Арка́дій Льво́вич Львов (9 березня 1927, Одеса, — 2 листопада 2020, Нью-Джерсі) — радянський та американський прозаїк.

Життєпис Народився 9 березня 1927 року в Одесі в єврейській родині. Від 1945 року навчався на історичному факультеті Одеського університету, виключений 1946 року. До 1949 року неофіційно продовжував навчатися у Чернівецькому університеті, склав держіспити в Одесі 1951 року. Працював шкільним учителем на заході Україні, 1968 року повернувся до Одеси.

Від 1965 року публікував оповідання в радянських журналах, у 1966—1972 роках вийшло шість книг його прози. Аркадію Львову протеґували такі впливові радянські письменники, як Валентин Катаєв та Костянтин Симонов.

Відповідно до антисемітської та антиізраїльської офіційної риторики в Радянському Союзі 1970-х КДБ звинуватив його в «сіоністській діяльності» й піддав остракізму, публікувати його твори в СРСР припинили. 1976 року емігрував до США. Жив у Нью-Йорку.

Творчість У середині 1960-х набув популярності як фантаст, пізніше писав реалістичну прозу.

Найвідоміший твір Львова — роман про Одесу «Двір», написаний у 1968—1972 роках, вийшов 1979 року французькою, 1981 року — в оригіналі, перекладений на основні європейські мови. 2005 року вийшло продовження цього роману — «Двір. Книга третя».Львов уважно спостерігає життя широких верств населення та зображує його реалістично, послідовно уникаючи будь-якого авторського коментаря (навіть і за допомогою прикметників).У найкращих оповіданнях, серед яких «Останній рабин» (1960-ті), Львов виступав спадкоємцем російсько-єврейських письменників, насамперед Ісака Бабеля та .

Автор есе про творчість І. Бабеля, Е. Багрицького, М. Свєтлова та ін. (Збірник есе «Вгамування сумом» (), 1984); книги про О. Мандельштама «Чорне та жовте» (), спогадів про Костянтина Симонова.

Вів авторську програму на Радіо Свобода — «Далі буде» ().

Був членом Спілки письменників СРСР.

Пам'ять У травні 2021 року в Одесі у дворі будинку № 14 у провулку Нечипуренка, де колись жив Аркадій Львов, художниця Леся Верба створила стінопис, присвячений письменнику та його роману «Двір».

Бібліографія Крах патента. — Одесса: Маяк, 1966. Бульвар Целакантус. Повести и рассказы. — : Молодая гвардия, 1967. Большое солнце Одессы. — М.: , 1968. Две смерти Чезаре Россолимо. Повести. — Одесса: Маяк, 1969. В Одессе лето (сборник рассказов). — Одесса: Маяк, 1970. Скажи себе, кто ты. — Одесса: Маяк, 1972. Двор. Роман в 2-х кн. — Мюнхен, 1981—1982. 2-е вид. — М.: , 1992. — ISBN 5-280-02307-8 3-е вид. — М.: , 2002. — ISBN 5-8159-0271-3 Бизнесмен з Одессы. — Мюнхен: 1981. Утоление печалью. Статьи. — Нью-Йорк: , 1984. Чёрное и жёлтое. — Нью-Йорк, Мюнхен: KHAZARIA, 1988. Химеры. — Нью-Йорк, Мюнхен: KHAZARIA, 1990. Разговоры с Симоновым. в журнале «Время и мы», № 146, 2000, с. 241—285. Двор. Книга третья. — М.: Захаров, 2005. — ISBN 5-8159-0477-5

Примітки

Посилання

Оббличчя російської літератури Нова літературна карта Росії . Єврей, який має літературний талант // Хронос