Александр Гіллеспі Реймонд молодший (; 2 жовтня 1909 — 6 вересня 1956) — американський художник-мультиплікатор та ілюстратор, найбільш відомий завдяки створенню коміксу «Флеш Гордон» для King Features Syndicate у 1934 році. Згодом стрічка була адаптована для багатьох інших засобів масової інформації, від трьох кіносеріалів Universal (1936 «Флеш Гордон», 1938 «Флеш Гордон Подорож на Марс» і 1940 «Флеш Гордон завойовує Всесвіт») до телесеріалу 1950-х і повнометражного фільму 1980 року.

Батько Реймонда любив малювати і заохочував сина малювати з раннього дитинства. На початку 1930-х років це змусило Реймонда стати помічником ілюстратора на таких стрічках, як «Тіллі-трудівниця» та «Удача Тіма Тайлера». Наприкінці 1933 року, щоб конкурувати з популярним коміксом «Бак Роджерс», Реймонд створив епічний науково-фантастичний комікс «Флеш Гордон». Невдовзі Флеш був найпопулярнішим. Одночасно з «Флешем» Реймонд також працював над пригодницькою сагою про джунглях «Джим з джунглів» і шпигунською пригодницькою серією «Таємний агент X-9», хоча через збільшення робочого навантаження до 1935 року він залишив «Таємного агента X-9» іншому художнику. 1944 року Александр залишив комікси, щоб приєднатися до морської піхоти, бачив бої на Тихоокеанському театрі бойових дій у 1945 році та був демобілізований 1946 року. Повернувшись до цивільного життя, Реймонд створив і проілюстрував широко оголошений «Ріп Кірбі», приватний детективний комікс. 1956 року Реймонд загинув в автокатастрофі у віці 46 років.

Його стали називати «художником художника», і його стиль, який часто наслідували, можна побачити на багатьох стрічках, які він ілюстрував. Реймонд працював із живими моделями, наданими Манхеттенським агентством Волтера Торнтона, як зазначено в «Сучасному Жулі Верні», профілі Реймонда, опублікованому в Dell Four-Color «Флеш Гордон» № 10 (1942), показуючи, як модель Торнтона Патриція Квін позувала як персонажа стрічки.

Багато художників для своїх робіт використовували Реймонда як джерело натхнення, зокрема художники коміксів Джек Кірбі, Боб Кейн, Расс Меннінг та Ел Вільямсон. Джордж Лукас назвав Реймонда найбільшим впливом на «Зоряні війни». У 1996 році він був включений до Зали слави коміксів Вілла Айснера. Моріс Горн заявив, що Реймонд, безсумнівно, володів «найрізноманітнішим талантом» з усіх творців коміксів. Він також описав свій стиль як «точний, ясний і гострий». Карл Баркс описав Реймонда як людину, «яка могла поєднати майстерність з емоціями та всіма хитрощами, які увійшли в гарний пригодницький фільм». Вплив Раймонда на інших карикатуристів був значним за його життя і не зменшився після його смерті.

Життєпис

Раннє життя та кар'єра Реймонд народився в 1909 році в Нью-Рошеллі, Нью-Йорк; його батьками були Беатріс В. (уроджена Кросслі) та Олександр Гіллеспі Реймонд-старший. Хлопчик виховувався у римо-католицькій вірі.

Його батько був інженером-будівельником і будівельником доріг, який заохочував любов свого сина до малювання з раннього дитинства, навіть «покрив одну стіну свого кабінету в будівлі Вулворт» роботами свого маленького сина. Батько Реймонда помер, коли йому було 12 років, після чого він відчув, що у мистецтва немає такого життєздатного майбутнього, як він сподівався. За спортивною стипендією він відвідував Підготовчу школу Іона. Там він грав на позиції крайнього захисника футбольної команди 1926 року тренера «Турка» Сміта.

Першою роботою Реймонда була робота продавця замовлень на Волл-стріт. На хвилі економічної кризи 1929 року він вступив до Великої центральної школи мистецтв у Нью-Йорку та почав працювати повіреним у іпотечного брокера. Зійшовши до колишнього сусіда Расса Вестовера, незабаром Реймонд залишив роботу і до 1930 року допомагав Вестоверу над його коміксом «Тіллі-Трудянка». У результаті Реймонда «ввели в King Features Syndicate», де він згодом став штатним художникомHorn, Maurice, editor. 100 Years of American Newspaper Comics (Gramercy Books: New York, Avenel, 1996) . Flash Gordon entry by Bill Crouch, Jr., pg. 118 і для якого створив свої найкращі твори мистецтва.

На Реймонда вплинули різні художники-карикатуристи та журнальні ілюстратори, зокрема Метт Кларк, Франклін Бут і Джон Ла Гатта. З кінця 1931 до 1933 рокуHorn. Tim Tyler's Luck entry, by Horn, p. 375 Реймонд асистував Лаймену Янгу над фільмом «Удача Тіма Тайлера», зрештою став художником-рабом у «1932 і 1933 роки … [як] на щоденній смузі, так і на недільній сторінці», перетворивши її «в одну з найбільш привабливих смуг часу». Паралельно Реймонд асистував Шику Янгу на Blondie.

У 1933 році King Features доручив йому оформити шпигунську пригодницьку стрічку «Таємний агент X-9» за сценарієм романіста Дешіеля Геммета. Ілюстративний підхід Реймонда до цієї стрічки зробив його провідним талантом King Features.

Флеш Гордон, Джангл Джим і секретний агент Х-9 Наприкінці 1933 року King Features попросив його створити недільну сторінку, яка могла б конкурувати з «Баком Роджерсом у XXV столітті», популярною науково-фантастичною пригодницькою стрічкою, яка дебютувала в 1929 році та у 1933 р. породила конкурента «Бріка Бредфорда». За словами King Features, президент синдикату Джо Конноллі «дав Реймонду ідею… засновану на фантастичних пригодах, схожих на пригоди Жуля Верна».

Разом із автором-привидом Доном Муром, ветераном кримінальної фантастики, Реймонд створив візуально розкішний науково-фантастичний епічний комікс «Флеш Гордон». Дует також створив «додаткову стрічку, „Джунглі Джим“, пригодницьку сагу, яка розгортається в Південно-Східній Азії», верхня частина якої в деяких газетах була вище Флеша. Реймонд паралельно ілюстрував «Таємного агента X-9», прем'єра якого відбулася 22 січня 1934 року, через два тижні після двох інших смуг.Horn. Secret Agent X-9 entry, by Horn, p. 341 Саме «Флеш Гордон» переживе інших, швидко «розвинувши] аудиторію, яка значно перевершила» аудиторію «Бака Роджерса». «Флеш Гордон», писав Стівен Беккер, «був дотепнішим і рухався швидше» тому «позиція Бака як улюбленого фантастичного героя Америки, — писав історик Білл Крауч-молодший, — пішла під укіс художньому батогу і видовищу віртуозної роботи Алекса Реймонда». Алекс Реймонд сказав: «Я чесно вирішив, що комікс — це самостійний вид мистецтва. Воно точніше відображає життя і час і насправді є більш художнім, ніж журнальна ілюстрація, оскільки є повністю творчим. Ілюстратор працює з камерою і моделями, а художник-коміксист починає з білого аркуша паперу і придумує власну справу — він драматург, режисер, редактор і художник водночас».King Features' «Alex Raymond» in Famous Writers and Artists, 1949 placed online by Armando E. Mendez . Accessed January 3, 2009 A. Е. Мендес також стверджував, що «досягнення Реймонда подрібнюються на дрібні шматочки знавцями коміксів. Загублена у вартісних зусиллях виокремити комікси як вид мистецтва, романтика, розмах і краса малюнків Реймонда, його незрівнянна лінійна робота, відкидаються. Для багатьох це просто красиві картинки. Так чи інакше, для таких людей, як Каніфф та Айзнер, запозичення з кіно — це нормально. Це справжній сторітелінг. Але для Реймонда вчитися на ілюстратора, ну, це просто не комікси».

Дебютувавши 7 січня 1934 року, перша стрічка Реймонда «Флеш» представила «всесвітньо відомого гравця в поло», неймовірно залученого в космічну пригоду разом із коханою Дейл Арден і вченим доктором Гансом Зарковим. Перевезені ракетою на планету Монго, «яка мала зіткнутися із Землею», тріо «миттєво вплуталося у справи мешканців Монго — зокрема, у справи його підступного полководця, імператора Міна», який став ворогом Флеша Гордона протягом усього періоду втілень франшизи.

На початку 1935 року Геммет вирішив залишити сценарій «Таємного агента X-9», щоб продовжити кар'єру в Голлівуді. Хоча було припущено, що Реймонд взяв на себе обов'язки написання стрічки, поки не знайдуть заміну, натомість біограф Том Робертс вважає, що стрічка була написана комітетом під час редакційної конференції, і Р. К. Гарві вважає, що ця думка підтверджується самими стрічками. «the unevenness of the storytelling from week to week suggests that more than one hand was on the tiller, and some of them had only a tenuous grasp.» Святий автор Леслі Чартеріс був найнятий для написання стрічки у вересні 1935 року, але пара співпрацювала лише над однією сюжетною лінією. До кінця 1935 року «[робоче] навантаження було занадто великим для Реймонда» який залишив «Таємного агента X-9» художнику Чарльз Фландерс, щоб більше часу приділяти його скрупульозним недільним сторінкам.

Кажуть, що робота Реймонда над «X-9» особливо тягнулася до «відчуття найкращого целюлозного інтер'єрного мистецтва того часу», стилю, який розвивався з його власними так званими «великими розквітами» і «пізніше розквітнув на повну силу у „Флеші Гордоні“ і „Джунглі Джим“». "Під його пером, — пише Моріс Горн, його недільні сторінки «стали всесвітньо відомими (особливо Флеш Гордон)». Однак історик і критик Р. К. Гарві стверджує, що «незважаючи на великий талант Реймонда як ілюстратора, його використання коміксів (на X-9) не було дуже вражаючим». Гарві вважає, що робота Реймонда страждає порівняно з одночасними роботами Мілтона Каніффа, причому недоліки Реймонда як візуального оповідача менш помітні на щотижневій недільній стрічці, де наданий простір розігрував його майстерність як ілюстратора.

Суттєві роботи Реймонда, для яких художник особливо «вивчав популярних ілюстраторів», зокрема художника Метта Кларка, чиї роботи особливо нагадують чоловічі фігури Реймонда — вийшли за межі своїх кордонів і «привернули набагато більше лояльних читачів, ніж … [досить надумані та непереконливі пригодницькі історії», які зображували його роботи. Реймонд швидко став "«одним з найбільш шанованих — і найбільш імітованих — у всіх коміксах» за свою роботу над щотижневою смугою, а Гарві оголосив його роботу над смугою «технічною віртуозністю, яку на сторінках коміксів можна порівняти лише з Гарольдом Фостером у „Принцеві Веліенті“». Реймонд змінив макет смуги з чотирирівневої у 1934 році на дворівневу у 1936 році, зменшивши кількість панелей, але збільшивши їхній розмір удвічі. Поєднання цього з перенесенням діалогів з словесних бульбашок на підписи внизу панелі дало Раймонду простір для створення детальних і атмосферних заставок. На цих просторих фонах розміщення персонажів у героїчних позах «надало всьому підприємству міфічності».

1940 року «Флеш Гордон» отримав щоденну смугу, проілюстровану Остіном Бріггсом. 1944 року Реймонд залишив недільну смугу, щоб приєднатися до морської піхоти, після чого щоденна смуга була скасована, а Бріггс взяв на себе обов'язки недільної смуги, продовжуючи працювати до 1948 року. На недільній смузі Бріггса змінив Емануель «Мак» Рабой, в той час як щоденна смуга була відроджена у 1951 році Деном Баррі. Баррі також взяв на себе недільні обов'язки після смерті Рабоя 1967 року.

Армандо Мендес описує «Джунглі Джима» Реймонда, що висить над «Флешем Гордоном», як «річ краси… завжди більше, ніж просто вершина або поверхнева відповідь на вишуканого „Тарзана“ Гела Фостера»". Супровідна смуга еволюціонувала з часом, перетворившись з початкового «двох ярусів і до шести панелей [макета], з мовними бульками» на «один ряд з чотирьох дуже високих панелей з декларативним текстом і статичною, вертикальною композицією». Майстерність і художня вправність Реймонда, однак, зберегли оповідання постійним, а малюнок яскравим. Дія «Джунглі Джима» «розгорталася в сучасності та на екзотичному Малайському півострові з островами, [але] мала на меті повернутися до оригінальних казок Кіплінга, Гаґґарда та Берроуза».

Військова кар'єра