Сономин Удвал (; нар. 23 лютого 1921, сомон Дашинчилен, аймак Булган — пом. 1991) — монгольський громадський діяч, письменниця, лауреат Державної премії, видатна жінка-лідер ХХ століття.
Біографія Сономин Удвал у віці близько 7 років переїхала зі своєю сім'єю з Булгана через Лун до Улан-Батора, а приблизно через 2 роки вони переїхали в аймак Умнеговь. З 1932 року працювала писарем між міністерством, військовим відомством і партією Умнеговської губернії. У 1937 році працювала в Улан-Баторській педагогічній школі, а в 1937 році працювала писарем у пожежній команді МВС. З травня 1938 року працювала жіночим організатором пожежної частини, а в 1941 році стала слухачкою Нової партійної школи. Через рік, у 1942 році, поїхала навчатися до Східного університету Радянського Союзу, проте після початку війни школа була закрита. У 1944 році, як тільки повернулася на батьківщину, її призначили редактором газети в провінції Умнеговь.
У 1946 році закінчила Школу нових партійних сил, а з 1957 по 1960 рік — Інститут Комуністичної партії Радянського Союзу. Навчаючись у цих школах, займала престижну посаду редактора партійної центральної преси (1947—1949).
У 1949–1954 роках працювала завідуючою жіночим відділом ЦК партії, потім головою Спілки жінок Монголії, головою Центральної ради профспілок (1954—1957), головою Комітету письменників Монголії (1961—1973).
З 1962 року працювала співголовою Монгольського жіночого комітету або нинішнього Монгольського жіночого союзу.
Акція за права жінок Під час реформи 20 століття такі заходи, як поліпшення можливості для монгольських жінок займатися суспільно-корисною працею, навчатися в університетах, скорочення робочого дня для вагітних жінок і матерів з немовлятами, надання відпустки, надання знижки і надбавок, впроваджені Міністерством освіти, науки і технологій Монгольської Народної Республіки. Це було підтверджено рішенням ЦК і створено правову систему.
Управління жіночими організаціями Вважається, що Удвал мобілізувала всі рівні монгольських жіночих організацій та активістів для участі у своїх виборах, стукаючи в двері кожного офісу, промисловості та служби, і кожного дому, щоб крок за кроком змінити застарілу рутину.
Призначення жінок на керівні посади С. Удвал займалась просуванням жінок з освітою, знаннями та управлінськими навичками на рівень прийняття рішень, включенням їх до кадрових ресурсів, відправленням їх на наступний рівень навчальних курсів, участю у масштабних заходах і міжнародних конференціях, а також написанням про жінок у публікаціях центру та виголошенням промов. Результат її роботи позитивно вплинув на долю багатьох жінок. Тому в 1970-х і 1980-х роках жінок призначали одними із заступників міністрів урядових міністерств, керівниками та директорами промислового департаменту, де працює багато жінок.
Творчість С. Удвал була найвищою обраною жінкою в партійних, державних і громадських організаціях того часу, а також була письменницею, яка грамотно писала в усіх видах літератури. У роки Народної революції написала багато оповідань, романів, віршів, п'єс, фільмів, у яких зобразила багато типових характерів простих, «рідкісних» людей і жінок з великим прагненням до знань і освіти.
У 1978 році він отримала Державну премію Республіки Монголія за роман «Велика доля», в якому змальовано характер реального хатанбаатора Магсарджава або Героя Вана, який боровся за незалежність і свободу Монголії.
Сім'я С. Удвал була у шлюбі з Б. Багаажавом і народила трьох синів і одну доньку.
Нагороди
У 1965 році Золота медаль Жоліо Кюрі за мир у всьому світі У 1973 році премія азіатсько-африканських письменників журналу «Лотос». У 1978 році орден «Дружби народів» Радянського Союзу, У 1978 році Державна премія БНМАУ У 1946 і 1966 роках двічі нагороджена орденом «Алтан Гадас». У 1956 році нагороджена орденом «Трудового Червоного Прапора». У 1971 році нагороджена орденом Сухе-Батора.
Посилання Дотогш урссан нулимс буюу Сономын Удвал
Примітки