Феофа́н Гаври́лович Лебеди́нцев (Теофан Лебединцев/Лебединець/Лобода, — ) — український педагог, історик, громадський і церковний діяч, літератор, журналіст. Основоположник української періодики. Засновник, видавець і перший редактор журналу «Киевская Старина».
Біографія
Народився в багатодітній родині священника в селі Зелена Діброва на Київщині (тепер Городищенський район Черкаської області), один із п'яти славетних братів Лебединцевих.
Рідні брати Феофана Гавриловича: Лебединцев Петро Гаврилович, Лебединцев Арсеній Гаврилович, Лебединцев Андрій Гаврилович, Лебединцев Данило Гаврилович.
Як і всі його брати, Феофан спершу навчався в Богуславському духовному училищі, згодом блискуче закінчив Київську духовну семінарію.
У 1851 році захистив дисертацію з Унії в Україні й здобув ступінь старшого кандидата богослов'яВипуск 1851 року, курс XV (1847—1851) — див. Выпускники Киевской духовной академии 1823—1869, 1905 гг. в Київській духовній академії, де був однокурсником майбутнього видатного філософа Памфіла Юркевича. Незабаром став магістром.
Викладацька та педагогічна діяльність
Викладав у Воронезькій (з 1852) та Київській (з 1855) духовних семінаріях. У 1861 році отримав місце екстраординарного професора кафедри історії розколу у своїй alma mater. Заснував і в 1860—1863 роках редагував її видання — «Руководство для сельских пастырей».
4 грудня 1864 року спеціаліст по розколу Церков Феофан Лебединцев став начальником навчальної дирекції (головним освітянином) на Холмщині, де боровся з греко-католицизмом і полонізацією,
З його ініціативи на Холмщині відкрито близько 300 народних шкіл, середніх навчальних закладів, курси для вчителів, учительську семінарію, чоловічу (5 жовтня 1865) та жіночу (в жовтні 1866) гімназії. З 1872 року — директор училищ у Радомі.
«Киевская Старина»
Після виходу у відставку оселився в Києві. У 1882 році разом із братом Петром (кафедральним протоієреєм Софії Київської) заснував «Киевскую Старину» — на 3000 рублів, позичених у Григорія Ґалаґана. Всесильний Ґалаґан допоміг зв'язками в найвищих ешелонах Російської імперії, і нове видання отримало державну субсидію. 9 грудня 1883 року Ґалаґан записав у своєму щоденнику:
В останні роки життя Феофан Лебединцев був активним учасником київських Церковно-історичного та Археологічного товариств. Помер у день свого 60-річчя. Похований на історичному некрополі старого Києва — Щекавицькому кладовищі.
У контексті доби
У 1859 році Теофан Лебединцев познайомився з Тарасом Шевченком (спогадом про знайомство залишився «Кобзар» з автографом). Шевченко високо оцінював праці земляка (зокрема, проповідь «Про ярмарки», надруковану за протекції Шевченка в 1861 році першим українським часописом «Основа»).
Після смерті поета Лебединцев опублікував дослідження про Тараса Шевченка, спогади, власне листування з ним.
Перша дружина Феофана Лебединцева Юлія (до шлюбу Барська, правнучка Івана Григоровича-Барського; похована в Холмі — збереглася нагробна плита в стіні церкви Іоана Богослова) була хрещеною матір'ю Михайла Грушевського.
Син від другого шлюбу Костянти́н Феофа́нович Лебединцев — український математик й педагог-новатор.
Примітки
Джерела Усенко П. Г. Лебединцев Феофан (Теофан) Гаврилович // Лабынцев Ю., Щавинская Л. Феофан Лебединцев — основатель «Киевской старины» (К 180‑летию со дня рождения: 1828‑2008) / Департамент культуры г. Москвы, Управ. культуры ЦАО г. Москвы, ГУК г. Москвы «Библиотека украинской литературы». — , 2008. — 48 с. Славетні Лебединцеви Теофан Лебединцев — історик, педагог, патріот Лебединцев Феофан Гаврилович Посилання Лебединців Теофан //