Посольство Сполучених Штатів Америки в Берліні () — дипломатичне представництво Сполучених Штатів Америки у Федеративній Республіці Німеччина. Відносини між країнами почалися у 1797 році з призначенням Джона Квінсі Адамса в Берлін, столицю Пруссії. Постійної будівлі для посольства не було до 1930 року, коли було придбано палац Блюхер. Під час участі Сполучених Штатів у Другій світовій війні посольство припинило свою діяльність.

Під час холодної війни Сполучені Штати мали два посольства: одне в Бонні, столиці Західної Німеччини, і одне в Східному Берліні, столиці Східної Німеччини. У 1999 році посольство було повністю перенесено до Берліна, і станом на вересень 2021 року воно розташоване на Паризер Плац.

Історія посольства

1797–1930 рр

Посольство США в Берліні, ймовірно, бере свій початок з призначення Джона Квінсі Адамса в 1797 році до тодішньої столиці Пруссії, Берліна. В той час ці місії в Берліні, Пруссія, називалися «легаціями», а також існували інші американські місії в інших частинах того, що згодом стане об'єднаною німецькою державою. У ці перші роки дипломатичних відносин між Німеччиною та США були перерви, коли не було офіційної дипломатичної присутності США в Берліні. Наприкінці 19 століття термін «посольство» почав використовуватися для опису американської місії в новій об'єднаній Німецькій імперії. Під час Першої світової війни відносини між США та Німеччиною були розірвані. У цей період посольство або представництво США в Берліні часто змінювало своє місце розташування разом зі зміною посла, і хоча вони змінювались, резиденції залишалися аналогічними. Останнє тимчасове місце розташування посольства знаходилося на de[en] 39 (тепер Stauffenbergstraße), неподалік від Тіргартену.

1930–1941 роки У 1930 році палац Блюхер, розташований на Паризер Плац, був придбаний як новий і постійний будинок для посольства США в Берліні. 15 квітня 1931 року в палаці Блюхер сталася пожежа, перш ніж його вдалося повністю використати та переобладнати під посольство. Нестача грошей в Америці через Велику депресію, а також зіпсовані відносини з нацистським режимом (після 1933 року) ще більше затримали реконструкцію пошкодженої будівлі. Насправді посол Додд звернувся до Державного департаменту з проханням не перебудовувати чи реконструювати це місце через використання Паризької площі як нацистської вітрини для мітингів і маршів. Тим часом посольство працювало в районі Тіргартен на Штауффенбергштрассе (тоді відомому як Бендлерштрассе). У 1938 році президент Франклін Д. Рузвельт відкликав до США посла Г’ю Вілсона (заміна Додда) на знак протесту проти Кришталевої ночі (розгулу, організованого нацистами проти євреїв у Німеччині). У 1939 році співробітники американського посольства переїхали в канцелярію на Паризькій площі, тепер відремонтовану та придатну для використання, але зробили це дещо під примусом, оскільки нацистський голова будівництва Альберт Шпеєр наказав звільнити посольства в районі Тіргартен у рамках підготовки до грандіозного нацистського плану міста під назвою Німеччина.

З 1939 по 1941 рік не було жодного посла, призначеного до Берліна; посольство очолив тимчасовий повірений у справах. З початком Другої світової війни, а США все ще не воювали, співробітники посольства розмістили великі літери з написом «США» на даху будівлі, сподіваючись, що це допоможе запобігти британським бомбардуванням. Тим не менш, британське бомбардування Берліна призвело до пошкодження канцелярії посольства США та її тимчасового закриття – принаймні так вважалося. Через чотири дні після нападу на Перл-Харбор США і Німеччина були у стані війни; посольство взагалі припинило роботу, а його персонал був інтернований на п’ять з половиною місяців у готелі Jeschke's Grand Hotel, курорті в курортному місті Бад-Наугайм. Тимчасовий повірений у справах США Леланд Б. Морріс і американський дипломат Джордж Ф. Кеннан були частиною цієї інтернованої групи.Michael S. Cullen: "Kriegerische IdylleDIE ZEIT, 2008-07-03 Nr. 283 " Швейцарія, як нейтральна держава, зайняла будівлю посольства на Паризер Плац до кінця війни.

Консул США Вільям Рассел написав книгу про свій досвід на ранніх етапах Другої світової війни в книзі «Посольство в Берліні».

Місія Берлін (1945–1990)

Наприкінці війни посольство США, яке тепер було ще серйозніше пошкоджено місяцями бомбардувань союзників, ледь перебувало в Східному Берліні (радянський сектор), перетинаючи демаркаційну лінію між радянським і британським секторами. Пізніше уряд Східної Німеччини знесе руїни будівлі посольства у квітні 1957 року. У 1949 році Бонн став столицею Західної Німеччини, і тут було відкрито посольство США. Одночасно було створено підтримувану Радянським Союзом державу Східна Німеччина (НДР), і, незважаючи на заперечення союзників, Східний Берлін став її столицею. Протягом багатьох років Сполучені Штати не визнавали Східний Берлін столицею НДР, стверджуючи, що возз'єднаний Берлін повинен бути лише столицею возз'єднаної Німеччини, тому посольство в тимчасовій столиці Західної Німеччини в маленькому студентському містечку Бонні.

Однак, замість посольства, Державний департамент США мав присутність у Західному Берліні під назвою US Mission Berlin (також іноді згадується абревіатурою USBER). Місія Берлін була розташована на Clayallee в елітній приміській частині Західного Берліна під назвою Целендорф. Берлін був окупованим містом (цей титул зберігався до 1994 року, коли іноземні війська офіційно покинули Берлін), статус якого дуже відрізнявся від статусу будь-якої іншої частини Східної чи Західної Німеччини. За цих умов Місія США в Берліні в багатьох питаннях перебувала під владою командуючого американським генералом у Західному Берліні, а не під владою Посольства США в Бонні, таким чином працюючи в історично унікальному становищі. Відповідальний генерал іноді давав вказівки та накази персоналу Державного департаменту США, коли виникала потреба. Можливо, найкращим прикладом цього є Едвін Аллан Лайтнер, голова Місії США (бл. 1959–1963), який був причетний до інциденту на Чекпойнті Чарлі 1961 року, який призвів до протистояння американських і радянських військових. Тим не менш, Місія також мала значний вплив сама по собі: якщо місто Берлін хотіло висунути когось на вищі чини міського поліцейського управління, Місія США мала б схвалити цю кандидатуру, щоб це було продовжено — приклад: повноваження окупаційної влади покладені на місію США.

Місія США в Берліні розміщувалась у будівлі, яка була частиною ряду споруд, що утворювали колишній штаб Люфтваффе для захисту Берліна в роки нацизму. Цей комплекс став штабом Берлінської бригади, що входила до командування армії США в Берліні під час холодної війни. На торцях деяких із цих будівель були нацистські орнаменти. Суто нацистські символи були видалені, але великих цементних орлів все ще можна побачити на кутах деяких будівель (включно з тим, який буде використовуватися місією США в Берліні), за винятком свастики, яка раніше була під їхніми ногами.

Комплекс мав численні будівлі, деякі з яких були досить великими. Одна з них мала частину крила, яка виконувала консульські функції Державного департаменту США. Унікальний для Берліна на той час військова поліція армії США охороняла цей об’єкт Державного департаменту США замість звичайного контингенту морської охорони в усіх інших посольствах США. Присутність американських морських піхотинців у місії можна було розглядати як рух до створення повноцінного посольства, чого США намагалися уникати.

Посольство в Східному Берліні (1974–1990)

Протягом усього періоду, коли Берлін знаходився під контролем чотирьох держав, США наполягали на тому, що Берлін, незалежно від того, чи є він Східним, чи Західним, не повинен вважатися столицею, поки місто не буде об'єднане. Ця політика ускладнила відносини зі Східною Німеччиною, особливо після зведення Берлінської стіни в 1961 році. Стіна перетворила колишнє місце розташування посольства США, яке продовжувало належати уряду США, на недоступну територію, що стала частиною зони безпеки, яка розділяла східних і західних берлінців. Ділянка стала доступною лише після падіння Берлінської стіни в листопаді 1989 року, проте вона залишалася порожньою до початку будівництва нового посольства США у 2004 році.

На початку 1970-х років США, як і більшість інших західних держав, вирішили надати дипломатичне визнання Східній Німеччині. Проте це визнання не поширювалося на визнавання Східного Берліна як частини НДР або її столиці. У договорах про заснування посольства США в Східному Берліні зазначалося лише «місце розташування уряду» Східної Німеччини. З 1977 року посольство знаходилося за адресою Neustädtische Kirchstrasse 4-5, в кількох кварталах від колишнього палацу Блюхер в районі Мітте. Будівля була побудована наприкінці 19 століття як клуб для прусських офіцерів, а після Першої світової війни стала домом для ремісничої гільдії. Цю п’ятиповерхову будівлю з двосхилим склепінням східні німці здали в оренду США. Хоча інтер'єр будівлі більше не зберіг оригінальних елементів, екстер'єр зберіг більшість оригінальних кам'яних фасадних елементів.

1990–дотепер Після падіння Берлінської стіни та об'єднання Берліна в 1989–1990 роках Державний департамент США опинився з двома основними офісами в одному місті: канцелярією в колишньому Східному Берліні, в районі Мітте (представництво США в Східній Німеччині), і будівлею Клея в районі Целендорф (Місія США в Берліні, колишній Західний Берлін). У відповідності до нових реалій об'єднаного Берліна, який став частиною Федеративної Республіки Німеччина, Державний департамент оголосив, що з 3 жовтня 1990 року статус Посольства Сполучених Штатів у Східній Німеччині та Представництва Сполучених Штатів у Берліні буде змінено. Обидві місії були «закриті» і замінені єдиним представництвом під назвою United States Embassy Office Berlin. Згодом було оголошено, що ця нова організація функціонуватиме як невід'ємна частина Посольства США у Федеративній Республіці Німеччина, яке знаходилось у Бонні. З 1990 по 1998 рік Посольство Берліна діяло як доповнення до посольства в Бонні.

У оголошенні 1990 року також вказувалося, що «під час перехідного етапу деякі функції, включаючи консульські послуги для Берліна та території колишньої НДР, також виконуватимуться на місці нинішнього представництва Сполучених Штатів у Клайаллі». Ця «перехідна фаза» перетвориться на, здавалося б, постійну присутність у складі Клея для виконання деяких функцій посольства.

Ще кілька років (1990–1994) війська союзників і радянських/російських військ залишалися в Берліні. У 1994 році американські, британські, французькі та російські війська вивели решту своїх військ, залишивши Берлін більше не окупованим містом. У вересні 1998 року посольство в Бонні розпочало річну міграцію до Берліна, і на той рік було, як описало посольство США, «одне посольство, два місця». У цей період виникли суперечки, оскільки не весь місцевий персонал посольства в Бонні був потрібний у Берліні. Деякі працівники звільнилися, деяких перевели на інші підприємства США в Німеччині (окрім Берліна чи Бонна), а деяких перевели до Берліна.

Починаючи з 1999 року посольство США в Німеччині знаходилося тільки в Берліні. У 1941 році Берлін останній раз приймав американське посольство. До 2008 року посольство продовжувало працювати в Канцелярії (будівля Neustädtische Kirchstrasse 4-5 у районі Мітте в Берліні) і в прибудові (будівля Clayallee). Офіційне відкриття нового корпусу відбулося 4 липня 2008 року.

Консульські функції, як і в часи окупації, продовжують виконуватись у будівлі на Clayallee. Багато берлінців досі зазвичай називають цю будівлю «консульством», хоча насправді це прибудова до посольства. Після того, як американська армія залишила Берлін у 1994 році, будівля повністю перейшла під управління Державного департаменту США. Інші споруди, які раніше були частиною штабу Клея (Армія США), в основному були передані німецькому уряду. Будівля Clay розташована в південній частині Берліна, приблизно за 6 кілометрів (3,7 милі) від головної канцелярії.