Маргеріт Беклард д'Аркур (24 лютого 1884 — 2 серпня 1964) — французька композиторка і етномузикологиня.
Життєпис Народилася в Парижі і вивчала композицію в Schola Cantorum у Абеля Деко, Вінсента д'Інді та Моріса Еммануеля.
Маргеріт Беклард одружилася з етнологом Раулем д'Еркуром, разом з яким продовжила дослідження народної музики, зокрема традицій Південної Америки та Канади. Їхня спільна праця доповнила її попередні дослідження, розширивши розуміння музичних звичаїв різних культур Північної та Південної Америки. Вона також збирала і видавала народні мелодії з Еквадору, Перу, Болівії та інших країн у стандартній європейській нотній формі. Померла в Парижі.
Праці Серед вибраних робіт:
П'ятдесят популярних індійських мелодій, 1923 Реймі, або Свято сонця, балет, 1926 3 сонети епохи Відродження, 1930 Струнний квартет, 1930 Три симфонічні частини, 1932 Діти в ручці, мелодії, 1934–1935 Двадцять чотири народні пісні старого Квебеку, 1936 Соната третя, 1938 Dierdane, лірична драма, 1937–1941 Сонатина для флейти та фортепіано, 1946 Пори року, 2-га симфонія, 1951–1952
Твори з Раулем д'Аркуртом включають:
Музика інків та її залишки, Париж, П. Гетнер, 1925 Французькі народні пісні Канади: їхня музична мова, Париж, PUF, 1956
Примітки