Синдром когнітивного відсторонення (СКВ) — це синдром, який характеризується невідповідним до розвитку, дисфункціональним та постійними відокремленням обробки уваги від поточного зовнішнього контексту та, як наслідок, гіпоактивністю. Симптоми часто проявляються у вигляді труднощів зі стеженням очами, порожнечею в думках, розсіяністю, сплутаністю свідомості та дезадаптивним блуканням розуму разом із повільною реакцією, кволою або уповільненою моторикою. На думку вчених у цій галузі, це досягло порогу доказовості та визнання як окремий синдром.
З 1798 року в медичній літературі щодо розладів уваги розрізняють принаймні два види: один — це розлад відволікання, відсутність тривалої уваги та слабке гальмування (тепер відомий як РДУГ), а інший — розлад зниженої енергії, слабкого збудження, або порушення орієнтування / вибірковості уваги (тепер відомий як СКВ).
Попри стосунок до порушення уваги, СКВ відрізняється від РДУГ. На відміну від РДУГ, який є результатом недостатньої виконавчої функції та саморегуляції, СКВ супроводжується проблемами процесів збудження в мозку, дезадаптивними снами наяву (замріяність) та орієнтуванням або порушеною вибірковістю уваги (відрізнення важливого від неважливого в інформації, яка має бути оброблена швидко), на відміну від слабких зосередження або втримання уваги, гальмування та саморегуляції. — ResearchGate У навчанні СКВ, як правило, призводить до зниження якості роботи, тоді як РДУГ погіршує продуктивність.
СКВ також може виникати у деяких людей як супутнє з РДУГ захворювання, що призводить до значно більшого погіршення функціонування, ніж коли будь-який стан виникає окремо.
У сучасній науці визнано, що цей набір симптомів є важливим, оскільки він пов’язаний з унікальними порушеннями поза рамками РДУГ. Окремий СКВ негативно впливає на функціонування (наприклад, зниження якості життя, підвищений стрес і суїцидальна поведінка, а також нижчий освітній рівень і соціально-економічний статус ). СДК є клінічно значущим, оскільки численні рандомізовані контрольовані клінічні дослідження (РКД) показали, що його симптоми не покращуються від дії метилфенідату.
Раніше вважалося, що СКД має приблизно кожна третя людина з неуважним типом РДУГ, і що він несумісний з гіперактивністю. Подальші дослідження встановили, що він може бути супутнім з РДУГ розладом, а також бути у людей без РДУГ. Таким чином, а також завдяки багатьом іншим лініям доказів, існує науковий консенсус, що цей стан є окремим синдромом.
При коморбідних СКВ і РДУГ, проблеми збільшуються: люди з обома розладами мають вищий рівень порушень функціонування і неуважності, ніж дорослі лише з РДУГ, і, найчастіше, лишаються неодруженими, безробітними або непрацездатними. Окремий СКВ також присутній у популяції і може ускладнювати навчальну і професійну діяльність, навіть якщо він не є настільки поширеним, як РДУГ. Дослідження медикаментозних методів лікування обмежені, однак розвідки показують, що атомоксетин і ліздексамфетамін можна використовувати для лікування СКВ.
Стан раніше називався уповільненим когнітивним темпом (sluggish cognitive tempo - SCT). Термінам «розлад дефіциту концентрації» (concentration deficit disorder - CDD) або «синдром когнітивного відсторонення» (СКВ, cognitive disengagement syndrome - CDS) останнім часом надають перевагу перед SCT, оскільки вони краще й точніше пояснюють стан і таким чином усувають плутанину.
Ознаки та симптоми РДУГ є єдиним розладом уваги, визначеним на цей момент у DSM-5 або МКБ-10. Формальний діагноз ставить кваліфікований фахівець. Він включає наявність шести або більше з наведених нижче симптомів неуважності або гіперактивності-імпульсивності (або обох). РДУГ (DSM-5) Симптоми неуважності Симптоми гіперактивності-імпульсивності не звертає уваги на деталі має проблеми з утриманням уваги на завданнях при прямому зверненні здається, що не слухає не дотримується інструкцій має проблеми з організацією завдань уникає завдань, що вимагають тривалих розумових зусиль втрачає необхідні для виконання завдань речі легко відволікається забудькуватість у повсякденній діяльності "крутиться" або рухає кінцівками, пальцями залишає місце без дозволу бігає або лазить не відповідно вікові не може тихо грати «завжди в русі» або «мотор всередині» розмовляє забагато дочасно викрикує відповіді важко чекати своєї черги перебиває або втручається у розмови інших Симптоми також повинні
бути невідповідними віку, початися до 12 років, виникати часто і спостерігатися принаймні у двох галузях діяльності, явно заважати соціальній, шкільній або робочій діяльності, і не бути краще пояснюваними іншим психічним розладом.
На підставі вищевказаних симптомів визначають три типи РДУГ:
переважно неуважний прояв (РДУГ-Н) переважно гіперактивно-імпульсивний прояв (РДУГ-ГІ) комбінований тип (РДУГ-К)
Переважно неуважний тип (РДУГ-Н) обмежується офіційними симптомами неуважності (див. таблицю вище) і лише ними. Вони описують проблеми з наполегливістю, відволіканням і неорганізованістю. Однак він не включає ці якісно відмінні симптоми уваги: Симптоми СКВ (попередні досліджувані критерії) Схильність до мрійливості Легко заплутується або затуманюється свідомість "Відсутність" або неуважність до оточення Здається, що думками десь в іншому місці Вдивляється в простір безтямно Малоактивний, повільно рухається або млявий "Сонний" або менш енергійний Проблеми з пильністю або бадьорістю Має кволий або заспаний вигляд Занурюється у власні думки Апатичний або замкнутий, менш залучений до діяльності Втрачає хід думок або когнітивну налаштованість Обробляє інформацію не так швидко або точно Як показує порівняння обох таблиць, немає збігів між офіційними симптомами неуважності РДУГ та симптомами СКВ. Це означає, що обидва кластери симптомів стосуються різних проблем з увагою. Вони можуть існувати паралельно в однієї людини, але також трапляються окремо. При цьому проблема все ще полягає в тому, що деяким особам, які дійсно мають СКВ, зараз неправильно діагностують прояви неуважності.
Соціальна поведінка У багатьох випадках ті, хто має СКВ, демонструють деякі протилежні симптоми із тими, хто має переважно гіперактивно-імпульсивний або комбінований прояв РДУГ: замість того, щоб бути гіперактивними, екстравертними, настирливими, надмірно енергійними та схильними до ризику, люди з СКВ дрейфують за течією, розсіяні, апатичні, заглиблені у себе та мрійливі. Вони відчувають себе «як в тумані» і «ніби не тут».
Супутні психіатричні проблеми, які часто асоціюються з СКВ, зазвичай мають інтерналізований характер, наприклад, тривога, відчуття нещастя або депресія. Найбільш послідовною в усіх дослідженнях була модель стриманості та соціальної відстороненості у взаємодії з однолітками. Типово сором’язливий характер і повільний час реакції людей з СКВ інші часто неправильно сприймають як відчуженість або незацікавленість. У взаємодії в соціальних групах людей з СКВ можуть ігнорувати, нехтувати ними. Люди з класичним РДУГ, швидше за все, будуть відкинуті в таких ситуаціях через порушення соціальних кордонів або агресивну поведінку. У порівнянні з дітьми з СКВ, вони також набагато частіше мають екстерналізований, асоціальний характер проблем, як-от зловживання психоактивними речовинами, опозиційно-зухвалий розлад або поведінковий розлад (часта брехня, крадіжки, бійки тощо). Особистісно люди з РДУГ, схоже, більш чутливі до винагороди та пошуку задоволення, тоді як люди з СКВ можуть бути чутливіші до покарань.
Дефіцит уваги Особи з симптомами СКВ можуть виявляти якісно інший тип дефіциту уваги, який більше стосується проблеми обробки інформації; наприклад, слабка концентрація уваги на деталях або знижена здатність швидко відрізняти важливу інформацію від неважливої. Навпаки, люди з РДУГ мають більше труднощів із утриманням уваги та діями для досягнення цілей у поєднанні з порушенням опору стимулам, що відволікають. На відміну від СКВ, люди з класичним РДУГ мають проблеми з гальмуванням, але не мають труднощів з вибором і фільтрацією сенсорної інформації.
Існує думка, що СКВ і РДУГ викликають різні типи неуважності: якщо люди з РДУГ можуть звернути свою увагу на щось, але не можуть підтримувати її протягом тривалого часу, то людям із СКВ, схоже, важко залучити свою увагу до конкретного завдання. Відповідно, саме здатність спрямовувати увагу є порушеною при СКВ.
Обидва розлади суттєво впливають на академічну успішність, але можуть робити це різними засобами. СКВ може більше впливати на якість роботи, яку дитина виконує в школі, і призвести до більшої кількості помилок. І навпаки, РДУГ може більш негативно вплинути на продуктивність, тобто обсяг роботи, виконаної за певний проміжок часу. Схоже, що діти з СКВ мають більше труднощів зі згадуванням того, що вивчили раніше, і роблять більше помилок під час тестів на пригадування, ніж діти з РДУГ. Було виявлено, що вони набагато гірше виконують психологічні тести, пов’язані з перцептивно-моторною швидкістю тобто координацією та швидкістю рук і очей. Вони також мають більш неорганізований процес мислення, більше виражену неохайність та легше втрачають речі. Ризики додаткових навчальних розладів здається рівними як у РДУГ, так і в СКВ (23–50%), але математичні розлади можуть бути більш частими в групі СКВ.
Ключовою поведінковою характеристикою людей із симптомами СКВ є те, що вони, швидше за все, мають брак мотивації та частіше можуть відчувати денну сонливість. Їм ніби не вистачає енергії для вирішення повсякденних завдань, і тому вони намагаються зосередитися на речах, які розумово стимулюють, можливо, через стан недостатнього збудження. Крім того, СКВ може включати патологічну форму надмірного блукання думок.
Виконавча функція Виконавча система людського мозку забезпечує організацію в часі поведінки щодо цілей і майбутнього та координує дії та стратегії для повсякденних цілеспрямованих завдань. По суті, ця система дозволяє людям самостійно регулювати свою поведінку, щоб виконувати дії та вирішувати проблеми, особливо для досягнення цілей і майбутнього в цілому. Дисекзекутивний синдром визначається як «група порушень, як правило, пов’язаних із порушенням роботи лобових часток мозку», які включають «труднощі з виконанням завдань високого рівня, таких як планування, організація, ініціювання, відстеження прогресу та адаптація поведінки». Такі виконавчі дефіцити створюють серйозні проблеми для здатності людини брати участь у саморегуляції в часі, щоб досягати своїх цілей і передбачати та підготуватися до майбутнього.
Адель Даймонд постулювала, що основним когнітивним дефіцитом людей із РДУГ-Н є робоча пам’ять, або, як вона сформулювала в статті на цю тему, «синдром дисекзекутивності, що виникає в дитинстві». Проте два останніх дослідження Барклі виявили, що в той час, як діти та дорослі з СКВ мали певні дефіцити виконавчих функцій (ВФ) у повсякденній діяльності, вони були переважно набагато меншого масштабу та здебільшого зосереджені навколо проблем із самоорганізацією та вирішенням проблем. Навіть тоді аналіз показав, що більшість труднощів із дефіцитом ВФ були результатом накладання симптомів РДУГ, які можуть співіснувати з СКВ, а не були пов’язані зі самим СКВ. Інші дослідження показали зв’язок СКВ із дефіцитом ВФ, але за сучасним баченням СКВ, схоже, не так сильно пов’язаний із дефіцитом ВФ, як РДУГ.
Причини На відміну від РДУГ, загальні причини симптомів СКВ майже невідомі, хоча одне нещодавнє дослідження близнюків припустило, що стан, видається, має майже таку ж спадкову або генетичну природу, як РДУГ.