Deathcrush () — дебютний мініальбом норвезького блек-метал гурту Mayhem, випущений у серпні 1987 року лейблом Posercorpse Music.
Альбом, що містить елементи треш-металу, хардкор-панку й дез-металу, пронизливі вокальні завивання та жорсткі й агресивні тексти, вийшов обмеженим тиражем в 1000 примірників і спочатку не привернув уваги критиків. З часом він отримав визнання як від музичних оглядачів, так і від музикантів, вплинувши на становлення блек-метал-сцени. Композицію «Chainsaw Gutsfuck» американський журнал Blender назвав піснею з найжахливішим текстом в історії. У музичному журналі Q Deathcrush включили до списку найважчих альбомів усіх часів; окрім того, його внесено до спеціального тематичного випуску журналу Kerrang!, присвяченого визначним записам в історії музики.
Передумови Mayhem був заснований у 1984 році гітаристом Ейстейном Ошетом (Euronymous), басистом Йорном Стубберудом (Necrobutcher) і барабанщиком Кетілом Манхеймом (Manheim), які взяли назву гурту від пісні британського гурту Venom «Mayhem with Mercy» () . Спочатку склад виконував кавер-версії пісень Black Sabbath, Venom, Motörhead, Celtic Frost а згодом записав демо Pure Fucking Armageddon у 1986-му. Після релізу Ейстейн, який раніше разом зі Стубберудом виконував головний вокал під час перших студійних репетицій демо, залучив двох сесійних вокалістів — Ейріка Нурхейма у 1986-му з яким Ошет та Стубберуд познайомилися 1 жовтня 1984 року на концерті Venom у місті Драммен, та Свена Еріка Крістіансена (Maniac) наступного року. Останній приєднався до гурту після того, як надіслав демозаписи власного проєкту, де співав та грав на гітарі. Після того, як Крістіансен приєднався до гурту, Mayhem зіткнулися з проблемою, оскільки учасники жили далеко один від одного.
Запис альбому Запис Deathcrush розпочався у лютому 1987 року в студії Creative Studios у норвезькому місті Колботн, яку гурт обрав через низьку вартість запису та близьке розташування. Після прибуття до студії продюсер Ерік Авнског припустив, що гурт грає реґі, і запитав, чи потрібний їм малий барабан, проте учасники заявили, що їхня музика «надто складна для класифікації», і що вони здебільшого просто підключають свої інструменти та грають. Барабанщик К'єтіл Манхейм пізніше зазначив, що звук гурту був «чимось таким, що [продюсер] не знав, як записати [...] тому він просто налаштував параметри, і ми записувалися». Йорн Стубберуд також зазначив, що не було «зведення, ані до, ані після» і «жодних овердабів: бас, барабани, гітара записані вживу, а вокал записали після». За винятком кількох додаткових барабанів і ударної установки Манхайма, музиканти грали на власних інструментах. Ейстейн Ошет використовував два блоки ефектів, які, за словами Стубберуда, «були старими й зношеними, а деякі їхні дроти були ослаблені, тому іноді вони працювали неналежним чином». Окрім ударних, Манхейм зіграв на фортепіано в композиції «(Weird) Manheim».
У Свена Еріка Крістіансена виникли труднощі з виконанням пісень «Pure Fucking Armageddon» і кавер-версії на Venom — «Witching Hour», тому гурт запросив Ейріка Нурхейма до студії, щоб записати його вокал для цих композицій. За словами Йорна Стубберуда, «[Крістіансен] не мав достатнього музичного досвіду, щоб чути, що виконується, і водночас співати». Нурхейм також додав нові рядки до «Pure Fucking Armageddon» після того, як Стубберуд забув оригінальний текст пісні вдома. Крім того, гурт спонтанно записав пісню «(All the Little Flowers Are) Happy» із серіалу «Підростаюче покоління», у виконанні Кліфа Річарда. Цей запис в останній момент додали як приховану композицію першого видання на вінілі, проте пізніше його прибрали в наступних виданнях релізу, оскільки вона «не була серйозною». Крістіансен виконав вокал на всіх композиціях, крім «Pure Fucking Armageddon», яку співав Нурхейм. Кавер-версію пісні «Witching Hour» гурту Venom Нурхейм та Крістіансен виконали удвох.
Першу композицію мініальбому гурту надав німецький композитор електронної музики Конрад Шніцлер після того, як Ошет знайшов його домашню адресу та сидів біля будинку композитора, поки його врешті не запросили. Ошет попросив Шніцлера написати вступ для альбому, але замість цього Шніцлер дав Ошету випадковий запис зі своїх архівів. Інструментальна композиція увійшла до альбому під назвою «Silvester Anfang».
На зворотному боці обкладинки мініальбому авторство всіх пісень, окрім «Silvester Anfang» (Конрад Шніцлер) і «Witching Hour» (Конрад Лант (Cronos), Джеффрі Данн (Mantas) і Ентоні Брей (Abaddon) — Venom), було вказане за гуртом, однак Ошет і Стубберуд стверджували, що були основними композиторами Deathcrush. Стубберуд заявляв, що написав «Necrolust», «Chainsaw Gutsfuck» й однойменну композицію «Deathcrush» холодної зимової ночі 1986 року, коли перебував удома у своєї бабусі. Він розповідав: «Усе виникло після появи назв. Я писав тексти раніше, ніж музику, на відміну від того, як робив це зазвичай». Наступний вокаліст гурту Пер Олін (Dead) стверджував, що більшість, але не всі тексти були написані Стубберудом.
Учасники запису
Mayhem Свен Ерік Крістіансен (Maniac) — головний вокал Ейстейн Ошет (Euronymous) — гітара, вокал на восьмій композиції Йорн Стубберуд (Necrobutcher) — бас, вокал на восьмій композиції К'єтіл Манхейм (Manheim) — ударні, фортепіано на шостій композиції, вокал на восьмій композиції
Запрошені музиканти Ейрік Нурхейм (Messiah) — головний вокал на сьомії композиції; спільний вокал на четвертій та восьмій композиції Конрад Шніцлер (Conny) — ударні та електронні інструменти на першій композиції
Виробничий персонал Ерік Авнског — продюсер Mayhem — продюсери
Зміст альбому Обкладинка альбому На обкладинці мініальбому зображена чорно-біла сцена з двома ампутованими руками, підвішеними в повітрі. Ошет і Стубберуд відвідали інформаційне агентство, яке дозволило їм переглянути архіви. Там вони знайшли фотографію, на якій були зображені дві кінцівки, підвішені на ринку в Мавританії, щоб налякати грабіжників. За словами Стубберуда, «це була найекстремальніша фотографія, яку ми коли-небудь бачили. Вона не мала нічого спільного з нашою музикою чи текстами, але відображала їхню брутальність». Гурт звернувся до нідерландської компанії з виробництва грамплатівок, але останні відмовилася випускати альбом, вважаючи зображення расистським через обрубані чорні руки. Гурт уточнив, що фото було зроблене в африканській країні, переконавши компанію надрукувати платівку. На велике розчарування музикантів, фінальний результат включав рожевий фон і кілька друкарських помилок. Музичний стиль За словами письменника Даяла Паттерсона, Deathcrush зазвичай не вважають класичним записом блек-металу, оскільки його тексти містять жорстокі описи, а музика поєднує елементи треш-металу, дез-металу та хардкор-панку. Джон Відергорн відзначав, що, хоча альбом має коріння в треш- і дез-металі, саме пронизливі вокальні завивання стали його характерною рисою, що вплинуло на розвиток блек-метал сцени.
Вокальний стиль Крістіансена вирізнявся агресивністю та різкістю, що створювало ефект нелюдських криків. Його виконання сприймалося як екстремальне й навмисно грубе, а голосові прийоми нагадували, як описав Нурхейм, «свинячі верески, що були не з цього світу». Стубберуд підтверджував, що вокал був надзвичайно гучним і далеким від традиційних вокальних технік, через що він здавався хаотичним та неприйнятним для широкої аудиторії. Крістіансен згадував, що на його вокальний стиль значно вплинув Френк Ентоні Пуччі (Killjoy), вокаліст гурту Necrophagia, додавши, що голос відзначався особливою грубістю та брутальністю. Крістіансен прагнув перевершити цю манеру виконання.
Структура альбому Deathcrush була побудована на принципі чергування басових і гітарних вступів. Ошет і Стубберуд дійшли згоди, що половина пісень розпочинатиметься з басового рифу, а інша — з гітарного. Також у кожній композиції передбачалася пауза, яка дозволяла інструментам змінюватися в ролі основного, що додавало композиціям динамічності.
У текстах пісень часто зустрічаються жорстокі та агресивні образи, які є характерною рисою їхнього стилю. Наприклад, у пісні «Chainsaw Gutsfuck» лірика включає сцени насильства, що описують спотворення тіла за допомогою бензопили. Своєю чергою, пісня «Pure Fucking Armageddon» набула політичного підтексту після того, як Нурхейм додав новий куплет із критикою двох відомих політичних лідерів 1980-х років — прем'єр-міністрки Великої Британії Маргарет Тетчер та президента США Рональда Рейгана. Мініальбом також включає дві композиції без слів: перкусійний вступ «Silvester Anfang» та інструментальну «(Weird) Manheim».
Список композицій
Прихована бонусна композиція Примітка:
У деяких версіях видання композиції «(Weird) Manheim» та «Pure Fucking Armageddon» були об'єднані або навпаки. Прихована бонусна композиція «Untitled» була прибрана у пізніх виданнях, тим самим скоротивши тривалість альбому до 17 хвилин та 28 секунд.
Вихід альбому Після запису Свен Ерік Крістіансен повернувся до свого села, адже не був готовий повністю присвятити себе гурту. Щодо Ейріка Нурхейма, то, за словами Йорна Стубберуда: «У нас були великі плани, а він не хотів гастролювати, не хотів переїжджати до Осло і залишався зосередженим на власному гурті Black Spite». Проте у 1994 році Крістіансен повернувся до складу Mayhem і взяв участь у записі мініальбому Wolf's Lair Abyss (1997), студійних альбомів: Grand Declaration of War (2000), Chimera (2004), концертних альбомів: Mediolanum Capta Est (1999), Live in Marseille 2000 (2001); та збірки European Legions (2001), як вокаліст. Після цього він знову залишив гурт у 2004 році через проблеми з алкоголем і нестачу вільного часу.
Перше видання Перше видання, опубліковане 16 серпня 1987 року та поширене лейблом Posercorpse Music, складалося з 1000 примірників, усі вони були пронумеровані Ошетом і відправлені в кілька магазинів Осло, які продавали альбоми в стилі хеві-метал. Щоб продемонструвати своє почуття гумору, гурт рекламував свій реліз у фензині «Slayer Magazine», де було зображення Стубберуда, який грає на піаніно, оточений малюнками кота Гарфілда. Його обмежений тираж і складнощі з придбанням призвели до того, що через роки кілька копій, виставлених на продаж, досягали цін від 930 до 2325 доларів США. Крім того, один примірник, підписаний Ошетом який вже був убитий Варґом Вікернесом (Count Grishnackh) в серпні 1993 року, — був проданий на EBay за 1800 доларів США.
Перевидання У 1993 році Ошет перевидав Deathcrush через свій лейбл Deathlike Silence Productions, вже з червоною обкладинкою, а згодом його перевидали такі лейбли, як Morbid Noizz Productions (1995, 1997), Vinyl Maniacs (2003), Phantom Import Distribution (2003), Back On Black (2006-2022), Voices of Wonder (2016), Darkness Shall Rise Productions (2019, 2022). РегіонДатаФорматЛейблКаталогПриміткиберезень 1987Компакт-касета——Оригінальна касета Deathcrush була випущена раніше за версію на вініловій платівці. На обкладинці зображено поле з черепів, у чорно-білій гамі.серпень 1987Вінілова платівкаPosercorpse MusicFRANK 001Рожевий фон обкладинки.1993CDDeathlike Silence ProductionsANTI-MOSH 003Червоний фон обкладинки. Сприйняття Через обмежений тираж мініальбому, він спочатку не отримував оглядів.