Евге́ніуш Ба́зякіноді Євгеній Базяк → Див.: Архієпископ Євгеній Базяк (; 8 березня 1890, Тернопіль — 15 червня 1962, Варшава) — польський церковний діяч. Єпископ (1929). Доктор теології (1921).

Біографія Народився 8 березня 1890 року в місті Тернополі (Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільська область, Україна) в родині судового урядника.

Навчався у польськомовній Тернопільській народній школі імені Конарського (1897–1903), потім — у Першій тернопільській гімназії (під час навчання в Тернополі був міністрантом міського парафіяльного костелу). 1908 року вступив до Львівської римо-католицької духовної семінарії і одночасно на теологічний факультет Львівського університету.

14 липня 1912 року в костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині єпископом Владиславом Бандурським висвячений на священника та призначений вікарієм парафіяльного костелу у Жовкві. 1917 року мобілізований до австрійського війська, де служив капеланом. У 1914—1919 роках був також вікарієм у тернопільському парафіяльному костелі Матері Божої Неустанної Помочі. У 1921 році у Львівському університеті захистив докторську дисертацію з теології. У 1925 році — отримав статус апостольського протонотарія і почесного каноніка Львівської митрополичої капітули. Віце-ректор і ректор римо-католицької духовної семінарії у Львові (1924–1939). У 1931—1934 роках працював настоятелем парафіяльного костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Станіславові (нинішній Івано-Франківськ). 1933 року папа Пій XI призначив Базяка львівським єпископом-суфраганом.

5 листопада 1933 року висвячений на єпископа у Львові архієпископом Болеславом Твардовським. З приходом у вересні 1939 року радянської влади розпочався період переслідування католицької церкви. Єпископ Базяк у ці нелегкі часи заміщав важко хворого архієпископа Твардовського, а 26 квітня 1944 року був призначений архієпископом титулярним та архієпископом-коад'ютором Львівським з правом наступництва. 22 листопада цього ж року (після смерті архієпископа Твардовського) призначений Львівським архієпископом митрополитом. Під час радянського та німецького окупаційних режимів (1939–1944) намагався таємно проводити навчання у семінарії, виконував архиєрейські свячення. 1945 року неодноразово перебував на допитах в радянських органах безпеки. Того ж року здійснив переведення до Польщі Духовної семінарії, митрополичої курії та архіву. У наступному році залишив Львів і переніс осідок архиєпархії до Любачева, котре також входило до Львівської архиєпархії, однак після встановлення польсько-радянського кордону опинилось на території Польщі. Від 1958 року одночасно керував Краківською єпархією. Внаслідок антицерковної політики польської комуністичної влади 1952 року був ув'язнений в Кракові, наступного року звільнений через стан здоров'я. 28 вересня 1958 року висвятив на єпископа Кароля Войтилу — майбутнього Папу Івана Павла II.

Помер 15 червня 1962 року у Варшаві. Похований у Кракові у Вавельській катедрі.

Примітки

Джерела

Посилання