Іва́н Андріа́нович Леонто́вич (Іван Андрійович Леонтович; 1 січня 1893, с. Тенетиська, Рава-Руський повіт, Австро-Угорщина — 30 червня 1970, Прага, Чехословаччина) — український поет, стенограф, перекладач і редактор. Член Спілки українських лікарів Чехословаччини.
Життєпис Іван Андріанович (Андрійович) народився 1 січня 1893 року в селі Тенетиська Рава-Руського повіту в Австро-Угорській імперії.
Під час національно-визвольних змагань, у 1917—1918 роках, працював стенографом Української Центральної Ради.
Через два роки закінчив гімназію у Львові. У 1920—1921 роках навчався на теологічному факультеті Львівського університету, у 1921—1927 роках вивчав медицину, у 1922—1926 — філософію, у 1927—1928 — природознавство в Карловому університеті в Празі.
У 1924—1939 і 1945—1948 роках працював стенографом Національних зборів Чехословаччини. У 1940—1941 роках — редактор відділу преси президії Міністерської ради.
У 1948—1953 роках був ув'язнений із політичних причин. У 1956—1970 роках працював на виробництві в Празі.
Помер 30 червня 1970 року. У 1990 році, за 20 років після смерті поета, реабілітований. У 2012 році донька поета, Марія Іванівна Леонтович-Лошак, передала його особистий архів у Слов'янську бібліотеку в Празі. Значну частину архіву становили неопубліковані ліричні та патріотичні вірші, балади, поеми, зокрема «В неволі», «Боги жаждуть крові» та «Опришок Баюрак».
Вибрані твори «В неволі» (1948), «Боги жаждуть крові» (1949), «Опришок Баюрак» (1962).
Література Леонтович Іван Андрійович // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-54320