Олівія ЧауОзерянська К. Вінки, промови, єдність: День пам'яті у Торонто.// Новий Шлях — Українські Вісті, 8 листопада 2024 (іноді Чоу) (; 24 березня 1957, Британський Гонконґ) — канадська політикиня, 66-а міська голова Торонто з 12 липня 2023 року. Раніше Чау була депутатом парламенту від Нової демократичної партії (НДП) в окрузі Триніті-Спадайна від 2006 до 2014 року і була депутаткою міської ради Метрополійного Торонто від 1992 року до об'єднання в 1998 році, а потім — міської ради Торонто до 2005 року.
Народившись у Британському Гонконґу, Чау вперше була обрана 1985 року до Шкільної ради Торонто. Вона балотувалася на виборах у Торонто 1991 року, була обрана до Ради столичного Торонто і залишалася активною в місцевій політиці Торонто до її обрання до Палати громад на федеральних виборах 2006 року. Її чоловік, Джек Лейтон, також був членом парламенту, очолював у парламенті офіційну опозицію в 2011 році та був лідером НДП від 2003 року до своєї смерті в 2011 році. Чау залишила своє місце в Парламенті Канади в 2014 році, щоб балотуватися на посаду мера на виборах 2014 року, посівши третє місце після Джона Торі та Даґа Форда. Після своєї кампанії 2014 року вона навчала студентів у Метрополійному університеті Торонто (тоді Університет Раєрсона) як видатна запрошена викладачка. На федеральних виборах 2015 року вона невдало балотувалася від Спадайни—Форт-Йорка.
Чау перемогла на виборах мера у 2023 році після відставки Торі, обійшовши колишню заступницю мера Ану Байлао та колишнього начальника поліції Марка Сандерса. Чау — перша кольорова жінка, яка стала мером Торонто, перша китайсько-канадська мер Торонто, третя жінка-мер міста після Джун Ровлендс і Барбари Голл і перша жінка-мер після злиття Торонто.
Раннє життя та кар'єра Чау народилася в британському Гонконгу в сім'ї Го Се, шкільної вчительки, і Вілсона Вай Сан Чау, шкільного директора. Вона виросла в родині середнього класу в Геппі-Веллі, житловому районі Гонконгу. Вона емігрувала до Канади зі своєю родиною в 1970 році у віці 13 років, оселившись у Торонто, де вони спочатку орендували житло на третьому поверсі приватного будинку в районі Аннекс, а потім переїхали до багатоповерхівки в Сент-Джеймс-Тауні. Її батько працював на випадкових роботах, наприклад, розносив китайську їжу та водив таксі, щоб прогодувати сім'ю. Її мати стала швачкою і покоївкою, працювала в готельній пральні. Її батько страждав на психічний розлад і бив та ображав її зведеного брата Андре та її матір, але «виховував і любив» Олівію.
Чау виросла в родині китайських баптистів. У дитинстві вона повільно засвоювала шкільний матеріал, і їй довелося повторювати 3 класи. Однак незабаром вона почала успішно навчатися, а пізніше перескочила 8 клас, пішла одразу в 9-й. Вона відвідувала Колегіальний інституттип середньої школи Джарвіса, вивчала образотворче мистецтво в Коледжі мистецтв Онтаріо та філософію і релігію в Університеті Торонто. У 1979 році вона закінчила з відзнакою бакалаврат з образотворчого мистецтва в Університеті Ґвелфа.
Після закінчення стала займатись мистецтвом. Вона володіла скульптурною майстернею та створювала скульптури для клієнтів. Вона все ще час від часу малює. Пізніше вона п'ять років викладала в програмі консультування та захисту прав жінок і дітей, що постраждали від насильства, в Коледжі Джорджа Брауна.
Початок політичної кар'єри
Шкільна рада Чау вперше почала активно займатись політикою, працюючи в офісі місцевого депутата від НДП Дена Гіпа на початку 1980-х років.
За підтримки Гіпа Чау балотувалася на посаду опікунки шкільної ради й перемогла у листопаді 1985 року. Починаючи з 1986 року, Чау шукала програми для захисту учнів на основі сексуальності, до чого її спонукали випадки, що траплялись у її роботі з вразливими категоріями осіб, а особливо вбивство Кеннета Целлера, шкільного бібліотекаря. Це призвело до запровадження, як вважалося, першої шкільної програми вивчення сексуальності в Онтаріо, схваленої в травні 1988 року за підтримки директора відділу освіти Неда Маккеовна. У шкільній раді вона була головою комітету з расових відносин.
Муніципальна політика Завдяки здобутому авторитету в шкільній раді, вона досить легко пройшла до Міської ради Торонто під час виборів у 1991 році по округу Метро-Торонто в Даунтауні (цей округ було скасовано під час об'єднання в 1997 році). Територія в центрі міста (Даунтаун) довгий час була домом для різноманітних спільнот у центрі найбільшої міської агломерації Канади. Чау кілька разів переобиралася до міської ради з великою перевагою. Будучи депутаткою, Чау була захисницею бездомних, громадського транспорту та багатьох інших міських проблем, щоб підтримати інклюзивний сталий розвиток громади. Вона також була рішучою опоненткою пропонованого розширення Аеропорту острова Торонто та суперечливого плану Адміністрації порту Торонто.
Після злиття окремих міських рад до єдиного Метрополійного Торонто вона та її чоловік Джек Лейтон були відомими членами міської ради. Іноді критикуючи заступника мера з розвитку Мела Ластмана та інших приміських радників, вони працювали з депутатами від різних політичних групвибори до Міської ради Торонто відбуваються не на партійній основі, щоб досягти практичних прогресивних заходів. Лейтон залишив своє місце в раді, щоб стати федеральним лідером НДП. Обоє були прихильниками успішної кампанії Девіда Міллера 2003 року, який став мером Торонто.
Чау була змушена піти у відставку зі своєї посади в Раді поліцейських служб Торонто, оскільки під час заворушень перед Законодавчими зборами Онтаріо вона неофіційно намагалася переконати поліцію змінити свою тактику. Проте дехто стверджував, що її усунули за її неприйняття неправомірних силових дій поліції.
Чау, прихильниця велосипедного руху, була відома своїм яскраво розмальованим фірмовим велосипедом, прикрашеним квітами, яким вона щодня їздила до мерії Торонто.
Федеральна політика 1997 року Чау балотувалася як кандидат від НДП до Палати громад від Триніті-Спадайни. Тодішній актуальний депутат-ліберал Тоні Янно переміг із перевагою в 1802 голоси, отримавши 45% підтримки виборців.
2004 року кандидатура Чау знову була номінована від НДП по Триніті-Спадайні на літніх федеральних виборах. Завдяки підтримці Джека Лейтона, нового міського фокусу НДП, і вищій партійній популярності по всій країні, багато хто очікував, що вона виграє, незважаючи на деяке невдоволення з боку виборців, які обрали її на муніципальну посаду лише шість місяців тому. Їй вдалося ще раз посісти друге місце, але їй забракло, щоб випередити Янно, лише 805 голосів, що становило 1,5% від загальної кількості.
Стратегічне голосування доклалось, як вважають, до поразки Чау, оскільки критика лібералами лідера Консервативної партії Стівена Гарпера, вимагаючи від виборців зробити вибір між лібералами та консерваторами, спонукала виборців, які схилялись до НДП, підтримати лібералів і відвернути потенційну перемогу уряду Гарпера. Чау також не залишила своє місце в раді, щоб балотуватися на федеральному рівні, причому деякі припускають, що її виборці відчували себе комфортно, голосуючи за лібералів, хоча Чау все ще потребувала їхніх голосів, щоб представляти їх на іншому рівні влади.
Коли ліберальний федеральний уряд зазнав поразки через вотум недовіри, 28 листопада 2005 року Чау пішла у відставку з посади в міській раді, на якій була протягом чотирнадцяти років, щоб втретє балотуватись до Палати громад. Її наступником у міській раді на тимчасовій основі став Мартін Сілва. Оскільки Сілві не дозволили балотуватися на переобрання, на цьому окрузі балотувалася помічниця Чау Гелен Кеннеді, але програла Адаму Вону.
23 січня 2006 року вона виграла вибори по дільниці Триніті-Спадайна від НДП на федеральних виборах. Вона перемогла Янно з перевагою в 3667 голосів, майже на 6%. Разом із Джеком Лейтоном вона була лише другою командою чоловіка та дружини в історії парламенту Канади, які разом були депутатами. (Ґурмант Ґреваль і Ніна Ґреваль були першими, вигравши свої місця на виборах 2004 року).
2007 року Чау виступила спонсоркою руху, який закликав Японію вибачитися за те, що вона змусила приблизно 200 000 жінок бути сексуальними рабинями під час війни. Цю пропозицію одностайно ухвалив парламент Канади в листопаді 2007 року. Чау сказала: «Для мене це злочини не проти 200 000 жінок. Це злочини проти людства, і всі громадяни світу зобов'язані виступити проти цього».
3 червня 2008 року Чау, «яка [спочатку] подала проєкт резолюції», проголосувала за запровадження програми, яка б «дозволила тим, хто відмовляється від військової служби через сумління... у війнах, не санкціонованих ООН,... залишатися в Канаді». Ця ініціатива привернула міжнародну увагу з боку The New York Times , BBC та преси Нової Зеландії. Toronto Star повідомила: «[Голоси] перевищили 137 проти 110 ... Але ця пропозиція не матиме зобов'язуючої сили, тому ця перемога була гіркою, оскільки уряд (Консервативної партії Канади), ймовірно, проігнорує її». Після того, як прем'єр-міністр Стівен Гарпер подав запит і отримав підтримку, розраховуючи отримати новий мандат у 2008 році, Чау знову внесла ту саму пропозицію до 40-го парламенту Канади. Палата прийняла її 30 березня 2009 року 129-ма голосами проти 125. Чау зіграла важливу роль у дискусіях і акціях навколо опонентів участі Канади у війні в Іраку.
На канадських федеральних виборах 2011 року, які стали історичним підйомом НДП до статусу офіційної опозиції, Чау легко перемогла і була переобрана в окрузі Триніті-Спадайна з перевагою понад 20 000 голосів над своїм найближчим суперником. У неї була роль офіційного критика з питань транспорту, інфраструктури та громад у тіньовому кабінеті опозиції. Вона також стала першою дружиною лідера опозиції, яка також була депутатом.
Однак її час на цій роботі був коротким, оскільки Джек Лейтон помер від раку лише через три місяці після вступу на посаду. Чау була в центрі уваги як вдова Лейтона під час трауру та державного похорону, завоювавши повагу своєю турботою про чоловіка в його останні дні та за гідністю і врівноваженістю в горі, а її особисте та політичне партнерство з Лейтоном отримало схвалення. Вона утрималась від заявки на лідерство НДП і пообіцяла залишатися нейтральною в лідерській гонці.
12 березня 2014 року Чау подала у відставку та зареєструвалася для участі в виборах мера Торонто 2014 року.
Спроба повернення в 2015 28 липня 2015 року Чау оголосила, що балотується від федеральної НДП у Спадайні—Форт-Йорку на федеральних виборах 2015 року. Нова конфігурація виборчої дільниці містила більшу частину колишньої Триніті—Спадайни. Вона конкурувала з депутатом від ліберальної партії Адамом Воном, який був обраний депутатом від Триніті-Спадайни в 2014 році на довиборах, які відбулися після того, як Чау пішла у відставку, щоб балотуватися на пост мера. Чау програла Вону з великим відривом, під час масованої перемоги лібералів у Торонто.
Кампанії на посаду міського голови Торонто Вибори мера 2014 року
Чау взяла участь у виборчій кампанії на мера Торонто в 2014 році, намагаючись посунути чинного голову Роба Форда після того, як більшість опитувань, проведених за попередній рік, показали, що вона має найкращу позицію для перемоги або в прямому голосуванні проти Форда, або в боротьбі з кількома кандидатами. Посада мера Форда була в центрі кількох суперечок під час його перебування на посаді, головним чином через звинувачення та, зрештою, власне визнання Форда, що він вживав крек прямо на роботі, а також звинувачення у зв'язках із мафіозними колами. Чау була єдиною відомою лівоцентристською кандидаткою, яка балотувалась проти Форда. Інші її головні конкуренти на виборах, колишній лідер провінційної опозиції Джон Торі, радник Карен Стінц і колишній керівник бюджету Девід Сокнацький, а також сам Форд, були правоцентристськими кандидатами.