Лібералізм у Сполучених Штатах базується на концепції невід'ємних прав особистості. Фундаментальні ліберальні ідеали згоди керованих, свободи слова, свободи преси, свободи віросповідання, відокремлення церкви від держави, права на носіння зброїWitte, Benjamin. "There Will Be Guns". Those who dream of a gun-free society will have to dream of ratifying a new constitutional amendment; they will no longer be able to ignore that embarrassing provision of the Bill of Rights that they have, for so long, been able to argue does not mean what it so plainly seems to say., права на належну правову процедуру та рівності перед законом широко прийняті як загальна основа лібералізму. Він відрізняється від лібералізму в усьому світі тим, що Сполучені Штати ніколи не мали спадкової аристократіїLouis Hartz, The Liberal Tradition in America, (1991) p. 4., і уникнули значної частини класової війни, характерної для ЄвропиArthur M. Schlesinger Jr. (1962). "Liberalism in America: A Note for Europeans". In The Politics of Hope.. За словами американського філософа Яна Адамса, «всі американські партії є ліберальними і завжди ними були. По суті, вони сповідують класичний лібералізм, тобто форму демократизованого конституціоналізму плюс вільний ринок. Різниця полягає у впливі соціального лібералізму» та принципових розбіжностях щодо належної ролі урядуAdams, Ian (2001). Political Ideology Today (reprinted, revised ed.). Manchester: Manchester University Press. ISBN 9780719060205..
Починаючи з 1930-х років, лібералізм, як правило, використовується без уточнення в Сполучених Штатах для позначення сучасного лібералізму, різновиду лібералізму, який підтримує регульовану ринкову економіку і розширення громадянських і політичних прав, при цьому загальне благо вважається сумісним зі свободою особистості або вищим за неїDe Ruggiero, Guido (1959). The History of European Liberalism. pp. 155–157.. Ця політична філософія була продемонстрована політикою Нового курсу Франкліна Д. Рузвельта, а пізніше — Великим суспільством Ліндона Б. Джонсона. Інші досягнення включають Адміністрацію прогресу робіт і Закон про соціальне забезпечення 1935 року, а також Закон про громадянські права 1964 року і Закон про виборчі права 1965 року. Цей різновид лібералізму також відомий як сучасний лібералізм, щоб відрізнити його від класичного лібералізму, з якого він вийшов разом із сучасним американським консерватизмомPease, Donald E.; Wiegman, Robyn (eds.) (2002). The Futures of American Studies. Duke University Press. p. 518..
Сучасний американський лібералізм зараз включає в себе такі питання, як одностатеві шлюби, права трансгендерів, скасування смертної кари, репродуктивні права та інші права жінок, виборчі права для всіх повнолітніх громадян, громадянські права, екологічна справедливість та державний захист права на достатній рівень життяJeffries, John W. (1990). "The "New" New Deal: FDR and American Liberalism, 1937–1945". Political Science Quarterly. 105 (3): 397–418.. Національні соціальні послуги, такі як рівні освітні можливості, доступ до охорони здоров'я та транспортної інфраструктури, призначені для виконання обов'язку сприяти загальному благополуччю всіх громадян, встановленому Конституцією Сполучених Штатів. Деякі ліберали, які називають себе класичними лібералами, фіскальними консерваторами або лібертаріанцями, підтримують фундаментальні ліберальні ідеали, але розходяться з сучасною ліберальною думкою на тій підставі, що економічна свобода важливіша за соціальну рівністьPena, David S. (2001). Economic Barbarism and Managerialism. p. 35..
Історія
XVIII та XIX століття Витоки американського лібералізму знаходяться в політичних ідеалах епохи ПросвітництваБраян-Пол Фрост; Сіккенга, Джеффрі (2003). Історія американської політичної думки. Книги Лексінгтона. стор. 33. ISBN 9780739106242.. Конституція Сполучених Штатів 1787 року заснувала першу сучасну республіку з суверенітетом народу (а не монарха) і без спадкової правлячої аристократії. Однак Конституція обмежувала свободу, зокрема, приймаючи рабство. Батьки-засновники США визнавали протиріччя, але вони вірили, що їм потрібна нація, достатньо об’єднана, щоб вижити у світіВільям В. Фрілінг, «Батьки-засновники та рабство». American Historical Review 77.1 (1972): 81–93. онлайн Заархівовано 19 січня 2019 р. на Wayback Machine.
Наприкінці 18-го та 19-го століть Сполучені Штати поширили свободу на дедалі ширші класи людей. На початку 19 століття штати скасували багато обмежень щодо голосування для білих чоловіків. У 1865 році до Конституції були внесені поправки, спрямовані на скасування рабства, а в 1870 році — на надання виборчого права чорним чоловікамАльфред Фернбах і Чарльз Джуліан Бішко, Складання схеми демократії в Америці (1995)..
Прогресивна епоха Коли в 19 столітті економіка Сполучених Штатів почала переходити на виробництво та послуги, ліберали почали розглядати корупцію та концентрацію економічної влади (на той час — трасти) як загрози свободіMichael J. Sandel, Democracy's Discontent: America in Search of a Public Philosophy (1996) p. 157.. Під час прогресивної ери, починаючи з кінця 19 століття, були прийняті закони, що обмежують монополії та регулюють тарифи на залізниціJohn D. Buenker, John C. Burnham, and Robert M. Crunden, Progressivism (1986)..
20 століття За словами Джеймса Райхлі, термін лібералізм набув свого нинішнього значення в Сполучених Штатах у 1920-х роках. У 19 столітті та на початку 20 століття цей термін зазвичай описував класичний лібералізм, який наголошував на обмеженому уряді, релігійній свободі та підтримці вільного ринку. Тим часом термін прогресивізм використовувався для опису таких людей, як Теодор Рузвельт, який віддавав перевагу обмеженій активності уряду. Протягом 1920-х років термін «прогресивний» став асоціюватися з такими політиками, як Роберт М. Ла Фоллетт, який закликав до державної власності на залізниці та комунальні послуги під час своєї кандидатури на пост президента від третьої партії 1924 року. Таким чином, прогресивізм асоціювався з радикалізмом, якого намагалися уникнути прихильники більш поміркованих реформ. Цей термін також був непривабливим для певних груп через його давню асоціацію з Республіканською партією та рухом Social Gospel. Наприкінці 1920-х і 1930-х років такі політичні діячі, як Франклін Д. Рузвельт, все частіше використовували термін «ліберал» для опису особи, яка виступала за певну активність уряду, але була проти більш радикальних реформReichley, A. James (2000) . The Life of the Parties: A History of American Political Parties (Paperback ed.). Rowman & Littlefield Publishers. pp. 209–210. ISBN 0-7425-0888-9.. У 20-му столітті це право було розширено на жінок з іншою поправкою.
Новий курс У 1930-х роках лібералізм став описувати прагматичну ідеологію, яка закликала до помірного державного регулювання економіки, прогресивного оподаткування та посилення повноважень федерального уряду по відношенню до штатів. Це також означало підтримку організованої праці та певну ворожість чи принаймні підозру до великого бізнесу. Лібералізм зберіг деякі аспекти використання терміна до 1930-х років, включаючи підтримку громадянських свобод і секуляризму. Те, що колись називали класичним лібералізмом, стали називати лібертаріанством або поєднанням фіскального консерватизму та соціального лібералізму. Ці позиції були протиставлені політичним позиціям лівих, які виступали за більші зміни, і консерваторам, які виступали проти цих змін.Reichley, A. James (2000) . The Life of the Parties: A History of American Political Parties (Paperback ed.). Rowman & Littlefield Publishers. pp. 210–213. ISBN 0-7425-0888-9.
Президент Франклін Д. Рузвельт прийшов на посаду в 1933 році, на тлі економічної катастрофи Великої депресії, запропонувавши нації Новий курс, спрямований на полегшення економічних втрат та наслідків безробіття, надання більших можливостей і відновлення процвітання. Президентство Франкліна Д. Рузвельта (1933–1945), найдовше в історії Сполучених Штатів, ознаменувалося посиленням ролі федерального уряду у вирішенні економічних та інших проблем країни. Широко поширеною є думка, що програми допомоги на роботі забезпечили роботу, амбітні проекти, такі як Адміністрація долини Теннессі, сприяли економічному розвитку, а система соціального забезпечення заклала основу для сучасної системи соціального забезпечення країни. Велика депресія тривала до 1930-х років, незважаючи на програми Нового курсу, які мали неоднозначний успіх у вирішенні економічних проблем країниNicholas Wapshott, Keynes Hayek, "In June, 1937, Roosevelt re-embraced orthodoxy with spending cuts, a credit squeeze, and an increase in taxes. [...] Soon after, America was heading back into recession.", p. 188, Norton, 2011, ISBN 9780393343632. Не всі економісти визнають досягнення політики Нового курсу, зокрема представники Австрійської школи заперечують користь і відновлювальний ефект для економіки цієї політики.
Релігійні та етнічні меншини сильно постраждали, і їм допомогли програми допомоги та політика патронажу. Католики та євреї надали сильну підтримку коаліції Нового курсуAnthony J. Badger, The New Deal: Depression Years, 1933-40 (1987) p. 249.. Чорношкірі були включені в програми Нового курсу, особливо на Півночі, з меншою роллю на ПівдніNancy J. Weiss, Farewell to the Party of Lincoln: Black Politics in the Age of FDR (Princeton UP, 1983) p. 196.. Соціолог Гуннар Мюрдаль дійшов висновкуGunnar Myrdal, An American Dilemma (1944) 1:7: Частка негра може бути мізерною у всій цій державній діяльності, але йому відведена частка. Йому було надано ширший і різноманітніший фронт для захисту і з якого він міг просуватися вперед. Це велике значення Нового курсу для негрів. Чи не вперше в історії нації держава зробила щось суттєве й соціальне, не виключаючи негрів.Новий курс надавав безпосередню допомогу меншинам у 1930-х роках через Корпус цивільної охорони (CCC), Адміністрацію громадських робіт (PWA), Адміністрацію прогресу робіт (WPA) та інші агенції, а під час Другої світової війни виконавчі накази та Комісію з працевлаштування відкрили мільйони нових робочих місць для меншин і заборонили дискримінацію в компаніях з державними контрактамиB. R. Brazeal, "The Present Status and Programs of Fair Employment Practices Commissions–Federal, State, and Municipal" Journal of Negro Education 20#3 (1951), pp. 378–97.. 1,5 мільйона темношкірих ветеранів у 1945 році мали повне право на щедрі ветеранські виплати згідно із Законом про ГІ на тих же підставах, що й усі іншіConrad Black, Franklin Delano Roosevelt: Champion of Freedom (2005).