Зажитько Іван Андрійович ( 2 липня 1940, с. Смолянка, Чернігівська область, УРСР) — український композитор, регент, хормейстер, педагог, музично-громадський діяч, що зробив значний внесок у розвиток музичного мистецтва Чернігівщини другої половини ХХ — початку ХХІ ст. У 1990—1996 роках очолював художню частину Чернігівського обласного філармонійного центру.
З 1977 по 2000 рік керував обласним об'єднанням композиторів Чернігівщини.Васюта О. Музичне життя на Чернігівщині у XVIII—XIX століттях [Текст]: історико-культурологічне дослідження / О.Васюта — Чернігів, «Деснянська правда», 1997—212 с.Васюта О. П. Хорова, камерно-вокальна та церковна музика в творчості сучасних композиторів Чернігівщини. Мистецтвознавство України. 2013. Вип. 13. С. 102—110.
Життєпис Народився 2 липня 1940 року у селищі Смолянка Чернігівської області.
Батьківська родина зазнала утисків у період колективізації. Старший брат Григорій народився 1932 року, в часи Голодомору. Батько, Андрій, був кравцем-одноосібником та учасником німецько-радянської війни. За участь у бойових діях і військову службу він був нагороджений медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За бойові заслуги» та орденом «Червоної Зірки».
Іван Зажитько закінчив 8-ми річну школу в с. Смолянка.
У 1958 р. завершив навчання у Чернігівській музичній школі № 1, працював у Чернігівському міському парку культури.
В 1960—1961 рр. був призваний до строкової служби в радянській армії. Демобілізований за станом здоров'я.
У 1960-х роках працював у музичній школі Чернігова де викладав гру на фортепіано та баяні.Ой, Десно, Десно, річко-голубице [Текст]: пісня [сл. Л.Горлача, муз. І.Зажитька] / Чернігівський обласний будинок народної творчості. — Чернігів, «Облдрук ім. С. Кірова», 1969.
21 лютого 1962 року одружився.
6 грудня 1962 року народився перший син — Сергій.
У 1970 р. закінчив Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя за спеціальністю «Диригент хормейстер і викладач музики».Кавунник О. Музичне середовище Ніжина в контексті національних культуротворчих процесів ХІХ — початку ХХІ століть [Текст]: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства / О.Кавунник. — К., 2011. — 16 с.
29 травня 1971 року народився другий син — Олександр.
У 1972 році очолював Чернігівський народний хор при Чернігівському камвольно-суконному комбінаті «Чернігіввовна».
1976 року відряджений у Донецьк для створення першого українського народного хору на Донбасі. Через відмову вступати до КПРС, не отримав звання «заслужений діяч мистецтв».
У 1980-х працював завідувачем вокально-хорового відділу обласного будинку народної творчості у Чернігові.
1987 року був відряджений з хором на ВДНГ у Москву де керував зведеним хором з 1000 чоловік.
1990—1996 рр. займав посаду художнього керівника Чернігівського обласного філармонійного центру.
У 1993 р. пережив духовне навернення і приєднався до руху євангельських християн.
У 1995 році у Чернігові відбувся ювілейний авторський концерт, присвячений творчості Івана Зажитько.Славко Р. Торування: до 25-річчя творчої діяльності композитора Івана Зажитька [Текст] / Р.Славко // Десн. правда. — 1995. — 5 жовт.
У 1996 році вийшов на пенсію.
У 1995—2002 роках служив регентом хору та був членом братерської ради першої Чернігівської Церкви ЄХБ.
3 2002 р.— проповідник у «Християнській Євангельській Церкві „Сяйво Христа“ м. Чернігова».
У 2007 р. Іван Зажитько видав збірку духовних творів «Я люблю Тебе, Господи».
В 2012 році у Чернігівському філармонійному обласному центрі відбувся авторський концерт Івана Зажитько «Слава Тобі Господи».Станкович Є. Відгук на збірку духовних творів «Я люблю Тебе, Господи» [Текст]: лист від 20 серп. 2007 р. № 117/01-20 / Є.Станкович — К. : Національна спілка композиторів України
У 2014 році Іван Зажитько написав музику на слова Ангеліни Костюк «Вставай Україно».
У 2016 р. проведено авторський концерт Івана Зажитько «Отче наш».
У 2019 р. в співпраці з Анатолієм Покришнем була видана різдвяна містерія «Світло з небес» присвячена народженню Ісуса Христа.
У 2021 р. Іван Зажитько видав національно-патріотичні збірки «Наші знамена» та «Я славлю Чернігів».
Творчий доробок «Ой, Десно, Десно, річкоголубице…» у співпраці з поетом Л. Горлачем. «Поранена чайка» (вірші І. Бердника). «Материна пісня» (вірші С. Реп'яха). «Ой, гіркі полині» (вірші Л. Отрюха). «О, панно Інно…» за однойменним твором П. Тичини. «Дума про Богдана Хмельницького». «Розрита могила» (літературна обробка Л. Отрюха). «Сад Божественних пісень» у супроводі кобзи і ліри. «У нас на Вкраїні». «Симфонічне скерцо». «Мати жде до дому сина» (вірші Ф. Малицького). «Жеведа» (вірші К. Журби). «А дівчинонька, мов калинонька» (вірші С. Коваля). «Над Україною зоряна ніч» (на вірші Юрія Соколова). «Похорон друга» — вокально-симфонічний твір за однойменною поемою Павла Тичини.
Автору належить близько 50-ти творів, написаних за біблійними сюжетами та текстами, що є вагомим внеском у формування музичної культури Чернігівщини сучасного періоду.Станкович Є. Відгук на збірку духовних творів «Я люблю Тебе, Господи» [Текст]: лист від 20 серп. 2007 р. № 117/01–20 / Є. Станкович — К.: Національна спілка композиторів України.
Релігійна діяльність У 1993 р. навернувся у євангельске християнство та прийняв хрещення у Києві в р. Дніпро.Васюта О. П. Хорова, камерно-вокальна та церковна музика в творчості сучасних композиторів Чернігівщини. Мистецтвознавство України. 2013. Вип. 13. С. 102—110.
У 1995—2002 рр. керував хором першої Чернігівської Церкви ЄХБ. Входив до братерської ради.
Приймає активну участь у євангелізаціях, проповідях, міжцерковних обласних заходах.
Твори Івана Зажитька виконуються в євангельских церквах України та в українських церквах за кордоном.
У 2002 р. приєднується до «Християнської Євангельської Церкви "Сяйво Христа"» у Чернігові.
Служить проповідником, продовжує творчу діяльність.
Сім'я
Батько: Андрій Зажитько (1910—1999) — кравець-одноосібник, ветеран німецько-радянської війни, брав участь у Битві за Київ 1943. Мати: Ганна Зажитько — селянка. Брат: Григорій Зажитько (1932—2004) Дружина: Роза Зажитько (У шлюбі з 1962 р.) Діти: Сергій (1962), Олександр (1971). Має четверо онуків.
Примітки