Янніс Мочос (; , , Гревена, Грецьке королівство) — грецький літературознавець, поет і письменник, перекладач, кандидат філологічних наук. Переклав твори низки грецьких авторів українською мовою. Його вірші перекладались і видавались в Україні.

Біографія Народився 1 березня 1930 року в селі Деспотіс у номі Гревена. Закінчив початкову школу в Деспотісі. 1946 року закінчив прогімназію у Гревені. З 16 років брав участь у Громадянській війні у 1947—1949 роках, був останнім радистом Демократичної армії у горах Грамос. Разом із вцілілими бійцями ДАД 1949 року вивезений до СРСР.

Атестат про середню освіту здобув у Ташкенті в Узбецькій РСР. З 1954 року був студентом філологічного факультету в Ташкентському (Середньоазіатському), у 1958—1959 роках — Київському університетах. У Києві навчався в Андрія Білецького. 1959 року закінчив з відзнакою Київський державний університет, захистив дипломну роботу з творчості Янніса Ріцоса, і вступив до аспірантури до Інституту світової літератури Академії наук СРСР за спеціальністю «Нова грецька література». За київський період написав близько 40 статей і познайомився з дружиною. 1962 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Життя та творчість Діонісіоса Соломоса». У тому ж інституті працював штатним науковим співробітником до 1976 року, вивчав майже виключно новогрецьку літературу, а також візантійську поему «Дігеніс Акрітас» та поствізантійську літературу.

У СРСР був антисталіністом, зустрічався з усіма важливими радянськими інтелектуалами та художниками, зокрема Арсенієм Тарковським. У Москві брав участь у підготовці мемуарів Маркоса Вафіадіса, хоча той перебував під постійним наглядом КДБ.

1976 року репатрійований і влаштувався в Афінах. Протягом 18 місяців був безробітним. Три роки пропрацював у приватній школі . У 1980—1984 роках працював дослідником в Університеті Криту, з 1984 року викладав в Університеті Криту, а 1986 року став доцентом на відділенні новогрецької філології. До 1997 року викладав грецьку й іноземну літературу, теорію літератури, тексти та народні пісні. Вперше в грецьких університетах викладав курс грецької літератури періоду Італо-грецької війни, окупації та Руху Опору. Протягом трьох років викладав грецьку літературу в Софійському університеті.

У 2013—2016 роках організував чотири Міжбалканські філологічні конгреси ().

Став першим перекладачем російською творів Нікоса Казандзакіса, Діонісіоса Соломоса, Костіса Паламаса, Костаса Варналіса, перекладав українською Нікоса Казандзакіса, Янніса Ріцоса, («Концтабір Хайдарі»), й інших грецьких авторів.

Автор 34 книг. Його твори перекладені російською, англійською, французькою, сербською, болгарською й українською мовами. Його вірші перекладені та видані в Росії, Україні, Грузії, Болгарії, Угорщині. Писав біографії грецьких письменників, статті про новогрецьку літературу в радянських енциклопедіях (Третє видання «Великої радянської енциклопедії», «Коротка літературна енциклопедія»), а також статті про авторів з СРСР, Болгарії, Сербії, та статті про них для грецьких енциклопедій. Автор опублікованих у СРСР книг «Костас Варналіс і література грецького опору» (Вища школа, 1968) та «Сучасна грецька література» (Наука, 1973).

Бібліографія

Примітки

Посилання