Анконська або Анконітанська марка ( або Anconetana) — середньовічна прикордонна марка Священної Римської імперії з центром у місті Анкона, згодом у Фермо, а відтак у Мачераті. Назва Анконської марки збереглася в назві сучасної італійської області Марке, яка є скороченням італійської назви Marche di Ancona і територія якої приблизно відповідає території колишньої Анконської марки.

Історія Марка була утворена імператором Генріхом IV близько 1090 року з Марки Фермо та південної частини візантійського Пентаполіса як прикордонна територія Італійського королівства Священної Римської імперії. Спочатку нова марка називалась за іменем свого першого маркграфа — Марка Гвернера (marca Guarnerii). З моменту створення марки, між імперією і Папами Римськими точилися суперечки щодо прав і юрисдикції в марці. У 1173 році імперська армія під командуванням Крістіана Майнцького вторглася в Марку незважаючи на пропапський опір, організований графинею Болтрудою Франжіпані. У 1177 році Папа Олександр III визнав марку спільним феодом імперії та папства, назвав марку «частково належною імперії, але значною мірою церкві».

Марка остаточно перейшла під владу Папської держави під час понтифікату Інокентія III у 1198 році. Спочатку нею керував папський представник, якого звали ректором. Ректори Анкони, як і ректори інших папських провінцій, підпорядковувались генеральному ректору, який підпорядковувався безпосередньо Папі Римському. Під владою папства марка мала три міста з населенням понад 10 000 осіб. Крім самої Анкони, це Асколі-Пічено та Фермо.

У 1357 році провінція була реорганізована папською конституцією Constitutiones Sanctæ Matris Ecclesiæ. Тепер марка протягнулась уздовж адріатичного узбережжя на північ аж до Урбіно з містами Лорето, Камерино, Фермо, Мачерата, Озімо, Сан-Северино та Толентіно.

Згідно з біографією Франциска Ассізького Поля Сабатьє «Дорога до Ассізі», після смерті Франциска Анконська марка стала прихистком для духовних францисканців ().

Правителі

Гвернер (1093—1109) Конрад Лютцельгардський (1177–) Марквард фон Анвайлер (1184—1202)

Маркізи

Дім Есте Рід «Маркізів Естенських» () започаткований в 1039 році Альберто Аццо II, маркграфом Міланським. Ім'я «Есте» пов'язане з містом, звідки родом родина, Есте. У 1209 році Аццо VI став першим «Маркізом Феррарським», і титул перейшов до його нащадків, а Естенський маркізат був делегований молодшій гілці роду. Пізніше були також створені маркізати Модени і Реджо. ПравительРік народженняПравлінняПомерКонсортПриміткиАццо VI~11701209-1212грудень 1212Софія Альдобрандіні 1189двоє дітейСофія (Елеонора) Савойськадо 1192 рокуодна дитинаАлікс де Шатільйон22 лютого 1204двоє дітейСин Аццо V. В 1209 році став першим маркізом (маркграфом) Феррарським.Альдобрандіно I~11901212-121510 жовтня 1215Невідомодо 1215три дитиниСин Аццо VI і Софії СавойськоїАццо VII~12051212-126416 лютого 1264Джоанна Пулійська1225п'ять дітейМабілья Паллавічіні1238ні/дві дитиниСин Аццо VI і Алікс де ШатільйонОбіццо II1247 або 12521264-129320 січня або 13 лютого 1293Якобіна ді Лаванья 1263три дитиниКонстанция (делла Скала) Веронська1289дві дитиниОнук Аццо VII і бастард його сина, Рінальдо.Аццо VIIIпісля 12631293-130831 січня 1308Джованна Орсіні вересень 1282три дитиниБеатріче сицилійська квітень 1305дітей не булоСин Обіццо IIФранческо Iбіля чи після 12891293-131223 серпня 1312Орсіна Орсінічетверо дітейСин Обіццо IIАльдобрандіно II?1293-132626 липня 1326Альда Рангоні1289чотири дитиниПравив разом зі своїми синами та племінниками після повстання прихильників Есте у Феррарі.Рінальдо?1326-133531 грудня 1335Лукреція де Барбіаноодна дитинаПравив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.Нікколо I?1326-13441 травня 1344Беатріче Мантуанська21 квітня 1335дітей не булоПравив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.Обіццо III14 липня 12941326-135220 березня 1352Якопа Пеполітравень 1317без дітейФіліппа Оріості(коханка до 1347)27 листопада 1347десять дітей(узаконена 1347)Правив разом зі своїми братами та двоюрідними братами після повстання прихильників Есте у Феррарі.

Дім Сфорца

Франческо I Сфорца (1434—1443).

Примітки

Джерела

Appendice II. Legati (e figure equiparate) nello Stato pontificio, 1417—1700 in Armand Jamme, Olivier Poncet, Offices et Papauté (XIVe-XVIIe siècle), Publications de l'École française de Rome, 2005 (онлайн версія) Agostino Peruzzi, Storia d'Ancona dalla sua fondazione all'anno MDXXXII, vol. 2, Pesaro, tipografia Nobili, 1835. Christoph Weber, Legati e governatori dello Stato Pontificio (1550—1809), 1994.