Каде́тський ко́рпус — початковий навчальний заклад із повним пансіоном і військовою підготовкою.
Кадети в Україні Основна стаття: Військові навчальні заклади України
Період Російської імперії (1783—1918)
Миколаївський (Херсонський) морський кадетський корпус
Історія кадетської освіти на території сучасної України розпочалась 31 січня 1783 року, коли російська імператриця Катерина II, за клопотанням Потьомкіна видала указ Про створення Херсонського морського кадетського корпусу. Термін навчання в корпусі складав 4 роки, штатна чисельність — 200 кадетів. Першими кадетами корпусу стали учні Грецької гімназії при Петербуржському Артилерійському кадетському корпусу, які частково були переведені до Херсону з Санкт-Петербургу. Місцеве населення Херсону та Херсонської губернії не дуже хотіло йти до російського війська, у зв'язку з чим до корпусу почали звозити дітей військовослужбовців, дворян, різночинців з інших міст, насамперед з Вороніжу, Казані, Кременчуку, Симбірську, штатна чисельність кадетів скорочена до 160, крім того не вистачало викладацького складу. В 1791 році з метою залучення місцевого населення до навчання в корпусі віцеадмірал Микола Мордвинов запровадив публічні лекції при корпусі, а також введення курсу аграрних наук, для місцевих селян. Але кількість кадет не зросла. В 1795 році корпус був переведений з Херсону в Миколаїв, він був розташований, в новозбудованих приміщеннях корпусу на 360 кадетів, по Адміральський вулиці, 24. В 1795 році корпус випустив 21 чоловіка, в 1796 — 26. В 1798 році корпус був розформований, а на його основі створено штурманське училище на 271 слухача та училище корабельної архітектури на 50 слухачів. За час свого існування Миколаївський (Херсонський) морський кадетський корпус підготував 220 спеціалістів для військово-морського флоту, серед них: віцеадмірали Єгор Папаєгоров, Йосип Сулима, контрадмірал Йосип Свинкин, капітан II рангу Антон Пасхалі.
Флотське училище малолітніх юнг Чорноморського флоту Флотське училище малолітніх юнг Чорноморського флоту в МиколаєвіФонды Российского государственного архива Военно-Морского Флота (рос.). (іноді згадується як Миколаївське училище малолітніх юнг) — це унікальний військово-навчальний заклад Російської імперії, який діяв у першій половині XIX століття. Його головною метою було виховання майбутніх матросів, молодших спеціалістів та старшин із сиріт та дітей нижчих військових чинів. Документи та архівні матеріали свідчать, що заклад функціонував у період з 1807[https://history.org.ua/LiberUA/ArkhUkrFedAR_2013/ArkhUkrFedAR_2013.pdf АРХІВНА УКРАЇНІКА У ФЕДЕРАЛЬНИХ АРХІВАХ РОСІЇ. РЕЄСТР АРХІВНИХ ФОНДІВ] по 1856 рокиЗарубіжна архівна україніка. На відміну від престижних дворянських кадетських корпусів, училища малолітніх юнг створювалися для «нижчих станів». До закладу приймали: Дітей матросів та солдатів Чорноморського флоту; Сиріт військовослужбовців та кантоністів (малолітніх вихованців військового відомства); Дітей з бідних міщанських родин, яких віддавали «на казенне утримання» через неможливість прогодувати. Хлопчиків приймали у дуже ранньому віці (часто з 8–11 років). Імперія таким чином вирішувала два завдання: забезпечувала соціальну опіку («прилаштовувала» сиріт) та заздалегідь готувала повністю лояльних, професійно навчених змалечку матросів. Училище було досить великим для свого часу. Згідно з історичними рукописами, воно розраховувалося на одночасне перебування та навчання до 1200 учнів, з них 500 осіб, безпосередньо навчалися грамоти за ланкастерською системою навчанняРУКОПИСЬ, НАЙДЕННАЯ В ПЕТЕРБУРГЕ: ТРУД И. БОТЬЯНОВА 1850 ГОДА И ПРЕДЫСТОРИЯ ГОРОДА НИКОЛАЕВА (рос.). За цієї методики старші або більш успішні учні під керівництвом учителя навчали молодших, що дозволяло одному педагогу ефективно працювати з сотнями дітей одночасно.
У цей період саме Миколаїв був адміністративним та освітнім центром всього Чорноморського флоту, тут базувався Головний командир флоту і портів. Наявність великої верфі, парусних майстерень, штурманських класів та артилерійських депо робила місто ідеальним місцем для практичного навчання підлітків. Навчання поєднувало сувору військову дисципліну та здобуття базової грамоти з професійними навичками. З цивільної освіти викладали: читання, письмо, базову арифметику; з морської справи: Вивчення будови корабля, такелажні роботи (в'язання вузлів, робота з мотузками, вітрилами), веслування на шлюпках. Підлітків розподіляли за здібностями: когось навчали на корабельних писарів, когось — на баталерів (комірників), сигнальників, теслярів або конопатників для верфі. Навчання супроводжувалося виходами на літню практику на кораблях та гребних суднах в акваторії Бузького лиману та Чорного моря. Після завершення навчання (по досягненню 16–18 років) вихованці училища приймали присягу і зараховувалися до Чорноморських флотських екіпажів у званні матросів. Завдяки базовій освіті та професійній підготовці, випускники училища малолітніх юнг швидко ставали боцманами, унтер-офіцерами та висококласними флотськими фахівцями.
Училище проіснувало до 1856 року. Його ліквідація та подальша реорганізація системи військової освіти були пов'язані з поразкою Російської імперії у Кримській війні (1853—1856). За Паризьким мирним договором 1856 року Росії було заборонено мати військово-морський флот на Чорному морі. Чорноморські екіпажі розформували, верфі закрили, а більшість військових училищ нижчого типу ліквідували або перетворили на цивільні портові чи ремісничі школи (наприклад, Ремісничу портову школу Миколаївського порту).
Петровський Полтавський кадетський корпус Основна стаття: Петровський Полтавський кадетський корпус
1 лютого 1830 року російський імператор Микола I підписав указ Про створення кадетських корпусів в Полтаві та Єлисаветград, проте останній так і не був утворений, на відміну від Полтавського. В 1835 році розпочато будівництво головної будівлі корпусу, вже наступного року 5 січня 1836, був виданий указ згідно з яким корпус мав отримати назву «Петровського» на честь Петра I та його перемоги у Полтавській битві. Петровський Полтавський кадетський корпус було урочисто відкрито 6 грудня 1840 року, а вже 17 грудня того ж року перші 36 кадетів корпусу розпочали навчання. У 1844 року корпус нараховував 400 кадетів. 27 червня 1844 року корпусу вручено прапор. Загальний курс навчання складав 9 років, що поділялись на три курси: підготовчий (1 рік), загальний (5 років) та спеціальний (3 роки). Серед директорів корпусу були: генерал-майор Сергій Тихоцький (1859—1860), генерал-лейтенант Франц Симашко (1865—1885). У різні роки викладачами корпусу були: Франц Симашко, Павло Бодянський, Панас Грановський, Дмитро Пильчиков, Іван Павловський, Іван Зайцев, Василь Волков, Андрій Шиманів, Олексій Бутовський. Серед відомих випускників корпусу: Сергій Рашевський, Олександр Лукомський, Микола Холодовський, Микола Потоцький, Олексій Бутовський, Михайло Домонтович, Микола Ярошенко, Микола Казанлі, Дмитро Ахшарумов, Євген Шестопьоров, Борис Жаданівський, Володимир Ельяшевич, Павло Клодт фон Юргенсбург, Микола Корф, Сергій Саввич, Йосип Лошунов, Микола Лошунов, Архієпископ Іоанн. Серед випускників видатні діячи періоду Визвольних змагань, серед них: Олександр Безкровний, генерал-значковий Армії Української Держави; Олександр Березовський, генерал-значковий Армії Української Держави; Борис Бобровський, генерал-поручник Армії Української Народної Республіки; Микола Бутович, живописець, графік, письменник-мемуарист, автор епіграм; старшина Армії Української Народної Республіки; Борис Гернгросс, генеральний хорунжий армії Української Держави; Іван Данилевський, полковник Армії УНР; Сергій Дядюша, генерал-поручник Армії УНР; Митрофан Нуджевський, генерал-майор Російської Імператорської Армії, український військовий і громадсько-політичний діяч, ініцатор відродження українського козацтва; Василь Пащенко, визначний військовий діяч Російської імперії, генерал-лейтенант, генеральний значковий Армії Української Держави; Павло Потоцький, військовий історик, громадський та культурний діяч, меценат, засновник історико-мистецької колекції «Музей України»; Микола Романовський, генерал Російської Імператорської Армії та Армії Української Держави; Костянтин Середин, генеральний хорунжий армії Української Держави; Олександр Сливинський, полковник Армії УНР та Української Держави; Микола Федоровський, генерал-майор, український громадський діяч і меценат; Павло Чижевський, громадсько-політичний та державний діяч, публіцист.
Єлисаветградський кадетський корпус В період з 1 лютого 1830 року по 19 грудня 1834 року юридично існував Єлисаветградський кадетський корпус, утворений за указом російського імператора Миколи I. Проте за чотири роки він видав інший указ, згідно якого замість кадетського корпусу в Єлисаветграді утворюється Київський. У зв'язку з тим, що в державі не було коштів, а місцеві дворяни не могли зібрати потрібну кількість грошей, будівництво корпусу не відбулосьКраткий перечень кадетских корпусов Российской империи.
Наприкінці XIX століття місто знову претендувало на заснування кадетського корпусу. 20 травня 1898 року міська дума прийняла Указ про прийняття доповіді Міської управи щодо обґрунтування необхідності відкриття в Єлисаветграді кадетського корпусу і виділила 10 десятин землі в Ковалівці, між залізницею та Солодкою Балкою. Проте тоді у конкурсі перемогла Одеса, де у 1899 році відкрили Одеський кадетський корпусЕлисаветградское кавалерийское юнкерское училище (рос.).
Тульчинський кадетський корпус 9 травня 1841 року російський імператор Микола I підписав указ Про підпорядкування кадетських корпусів військовим округам, згідно з яким корпуси розташовані на території сучасної України входили до складу Західного військового округу. Крім того, цим указом було передбачено створення кадетського корпусу в Тульчині замість Київського. Проте це був єдиний документ в якому згадується Тульчинський кадетський корпус, а меценати з української та польської шляхти, керуючись задумом Миколи I, у 1846 році зібрали капітал в 200 000 карбованців і розпочали будівництво будівлі кадетського корпусу в КиєвіПолитанский А., Стацевич А. Владимирский Киевский кадетский корпус: Киев — Одесса — Панчево — Сисак — Сараево // Кадетская перекличка, № 13, 1975.
Київський Володимирський кадетський корпус Основна стаття: Київський Володимирський кадетський корпус