Васи́ль Іва́нович Кушні́р (1873, с. Вовківці, нині Львівська область — 1 січня 1945, с. Вербів, Тернопільська область) — український священник, громадсько-культурний діяч. Почесний житель с. Вербів (2001, посмертно). Зять Лева Джулинського.
Життєпис Василь Кушнір народився 1873 року в селі Вовківцях на Львівщині.
1897 року закінчив Львівську духовну семінарію. Служив парохом у селах Лісниках (1903) і Вербові (1904—1945) Тернопільського району; від 1928 — декан.
У Вербові ініціював заснування читальні «Просвіти» (згодом й голова), «Братства тверезості», відділення товариства «Сільського господаря», кредитного товариства «Хлібороб», будівництва сільської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1936—1938, мурована), яке фінансував. Народному дому в згаданому селі подарував родинне фортепіано. Від 1939 року зазнав гонінь радянської влади через відмову перейти в православ'я.
1916 року в селі Нараєві (нині Тернопільського району), разом з о. Іваном Дидиком зустрічав принца Австро-Угорської імперії Карла I.
2001 року останки Кушніра перепоховали біля храму в селі Вербові Тернопільського району.
Вшанування пам'яті 2006 року у Вербові на фасаді Успенської церкви відкрито пам'ятну дошку о. Василю Кушніру.
Примітки
Джерела
Павлів Я. Музейний краєзнавчий комплекс села Вербів Бережанського району Тернопільської області // Збірник праць ТО НТШ, — Т. : «Терно-граф», 2013 — Т. 8 : Музеї Тернопільщини. — С. 349, 354, 363—364.