Національний парк Біскейн — національний парк Сполучених Штатів, розташований на південь від Маямі, штат Флорида, в окрузі Маямі-Дейд. У парку зберігаються Біскенська затока та її морські бар'єрні рифи. Дев'яносто п'ять відсотків території парку займає вода, а берег затоки — місце розташування великого мангрового лісу. Парк займає і включає Елліотт-Кі, найбільший острів парку та найпівнічніший із справжніх Флорида-Кіс, утворений із скам'янілого коралового рифу. Острови далі на північ у парку є перехідними островами коралів і піску. Офшорна частина парку включає найпівнічніший район Флоридського рифу, одного з найбільших коралових рифів у світі.
Національний парк Біскейн охороняє чотири різні екосистеми: прибережне мангрове болото, мілководдя Біскенської затоки, коралові вапнякові ключі та прибережний Флоридський риф. Прибережні болота материка та окраїн островів є розплідником личинок і молоді риб, молюсків і ракоподібних. У водах затоки живуть незрілі та дорослі риби, морські трави, губки, м'які корали та ламантини. Кіс вкриті тропічною рослинністю, включаючи кактуси та пальми, які перебувають під загрозою зникнення, а їхні пляжі є місцем гніздування морських черепах, які перебувають під загрозою зникнення. У морських рифах і водах мешкає понад 200 видів риб, пелагічних птахів, китів і твердих коралів. У парку можна спостерігати за шістнадцятьма видами, що перебувають під загрозою зникнення, включаючи метелика Шауза, дрібнозубку, ламантинів, зелених і яструбиних морських черепах. У Біскейні також є невелика популяція американських крокодилів, яким загрожує зникнення, і кілька американських алігаторів.
Люди культури Глейдс населяли регіон Біскенської затоки ще в 10 000 років тому, перш ніж підвищення рівня моря заповнило затоку. Народ теквеста займав острови та берегову лінію приблизно з 4000 осіб років до сьогодення до 16 століття, коли іспанці заволоділи Флоридою. Рифи забрали кораблі з іспанських часів до 20-го століття, у межах парку було задокументовано понад 40 затонулих кораблів. Хоча острови парку оброблялися протягом 19-го та початку 20-го століть, їхній кам'янистий ґрунт і періодичні урагани ускладнювали підтримку сільського господарства.
На початку 20-го століття острови стали відокремленим місцем для багатих жителів Маямі, які будували будинки для відпочинку та соціальні клуби. Пансіонат Марка К. Ганівелла на Бока-Чіта-Кі, де був імітований маяк, був найвитонченішим приватним місцем відпочинку в цьому районі. Клуб Cocolobo Cay у різний час належав забудовнику з Маямі Карлу Г. Фішеру, яхтсмену Гарфілду Вуду та другу президента Річарда Ніксона Бебе Ребозо, і його відвідали чотири президенти Сполучених Штатів. Спільнота амфібій у Стілтсвіллі, заснована в 1930-х роках на мілинах північної частини Біскенської затоки, скористалася своєю віддаленістю від суші, щоб пропонувати офшорні азартні ігри та алкоголь під час сухого закону. Після Кубинської революції 1959 року Центральне розвідувальне управління та групи кубинських емігрантів використовували Елліот-Кі як тренувальний полігон для проникнення на Кубу Фіделя Кастро.
Спочатку запропонований для включення до національного парку Еверглейдс, Біскейн-Бей був вилучений із запропонованого парку, щоб забезпечити створення Еверглейдс. Ця територія залишалася незабудованою до 1960-х років, коли було зроблено серію пропозицій щодо розробки кі на зразок Маямі-Біч і будівництва глибоководного морського порту для навалочних вантажів, а також нафтопереробних і нафтохімічних заводів на материковому березі Біскенської затоки. Протягом 1960-1970-х років на березі затоки було побудовано дві електростанції, що працюють на викопному паливі, і дві атомні електростанції. Негативна реакція проти розвитку призвела до визначення Біскейн Національною пам'яткою у 1968 році. Заповідну територію було розширено в 1980 році, коли вона була перейменована в Національний парк Біскейн. Парк активно використовується човнярами, і, окрім центру відвідувачів парку на материку та причалу біля пристані Блек-Пойнт, до його сухопутних і морських зон можна дістатися лише на човні.
Географія
Національний парк Біскейн займає в окрузі Маямі-Дейд на південному сході Флориди. Простираючись від півдня Кі-Біскейна на південь до півночі Кі-Ларго, парк включає Солдіер-Кі, Рагед-Кі, Сендс-Кі, Елліотт-Кі, Тоттен-Кі та Олд-Роудс-Кі, а також менші острови, які утворюють найпівнічнішу частину острова Флорида-Кіс. Сейфеті Велв, широкий неглибокий отвір у ланцюзі островів, між Рагед-Кі і Кі-Біскейн на північ від межі парку, дозволяє воді штормового нагону витікати із затоки після проходження тропічних штормів. Східною межею парку є лінія десяти сажнів () глибини води в Атлантичному океані на Флоридському рифі. Західною межею парку є окраїна території на материку, яка простягається на кілька сотень метрів углиб країни між Катлер-Ридж і Мангров-Пойнт. Єдиний прямий вихід на материк до парку розташований у центрі відвідувачів Convoy Point, який примикає до штаб-квартири парку. Південно-західна межа примикає до атомної електростанції Turkey Point та її системи каналів охолодження.
Південна частина затоки Біскейн простягається між Елліот-Кі та материком, через яку проходить Внутрішньобереговий водний шлях. Парк прилягає до Національного морського заповідника Флорида-Кіс зі східної та південної сторони парку та Державного парку коралових рифів Джона Пеннекампа на півдні. Лише площі парку розташовані на суші, а офшорні ключі займають , а материкові мангрові болота займають решта . Як розширення екосистеми Еверглейдс, більшу частину парку спочатку було запропоновано включити до національного парку Еверглейдс, але його виключили, щоб отримати консенсус щодо створення парку Еверглейдс у 1947 році.
Геологія
Затока Біскейн позначає найпівденнішу частину атлантичних бар'єрних островів, представлену Кі-Біскейн і найпівнічнішу протяжність Флорида-Кіс в Елліот-Кі. Кі відрізняються від бар'єрних островів кораловим вапняком, який простягається на поверхню островів під тонким шаром верхнього шару ґрунту, тоді як на бар'єрних островах переважають хвилеподібні піски, які покривають більшу частину вапняків. Затока Біскейн лежить між низькими хребтами оолітового вапняку Маямі на заході, утворюючи хребет Катлер і кораловий вапняк Кі-Ларго, який підстилає Елліот-Кі та ключі на півдні. Вапняк Маямі був відкладений у бурхливих водах лагуни.
Вапняк Кі-Ларго — це скам'янілий кораловий риф, який утворився під час сангамонського етапу приблизно від 75 000 до 125 000 років тому. Формація Маямі досягла свого теперішнього вигляду дещо пізніше, під час льодовикового періоду, коли прісна вода консолідувала та цементувала відкладення лагуни. Вапняк Кі-Ларго — це грубий камінь, утворений із кам'янистих коралів між за товщиною. Оскільки пляжі Елліотт-Кі та Олд-Роудс-Кі є скелястими, вони походять із рифів. Значні піщані пляжі є лише в Сендс-Кі.
Гідрологія Затока Біскейн — це неглибока напівзакрита лагуна, яка в середньому становить завглибшки. І його материкові межі, і ключі вкриті мангровими лісами. Парк включає південну частину Біскенської затоки з ділянками тонкого осаду, які називаються «твердим дном», і рослинними луками морської трави, на яких зростають черепахи та мілководна трава.
В результаті спроб контролювати водні ресурси у Флориді та проєктів осушення Еверглейдс на початку та в середині 20 століття, потік води в Біскейн-Бей був змінений будівництвом каналів. Ці канали направляють воду з частин південно-східних Еверглейдс, які зараз використовуються для сільського господарства, у затоку. До побудови каналу більшість надходжень прісної води надходила з дощових і ґрунтових вод, але зараз канали змінюють профіль солоності затоки, переносячи осад і забруднювачі, що призводить до проникнення солоної води у водоносний горизонт Біскайна. Комплексний план відновлення Еверглейдс головним чином спрямований на відновлення історичних моделей водного потоку в національний парк Еверглейдс, проєт також матиме справу з проблемами, що виникають через відведення води з південної частини Еверглейдс у Біскейн-Бей. Проєкт прибережних водно-болотних угідь Біскенської затоки (BBCW) — це компонент CERP, спеціально призначений для перерозподілу водного потоку таким чином, щоб прісна вода поступово вводилася через струмки та болота, а не короткі, сильні викиди через дренажні канали.
Історія людства
Рідні люди
Корінні американці були присутні в нижній частині Флориди 10 000 років тому, коли рівень океану був низьким і Біскенська затока була відносно порожньою. Рівень води піднявся приблизно з 4000 років тому і затопила затоку. Археологи вважають, що будь-які сліди, залишені людьми тієї епохи, зараз затоплені; на засушливих землях у парку зараз немає. Місцезнаходження скам'янілостей Катлера, розташоване на захід від парку, виявило докази існування людини щонайменше до 10 000 років до теперішнього часу.
Найдавніші докази присутності людини в Біскейні датуються приблизно 2500 роком років до сьогодення, з купами мушель раковин і раковин, залишених культурою Глейдс. За культурою Глейдс послідував народ теквеста, який заселяв узбережжя Біскенської затоки. Теквеста була осілою спільнотою, яка жила рибою та іншою морською фауною, без значної сільськогосподарської діяльності. На території Сендс-Кі знайшли черепки, оброблені раковини та інші артефакти, які вказують на проживання не пізніше 1000 року н. е. приблизно до 1650 р. після контакту з європейцями. На території парку виявлено 50 значних археологічних пам'яток.
Розвідка Хуан Понсе де Леон досліджував цю територію в 1513 році, відкривши Флорида-Кіс і зустрівши текесту на материку. Інші іспанські дослідники прибули пізніше в 16 столітті, і Флорида потрапила під владу Іспанії. Текеста були переселені тодішнім іспанським урядом у Флорида-Кіс, і материкова частина Південної Флориди була знелюднена. Понсе де Леон називав затоку «Чекеша» на честь її мешканців, ставши «Текестою» за часів іспанського губернатора Педро Менендеса де Авілеса пізніше у столітті. Сучасну назву приписують баскському моряку, який зазнав корабельної аварії, відомому як «Біскайно» або «Віскайно», який деякий час жив у цьому районі, або більш загальному натяку на Біскайську затоку.
Іспанські флоти зі скарбами регулярно проходили повз Флорида-Кіс і часто потрапляли в урагани. У парку є 44 задокументовані корабельні аварії з 16 по 20 століття. Щонайменше два іспанські кораблі 18-го століття зазнали краху в зоні парку. Вважається, що іспанський галеон Nuestra Senora del Popolo зазнав аварії у водах парку в 1733 році, хоча це місце не знайдено. HMS Fowey зазнав аварії в 1748 році в місці, яке зараз є Легар Анкоридж, на деякій відстані від Fowey Rocks. Виявлення корабля в 1975 році призвело до знакової судової справи, яка встановила, що затонулий корабель є місцем археологічних розкопок, а не місцем порятунку. 43 затонулих кораблі включено до Національного реєстру історичних місць в археологічному районі офшорних рифів, який поширюється на вздовж узбережжя ключів національного парку Біскейн. У 18 столітті Елліотт-Кі був базою двох різних піратів, обох називали Чорним Цезарем, на згадку про Цезарс-Крік між Елліоттом і Старим Родос-Кі.
Селищне та передпаркове використання