Гансгеннінг фон Гольцендорфф (; 2 серпня 1892, Бад-Ноєнар-Арвайлер — 28 вересня 1982, Ганновер) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту.
Біографія Представник знатного бранденбурзького роду. 30 вересня 1910 року вступив у 2-й піший гвардійський полк. У квітні — вересні 1911 року навчався у Військовому училищі Касселя. З 27 січня 1912 року — командир взводу й офіцер з рекрутування свого полку. Учасник Першої світової війни. З 2 серпня 1914 року — батальйонний ад'ютант. У 1914 році відряджений у штаб генерал-інтенданта польових підрозділів. З березня 1915 року — командир роти свого полку. В липні 1915 року знову відряджений у штаб генерал-інтенданта польових підрозділів. З вересня 1915 року — знову командир роти свого полку, з грудня 1915 року — роти запасного батальйону свого полку. В липні 1916 року відряджений в Управління зв'язку, повідомлень і комплектування «Північ». З березня 1917 року — офіцер для доручень в головнокомандуванні гвардійського корпусу. З липня 1917 року — ад'ютант 5-ї гвардійської піхотної бригади. З вересня 1917 року — знову офіцер для доручень в головнокомандуванні гвардійського корпусу. 1 лютого 1918 року відряджений у штаб генерал-квартирмейстера, потім — у 2-й оперативний відділ Головнокомандування сухопутних військ. 31 березня 1920 року звільнений у відставку.
У 1929 році повернувся в армію як цивільний консультант Імперського військового міністерства. 15 липня 1934 року прийнятий на дійсну службу і призначений в 5-й мототранспортний батальйон. З 17 липня по 14 вересня 1934 року пройшов курс офіцера мототранспортних частин. З 1 жовтня 1934 року — командир 1-ї роти мототранспортного батальйону «Магдебург», з 15 жовтня 1935 року — 13-го протитанкового батальйону. 10 листопада 1938 року відряджений в штаб училища танкових військ.
З 26 серпня 1939 року — командир 561-го протитанкового батальйону, з 11 грудня 1940 року — 114-го стрілецького полку. 10 липня 1941 року відправлений у командний резерв ОКГ. З 27 вересня 1941 року — командир 40-го стрілецького полку. 18 грудня 1941 року знову відправлений у командний резерв ОКГ. З 10 січня 1942 року — навчальний директор училища танкових військ. З 10 квітня по 10 травня 1942 року перебував у відрядженні при начальникові озброєнь сухопутних військ і командувачі Резервної армії. З 12 липня 1943 року — командир мототранспортного парку Військового училища Штутгарта-Фаїнгена. 6 травня 1945 року взятий у полон. 26 червня 1947 року звільнений.
Звання
Фанен-юнкер (30 вересня 1910) Фенріх (23 травня 1911) Лейтенант (27 січня 1912) Оберлейтенант (18 вересня 1915) Гауптман (18 жовтня 1918) Майор (1 січня 1935) Оберстлейтенант (1 жовтня 1937) Оберст (1 вересня 1940) Генерал-майор (1 березня 1944)
Нагороди
Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу (18 квітня 1913) 4-го класу з мечами Орден Спасителя, золотий хрест (Королівство Греція; 19 червня 1914) Залізний хрест 2-го класу (4 листопада 1914) 1-го класу (17 вересня 1917) Хрест Фрідріха (28 лютого 1916) Галліполійська зірка (Османська імперія) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (30 травня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами (1 січня 1935) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки; 2 жовтня 1936) 3-го класу (12 років; 24 січня 1937) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (18 травня 1940) 1-го класу (24 червня 1940) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1941) Нарукавна стрічка «Африка» (8 березня 1943) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (20 квітня 1943)
Посилання
Біографічні дані. Нагороди.
Примітки