Авраам бен Самуїл Абулафія () — єврейський філософ та містик; засновник школи «пророчої каббали»..

Біографія

Раннє життя та подорожі Абулафія народився 1240 року в Сарагосі (Іспанія). Дуже рано батьки відвезли його до Тудели, Наварра, де його літній батько Самуїл Абулафія навчав його Танаху і Талмуду. У 1258 році, коли Абулафії було вісімнадцять років, його батько помер, і невдовзі після цього Абулафія почав життя безперервних поневірянь. Його перша подорож у 1260 році була до Землі Ізраїльської, де він мав намір розпочати пошуки легендарного Самбатіону та Десяти втрачених племен. Однак він не дійшов лише до Акко, через спустошення та беззаконня у Святій Землі після недавнього хрестового походу. Битва того року між Монгольською імперією та Мамелюцьким султанатом змусила його повернутися до Європи. Він вирішив поїхати до Риму, але ненадовго зупинився в Капуї, де на початку 1260-х років із пристрасним запалом присвятив себе вивченню філософії та "Путівника для спантеличених" Маймоніда під опікою філософа та лікаря на ім'я Гіллель (ймовірно, це був відомий Гіллель бен Самуель з Верони).

Хоча він завжди високо поважав Маймоніда і часто використовував витяги з його творів, він був так само мало задоволений його філософією, як і будь-якою іншою галуззю знань, яку він набув. Він був дуже чітким, умів і прагнув навчати інших. Він старанно писав на кабалістичні, філософські та граматичні теми, і йому вдалося оточити себе численними учнями, яким він передав велику частину свого власного ентузіазму.

Після повернення до Іспанії в нього було видіння і у віці тридцяти одного року в Барселона почав вивчати особливий вид Каббали, найважливішим представником якого був Барух Тогармі, і отримав одкровення з месіанським підтекстом. Він занурився у вивчення «Сефер Єціри» («Книги творіння»), в якій на основі поєднань букв івриту пояснювалося створення світу і людства, а також коментарів до неї. «Сефер», і особливо коментарі та метод німецького єврейського містика Елеазара з Вормса, справили глибокий вплив на Абулафію і значно посилили його містичні нахили. Букви гебрейського алфавіту, єврейські цифри і позначення голосних - все це набувало для нього містичний сенс, а їхнє поєднання і перестановки, що доповнюють і пояснюють один одного, володіло просвітлюючою силою, яка найбільш ефективно розкривається при глибокому вивченні імен Бога (особливо приголосних Тетраграмматону). З такими помічниками, а також при дотриманні певних обрядів і аскетичних практик, люди, за його словами, можуть досягти вищої мети існування і стати пророками; не для того, щоб творити чудеса і знамення, а для того, щоб досягти найвищого ступеня сприйняття і бути здатними інтуїтивно проникати в незбагненну природу Всесвіту, Божества, загадки творіння, проблеми людського життя, мета заповідей і більш глибокий сенс Тори.

Невдовзі він виїхав до Кастилії, де поширював свою пророчу каббалу серед таких діячів, як рабин Мойсей з Бургоса та його найважливіший учень Йосип бен Авраам Гікатилла. Проте слід зазначити, що Абулафія не згадується в жодній із робіт Гікатилли.

Десь близько 1275 року він викладав Путівник для спантеличених і свою Каббалу в кількох містах Греції. Він написав першу зі своїх пророчих книг Сефер га-Яшар («Книга чесних/праведних») у Патрах у 1279 році. Того ж року він повернувся через Трані до Капуї, де навчав чотирьох молодих студентів.

Подорож до Риму Він поїхав до Риму в 1280 році, щоб навернути Папу Миколу III в іудаїзм за день до Рош га-Шани. Папа перебував у Соріано, коли почув про це, і видав наказ «спалити фанатика», щойно він дістався до цього місця. Стовп був підготовлений біля внутрішніх воріт; але Абулафія все-таки вирушив до Соріано і дістався туди 22 серпня. Проходячи через зовнішню браму, він почув, що Папа помер від апоплексичного інсульту минулої ночі. Він повернувся до Риму, де був кинутий у в'язницю Орденом Братів Менших, але був звільнений після чотирьох тижнів ув'язнення. Потім про нього почули на Сицилії.

Занепад і заслання до Коміно Він активно навчав у Мессіні протягом десяти років (1281–91), представляючи себе «пророком», «месією» та «сином Бога». У нього було кілька студентів, а також деякі в Палермо. Місцева єврейська громада в Палермо рішуче засудила поведінку Абулафії і близько 1285 року звернулася з цим питанням до рабина Шломо бен Адерета з Барселони, який присвятив більшу частину своєї кар'єри вгамуванню різноманітних псевдомесіанських проявів того часу. Згодом Шломо бен Адерет написав листа проти Абулафії. Ця суперечка була однією з головних причин виключення каббали Абулафії з іспанських шкіл.

Абулафії довелося перебратися до Мальти, де він у складних умовах написав свою «Книгу Знаків» на маленькому острові Коміно між 1285 і 1288 роками. У 1291 році він написав свій останній твір, посібник з медитації «Слова краси» (Імреї Шефер); після цього його сліди втрачаються.

Примітки

Бібліографія

Idel, Moshe "The Renascence of Abraham Abulafia in the Last Generation" Idel, Moshe "Abraham Abulafia and the Prophetic Kabbalah" Idel, Moshe «The Mystical Experience in Abraham Abulafia» Scholem, Gershom «Abraham Abulafia and the Doctrine of Prophetic Kabbalism, ch. 4, Major Trends in Jewish Mysticism»

Посилання

The Complete Works of Abraham Abulafia (Hebrew) The Heart of Jewish Meditation: Abraham Abulafia's Path of the Divine Names