Пунктогра́ма (від — крапка) — вживання розділового знака, яке відповідає правилу пунктуації«Енциклопедія української мови». — Київ: Видавництво «Українська енциклопедія», 2000, с. 502.. Термін можна також застосовувати як назву оформленої розділовим знаком синтаксичної одиниці, тобто коли йдеться про пунктуаційно оформлене речення або його частинуТлумачний словник української мови: Пунктограма.
Шкільна практика У шкільній практиці термін «пунктограма» часом заміняють синонімічним терміном — «пунктуаційне правило». У навчально-методичній літературі замість терміна «пунктограма» іноді використовують інший синонімічний термін – «орфограма».
Шкільна програма передбачає перелік пунктограм для кожного класу.
Приклади Пунктограма оформляє кінець речення. Використовуються розділові знаки крапка, знак оклику, знак питання або поєднання цих знаків. Пунктограма оформляє звертання: виділення комами, знаком оклику. Пунктограма може позначати відсутність розділових знаків: між підметом і присудком; між однорідними членами речення, поєднаними сполучником і, або, чи.
Література Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — 360 с.
Примітки
Посилання Тлумачний словник української мови: Пунктограма