Дамасо Алонсо (, року, — року, Мадрид) — іспанський поет, перекладач і філолог, літературний критик, педагог. Представник Покоління 27 року.
Біографія Виріс в Астурії, навчався в Мадриді у знаменитій колегії єзуїтів «Ель Рекуердо». Закінчив Мадридський університет (юридичний факультет і факультет філософії та літератури), вступив до Центру історичних досліджень, який очолював видатний історик іспанської культури та літератури Рамон Менендес Підал. У Студентській резиденції університету потоваришував із Лоркою, Бунюелем, Далі, Алейксандре. Співпрацював з журналом Ортеги-і-Гассета «Ревіста де Оксиденте», вивчав творчість Гонгори, привернув увагу своїх друзів та читачів до його другого, «темного», культераністського періоду. Підготував критичне видання «Поем усамітнення» (1927), брав активну участь у вшануванні 300-річчя від дня смерті Гонгори. Пізніше продовжив ці студії, а також зайнявся ширшим дослідженням іспанської літератури золотої доби (Гарсіласо де ла Вега, Лопе де Вега, Франсіско Кеведо та ін.) іспанських містиків (фрай Луїс де Леон, Сан-Хуан де ла Крус), удосконалюючи методи стилістичного аналізу лірики. Викладав в Оксфорді, в університетах Валенсії та Мадрида. Професор, доктор.
Засновник серії у мадридському видавництві «Гредос», головний редактор журналу . Після смерті поета та вченого його велетенська бібліотека відійшла до Королівської Академії мови.
Поезія Як поет починав у руслі «чистої поезії», прокладеному Хуаном Рамоном Хіменесом, — перша книга Алонсо (1921) так і називалася «Чисті вірші. Міські пісеньки». Переклав роман Джойса «Портрет художника в юності» (1926), перекладав вірші Джерарда Гопкінса, Томаса Стерна Еліота. Після громадянської війни та поразки Республіки — у «внутрішній еміграції». У цей період поет прийшов до трагічної поетики біблійних псалмів, близької до екзистенціалізму Унамуно, створивши одну з найкращих збірок іспанської поезії XX століття — «Діти гніву» (1944). Того ж року вийшла і одна з найсильніших поетичних збірок його друга Вісенте Алейксандре «Тінь раю», Алонсо об'єднав їх, давши цьому напрямку назву «поезії, вирваної з коренем» або «поезії вигнання» (). У тій же манері (з наростанням релігійних мотивів) витримані інші збірки його лірики «Темна звістка» (1944, назва — цитата з Сан-Хуана де ла Круса: «Будь-яка звістка, яку хоче нам передати Бог, темна») та "Людина і Бог "(1955).
Твори
Поезія
Poemas puros. Poemillas de la ciudad (1921) El viento y el verso (1925) Hijos de la ira. Diario íntimo (1944, друге розширене видання — 1946) Oscura noticia (1944) Hombre y Dios (1955) Tres sonetos sobre la lengua castellana (1958) Poemas escogidos (1969) Gozos de la vista. Poemas puros. Poemillas de la ciudad. Otros poemas (1981) Antología de nuestro monstruoso mundo. Duda y amor sobre el Ser Supremo (1985) Album. Versos de juventud (1993) Verso y prosa literaria (1993)
Філологія
La lengua poética de Góngora (1935) La Poesía de San Juan de la Cruz (1942). Poesía española: Ensayo de métodos y limits estilísticos (1950) Poetas españoles contemporáneos (1952) Estudios y ensayos gongorinos (1955) De los siglos oscuros al de Oro (1958) Góngora y el Polifemo (1960) En torno a Lope (1972)
Визнання Член Королівської Академії Іспанії (1945), її голова у 1968—1982 роках. Член-кореспондент Баварської АН (1952). Член Королівської історичної Академії (1959). Член-кореспондент Британської академії (1966). Лауреат Премії Сервантеса (1978).
Література Flys M. J. La poesía existencial de Dámaso Alonso. Madrid: Gredos, 1968 Debicki A. P. Dámaso Alonso. New York: Twayne Publishers, 1970 Homenaje a Damaso Alonso. Madrid, Instituto de cultura hispanica, 1973 Alvar M. La estilística de Damaso Alonso: herencias y intuiciones. Salamanca: Universidad de Salamanca, 1977
Примітки
Посилання
Literatur von und über Damaso Alonso im Katalog der Bibliothek des Instituto Cervantes in Deutschland
Kurzbiographie bei www.los-poetas.com (mit Bild) Damaso Alonso in der Online Encyclopædia Britannica