Загублений Арльський етюдник — це ймовірний блокнот із малюнками нідерландського художника Вінсента Ван Гога. Авторство цих малюнків Ван Гога було оскаржене мистецтвознавцем .

Ескізник був опублікований у 2016 році під назвою «Вінсент ван Гог: Загублений Арльський етюдник», автор Вельш-Овчаров з передмовою . Вона була опублікована французькою мовою у видавництві Éditions de Seuil та англійською мовою у видавництві Abrams Books.

Відкриття У 2007 році голландський колекціонер мистецтва звернувся до Тейо Мідендорпа, старшого наукового співробітника Музею Ван Гога в Амстердамі, з фотографіями 21 ескізу, які він придбав за «низькою ціною» на інтернет-аукціоні eBay. Мідендорп сказав йому, що не вірить, що це роботи Вінсента Ван Гога. Французький мистецтвознавець Франк Бейлі згодом дізнався про існування етюдника від друга і зустрівся з членом родини власника. Пізніше він сказав, що «одразу відчув, що вони справжні».

Згодом Бейлі звернувся до Музею Ван Гога у 2008 році з 35 іншими ескізами з альбому. Його супроводжував член сім'ї власника етюдника, і музей повідомив йому про свої сумніви щодо їхньої автентичності. Потім Бейлі звернувся до мистецтвознавиці і запропонував їй дослідити автентичність ескізів. Вона згадувала, що її «…першим відчуттям було неймовірне переповнююче відчуття того, що я знаю, що у мене в руках… Але потім, звичайно, я зрозуміла, що мені потрібно отримати стипендію». Вона розповіла, що витратила три роки на встановлення автентичності робіт і пізніше назвала їх «найбільш революційним відкриттям за всю історію творчості Ван Гога».

Мистецтвознавець сказав, що малюнки були «…абсолютно в порядку, від першого до 65… Кінець пісні, кінець історії».

Розповідь Жину Історію виживання етюдника описала Вельш-Овчарова. Вона розповіла, що ескізник, комерційний журнал, був подарований Ван Гогу в 1888 році Жозефом і Марією Жину, які володіли кафе «Кафе де ла Гар» в Арлі. Він замальовував провансальські краєвиди навколо Арля в блокноті і продовжував працювати в ньому під час перебування в психіатричній лікарні в Сен-Ремі. У травні 1890 року він попросив свого лікаря повернути речі сім'ї Жину, серед яких був і блокнот. Передача блокнота була записана в блокноті в кафе де ла Гар. Сім'я Жину володіла етюдником до 1944 року. Потім його успадкувала племінниця родини Жину, Маргарита Кревулен. Згодом кафе купила родина Бассо, власниця блокнота у 2016 році розповіла Вельш-Овчаровій, що сестра її матері стала членом родини Бассо після заміжжя. Ескізник і книга, в якій міститься інформація про дарування етюдників, були «витягнуті» з будинку, що належав родині Жину, сусідкою, яка подарувала їх своїй доньці на день народження в 1960-х роках. Дочка стала власницею етюдника у 2016 році.

Вельш-Овчарова розповіла, що «моя мати знайшла велику книгу малюнків… і, нічого не знаючи про мистецтво і не маючи художньої освіти, вона не мала жодного уявлення про важливість цієї знахідки. Вона подарувала її мені на моє 20-річчя, і вона була захована в шафу». Вельш-Овчарова описала власників як «дуже простих людей, і лише за примхою долі вони показали її комусь у регіоні, хто знав місцевого фахівця з мистецтва… Вони взяли 30 ілюстрацій і вирвали їх з книги».

Спростування розповіді Жину Музей Ван Гога заявив, що ймовірне збереження ескізника є «вкрай малоймовірним» і що «стиль малювання автора малюнків у втраченому Арльському етюднику, на думку наших експертів, є монотонним, незграбним і бездуховним». Чорнило, використане на малюнках, коричневе, в той час як Ван Гог зазвичай використовував чорне або фіолетове чорнило, як стверджують у музеї. Мідендорп зазначив, що розбіжності в датах, записаних у блокноті кафе, очевидні. 20 травня 1890 року лікар Ван Гога приніс до кав'ярні велику книгу малюнків, про що в блокноті було записано: «Мсьє лікар Рей залишив для пана і пані Жину від художника Ван Гога кілька порожніх коробок з-під оливок і в'язку рушників у клітинку, а також велику книгу малюнків і просить вибачення за затримку». У 2013 році музею показали фотографії блокнота, на яких було вказано 19 червня 1890 року, однак у книзі «Втрачений арльський етюдник» 2016 року з'явилося посилання на 10 червня 1890 року. У музеї заявили: «Ми дуже хотіли б знати, як це можливо… Наскільки достовірним є записник, якщо точно такий самий запис можна знайти у двох різних виданнях?».

Видавництво «Загублений Арльський етюдник», Editions du Seuil, заявило, що вони «…не змінили своєї думки та дуже раді, що відтепер кожен може скласти власну думку, побачивши малюнки й прочитавши аналіз».

Бейлі заявив, що Музей Ван Гога вчинив неетично і що «можна було б очікувати, що експерти діятимуть науково, але вони ніколи не тримали цих фотографій в руках, окрім 50 хвилин … На жаль, їхні аргументи не дуже переконливі. Вони захищають свій периметр».

Опис Етюдник — це «комерційна книга з високоякісним папером», яка містить 65 малюнків, виконаних , що зображують етюди пейзажу Провансу та, ймовірно, підготовчі ескізи до картин Ван Гога. До нього також включено автопортрет Ван Гога та портрет Поля Гогена. Також зображено Жовтий будинок і та море в Сен-Марі-де-ла-Мер.

Оцінка робіт варіювалася від «десятків мільйонів» фунтів стерлінгів, якщо вони були автентичними, до нуля, якщо ні.

Рецепція Музей Ван Гога назвав ескізи «імітаціями» під час їхньої презентації у 2016 році. Луїс ван Тілборг, старший науковий співробітник музею, сказав: «На нашу думку, він не є автентичним… Власники етюдника запитували нашу думку у 2007 і 2012 роках, і ми знову вивчали іконографію, стиль і техніку, досліджували походження, і прийшли до висновку, що це не його робота. Ми не змінили своєї думки».

Ймовірне створення Ван Гогом етюдника було показано у фільмі 2016 року «На порозі вічності» режисера Джуліана Шнабеля з Віллемом Дефо в головній ролі Ван Гога. Включення етюдника до фільму розкритикував мистецтвознавець Мартін Бейлі. Бейлі описує малюнки як «слабко намальовані, похідні роботи». Він заперечує факт виявлення малюнків у 2016 році, оскільки деякі з них були показані раніше, у 2010 році. В інтерв'ю The Times Шнабель сказав, що автентичність малюнків «не має значення» і що «вони були до біса гарні».

Див. також

Список творів Вінсента Ван Гога

Список використаних джерел