Вікто́рія Володи́мирівна Ро́щина (6 жовтня 1996, Кривий Ріг або Запоріжжя, Україна — 19 вересня 2024, Кізел, Пермський край, РФ) — українська журналістка, правозахисниця, військова кореспондентка, яка серед іншого писала про російське вторгнення в Україну та битву за Маріуполь.

Лауреатка нагороди Міжнародного жіночого медіафонду за мужність у журналістиці (2022). В серпні 2023 року Рощину викрали російські окупанти, у жовтні 2024 року стало відомо, що її було вбито в російському полоні.

Біографія Народилася 6 жовтня 1996 року. Різні джерела вказують місцем народження Кривий Ріг або Запоріжжя. Почала працювати журналісткою у підлітковому віці, висвітлюючи судові рішення та злочини. Після російського вторгнення та окупації частини сходу України у 2022 році вона почала писати про життя в окупованих Росією районів України та облогу Маріуполя. Співпрацювала з Українською правдою, Радіо Свобода, UA: Першим, Цензор.нет і Громадським радіо.

У березні 2022 року її захопили російські військові у Василівці, але Рощиній вдалося втекти, переховуючись вночі у підвалі. На початку березня її автомобіль обстріляли російські військові. Вона з водієм втекла, її комп'ютер і камеру викрали росіяни. 11 березня Рощину на десять діб захопили в Бердянську співробітники ФСБ РФ. Її випустили лише після того, як вона записала відео з заявою, що російські військові «врятували їй життя». Про час у полоні вона написала статтю для Громадського. Пізніше того ж року вона отримала нагороду за мужність у журналістиці від Міжнародного жіночого медіафонду (IWMF). Вона відмовилася бути присутньою на нагородженні, щоб натомість зосередитися на роботі над репортажем.

Викрадення і вбивство У липні 2023 року Рощина вирушила на окупований Росією схід України, ймовірно, щоб зробити репортаж про кризу на Запорізькій АЕС і підрив Каховської дамби. Щоб потрапити на окуповану росіянами територію, вона планувала проїхати через Польщу та Росію. 3 серпня 2023 року вона повідомила родині, що пройшла прикордонний контроль, це був останній раз, коли вони чули про неї. Про її зникнення повідомили 12 серпня, а подали заяву про зникнення 21 вересня. Про зникнення публічно повідомили 4 жовтня 2023 року у The Daily Beast та на Українській правді.

Приблизно 22 квітня 2024 року батько Вікторії Володимир Михайлович отримав лист від уряду РФ, датований 17 квітня, де йшлося, що росіяни утримували Рощину під вартою. IWMF назвав її затримання несправедливим, а ЄС — незаконним і свавільним. Правозахисниця Світлана Ганнушкіна написала Тетяні Москальковій, тодішній уповноваженій з прав людини в Росії, з проханням повідомити про статус Рощиної.

10 жовтня 2024 року Петро Яценко з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими повідомив про смерть Вікторії Рощиної. У листі до її родини російські офіційні особи повідомили, що вона померла 19 вересня 2024 року. Причину вони не вказали. Російське видання Медіазона повідомило, що вона померла під час етапування до Москви. За даними ГУР МОУ, Рощина перебувала у списках на обмін полоненими і утримувався в російському Таганрозі. Українська ГО «Медійна ініціатива за права людини» повідомила, що до етапування в СІЗО № 2 у Таганрозі Рощина перебувала в колонії № 77 у Бердянську. Обидва центри звинувачують у катуванні ув'язнених.

Репортери без кордонів, IWMF, ЄС і Комітет із захисту журналістів закликали розслідувати її смерть і затримання. 11 жовтня Генеральна прокуратура України оголосила, що розглядає її зникнення як потенційне вбивство та воєнний злочин. Президент України Володимир Зеленський назвав її смерть «справжнім ударом» для журналістів в Україні.

3 березня 2025 року у виданні Слідство.Інфо з'ясували, що Рощину жорстоко катували у російському полоні, на її тілі були ножові поранення, її били струмом, а співробітники російської колонії ховали її від перевірок.Рощина вимагала нормальних умов утримання, зокрема нормальної їжі, а також відмовилася співати російський гімн, за що також піддавалася тортурам. Повернуте тіло Рощиної мало сліди розтину, також у ньому були відсутні деякі органи.

Про зникнення журналістки знято документальний фільм «Останнє завдання Віки».

У лютому 2025 року тіло Рощиної повернули до України, воно мало численні сліди катувань. Її особу ідентифіковано за допомогою ДНК-експертизиhttps://censor.net/ua/resonance/3548509/yak-povertayut-tila-poleglyh-zahysnykiv-z-tymchasovo-okupovanyh-terytoriyi-chy-z-rosiyi.

8 серпня 2025 року в Михайлівському соборі та на Майдані Незалежності (Київ) відбулося прощання з Рощиною. Похована на Байковому кладовищі ().

Розслідування вбивства У серпні 2025 року керівнику СІЗО № 2 в Таганрозі Ростовської області заочно оголосили підозру в тому, що він організував катування Рощиної та інших українців, викрадених росіянами.

Згідно з розслідуванням проєкту «Слідство.Інфо», незадовго до загибелі Рощину етапували з Таганрога до ізолятора в місті Кізел у Пермському краї (РФ). У кізельському ізоляторі Вікторія провела менш як два тижні, і саме там її було вбито. Дата смерті також підтверджується свідоцтвом про смерть, що видане Ленінським відділом управління запису актів цивільного стану адміністрації Пермі. Цей документ журналісти отримали із закритих російських базЗМІ: Журналістка Вікторія Рощина загинула в Пермському краї, а не в Таганрозі. 24.09.2025, 19:59.

Особисте життя Вікторія мала сестру.

Державні нагороди Орден Свободи (1 серпня 2025, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, самовіддане відстоювання суверенітету та незалежності Української держави, конституційних прав і свобод людини.

Вшанування пам'яті 11 жовтня 2024 року в Києві провели акцію зі вшанування пам'яті журналістки.

Лавреатка правозахисної премії Homo Homini за 2024 рік чеської організації People in Need, посмертно.

У вересні 2025 року посмертно отримала американську відзнаку за сміливість Oxi Courage Award. Щороку фундація проводить церемонію вручення нагороди за прояви відваги, рішучості та сміливості.

У липні 2026 року представники українського медіаспівтовариства, правозахисники та громадські діячі опублікували відкриту заяву до президента України щодо присвоєння Вікторії звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

Публікації

Див. також Список журналістів, які загинули під час російсько-української війни Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України

Примітки

Посилання Англомовний переклад розповіді Рощиної про її час у російському ув'язненні, опублікований посмертно Index on Censorship Courage in Journalism Awards 2022: Вікторія Рощина, відео Міжнародного жіночого медіафонду.