaries 2005 — Stories from the Vinyl Cafe 10th Anniversary Edition 2006 — Secrets from the Vinyl Cafe 2006 — Dave Cooks the Turkey 2008 — When We Were Young: An Anthology of Canadian Stories 2009 — Extreme Vinyl Café 2010 — The Vinyl Cafe Notebooks 2012 — Revenge of The Vinyl Cafe 2013 — Time Now for the Vinyl Cafe Story Exchange 2015 — Vinyl Cafe Turns the Page 2017 — Christmas at The Vinyl Cafe 2021 — Vinyl Cafe Celebrates
Discography 1997 — Christmas Concert at the Vinyl Cafe (Audio Book CD) 1998 — Vinyl Cafe Stories 1999 — The Vinyl Cafe on Tour 2001 — Vinyl Cafe Odd Jobs 2002 — Vinyl Cafe Inc. Coast to Coast Story Service 2004 — A Story-Gram From Vinyl Cafe Inc. 2005 — Vinyl Cafe: A Christmas Collection 2006 — Stuart McLean's History of Canada 2007 — An Important Message From The Vinyl Cafe 2008 — Vinyl Cafe: Storyland 2009 — Vinyl Cafe Planet Boy 2010 — Vinyl Cafe: Out and About 2011 — Vinyl Cafe: Family Pack 2012 — Vinyl Cafe: The Christmas Pack 2013 — Vinyl Cafe: New Stories 2014 — Vinyl Cafe: The Auto Pack 2015 — Vinyl Cafe: Seasons 2016 — Vinyl Cafe: Up and Away 2017 — Vinyl Cafe: The Unreleased Stories
Нагороди
ACTRA Award for best radio documentary for coverage of the Jonestown Massacre (1979) Canadian Authors Association Best Non Fiction book for Welcome Home (1993) Rooke Fellowship for Excellence in Teaching, Research, and Writing: Trent University (1994–95) Stephen Leacock Memorial Medal for Humour, Home from the Vinyl Cafe (1999)