Лев Йосипович Левицький (21 травня 1863, Гориглади, Тлумацький повіт, Станіславівський округ, Королівство Галіції та Лодомерії, Австрійська імперія— 18 лютого 1929, Печеніжин, Печеніжинський повіт, Станіславівське воєводство, Польська Республіка) — український греко-католицький священник, громадський діяч.
Біографія Народився в родині о. Йосипа Левицького (1833—1891) в Горигладах Тлумацького повіту на Станіславівщині. Висвячений на священника в квітні 1892 року. Працював завідателем в селі Комарів Єзупільського деканату (29.03.1892—28.09.1893), потім сотрудником в с. Медуха (2.12. 1893 — 22.03. 1896). Далі парох в с. Фитькові (23.03.1896—20.03.1904). З 25 березня 1904 року парох в селі Зелена. Того ж, 1904 року переїздить у с.Печеніжин, де з 18 грудня 1923 року стає завідателем цього деканату. Брав активну участь в громадському житті — відновлення товариства «Просвіта», створений осередок «Сільський господар», товариства «Будучність», створення Української християнської організації для дітей. Засновник захоронки, яку вели сестри Служебниці. Нагороджений урядовою відзнакою — хрестом. Помер 18 лютого 1929 року. Похований біля церкви святого Дмитра в Печеніжині.Посмертна згадка про визначного священика й організатора УХО // Нова Зоря. — 1929. — № 26. — С. 7.
Родина Був одружений з Теодорою Макаревич (1873—1940). У шлюбі народилося 12 дітей: Костянтин (1893—1974). Народився у с. Сваричів на Прикарпатті. Навчався у Львівській гімназії. Після її закінчення вступив до духовної семінарії. Працює сотрудником у Бурштині (1917—1918), у селі Рунгури Пістинського деканату (1918—1919), у Печеніжині (1 червня 1919—15 жовтня 1927), селі Люча Пістинського деканату (16 жовтня 1927—1 серпня 1934), а згодом Космач і Верхній Березів. 2 серпня 1934 року переведений до Єзуполя, де сприяв спорудженню Народного дому. У 1950 році вивезений з дружиною на Сибір. 1956 року повертаються із заслання та оселяються в селі Сілець, о поблизу Єзуполя. Реабілітований 4 квітня 2002 року. Драбчук І. Отець Костянтин Левицький — активний підпільний священик УГКЦ // Добрий Пастир. — 2014. — С. 181–184. Осип (1894—?) навчався у Відні на юридичному факультеті, помер через тиф. Іван (1896—1919) поручник 7 сотні Третьої Бережанської бригади УГА. Загинув у селі Злобичах під Коростенем 29 липня 1919 року у бою з більшовиками, Список старшин, померлих під час визвольної війни у Східній Галичині, на Великій Україні та в еміграції. Архів Західноукраїнської Народної Республіки у Римі (архів ЗУНР у Римі). — Ф. 1. — Оп. 7. — Спр. 12. — Арк. 12. де й похований 9 вересня 1919 року. Марія (1898—?) Неоніла (1902 — ?) проживала в Коломиї. Закінчила учительську семінарію. Ірена (1904—?) Ольга (1906 – 1967) народилася у селі Фитькові на Прикарпатті. Закінчила учительську семінарію. Працювала на Волині. Під час війни жила з донькою в Стефанії в Негівцях. В 1945 році виїхала до Польщі. Син - Юрій Рейт. Стефанія (1906 — 1945). Народилася у селі Фитькові на Прикарпатті. Закінчила учительську семінарію.Станіславська приватна жіноча вчительська семінарія сестер Василіянок, м. Станіслав Станіславського повіту Станіславського воєводства. ДАІФО (Державний Архів Івано-Франківської області) Ф. 548. О.1. Спр. 57. Арк. 58. Дружина о. Юліана Тарантюка. Вбита радянськими солдатами в селі Негівцях, де була похована. 1987 року перепохована в Надвірній. Ярослава (1908 — 1966). Народилася у с. Фитькові на Прикарпатті. Закінчила учительську семінарію. Мешкала у Делятині. Олена (1910—2003). Народилася у селі Зелена на Прикарпатті. Закінчила кравецькі курси. Була господинею в о. Андрія Лакусти, спочатку в селі Красна, потім в Делятині. Дарія (1912— 2002). Закінчила учительську семінарію, а згодом прийняла монаший постриг і взяла ім'я Йосифа чину Сестер Служебниць. До 1946 року перебувала в монастирі у місті Кристинопіль на Львівщині. Після приходу радянської влади мала розпорядження евакуюватися до Франції. Похована у Варшаві. Лев (1915—?). Навчався у духовній семінарії, священником не став. Мешкав у Нью-Гейвені.
Галерея
Примітки