Мод Керолайн Слай (; 8 лютого 1869, Міннеаполіс, Міннесота — 17 вересня 1954) — американська медична генетикиня раку та поетеса. Відома експериментами з мишами, у ході яких висловила припущення про спадкові основи виникнення ракових пухлин. Лавреатка численних нагород, 1923 року номінована на Нобелівську премію з фізіології або медицини. Одна з перших жінок, які присвятили себе науковим дослідженням проблеми раку, за життя її називали «американська мадам Кюрі»Corinne Reid Frazier. Does She Hold the Key to Cancer?. Current History, 1 September 1938; 49 (1): 35–36. doi: https://doi.org/10.1525/curh.1938.49.1.35 .
Біографія Мод Керолайн Слай народилася в Міннеаполісі, у родині небагатого адвоката Джеймса Олвіна Слая та Флоренс Олден (до шлюбу Віллер, 1845—1913). Батько був випускником Західного Резервного університету та автором книг. Мати була онукою , релігійного діяча та освітянина, засновника Maud Slye. The National Cyclopedia of American Biography (Published 1942). Через нього вона походила з роду одного з перших англійських поселенців в Америці, >DR. MAUD SLYE, 75,I PATHOLOGIST, DIES; Chicago Professor Emeritus Devoted Career to Finding Cause and Cure of Cancer. The New York Times, Sept. 18, 1954.
Мод була середньою з трьох дітей, молодшого брата звали Ральфом (1875-?), він народився в Де-Мойні, навчався в Гарвардському університеті в 1895—1896 рокахSecretary's Fourth Report. HARVARD COLLEGE CLASS OF 1899. JUNE, 1914. Більшу частину дитинства вона провела в Айові, де навчалася в публічних середніх школах в Де-Мойні та Маршаллтауні, закінчивши навчання 1886 року. Невдовзі її батько помер і родина повернулася до МіннесотиYount, L. (2007). Maud Caroline Slye. A to Z of Women in Science and Math. Infobase Publishing. С. 274—275. У своїх автобіографіях Мод Слай наполягала, що народилася 1879 року, проте записи переписів населення свідчать, що вона народилася 1869 року. Імовірно, Мод Слай мусила приховувати свій вік, щоб не бути звільненою на пенсію з університетуKatie Hafner, Elah Feder & The Lost Women of Science Initiative. What Causes Cancer? Maud Slye Thought She Had the Answer and a Way to Stop It. Scientific American, November 12, 2025.
Оскільки статки родини не могли забезпечити їй продовження освіти, після школи вона понад 9 років працювала стенографісткою в Сент-Полі. Лише 1895 року вона змогла вступити до Чиказького університету. Під час навчання в Чиказькому університеті Слай вимушена була заробляти на життя, працюючи за сумісництвом секретаркою президента університету . За кілька років через перенапруження вона залишила навчання. Її родичі мешкали в Вудс-Гоулі в Массачусетсі, тому вона лишалася там певний час. Пізніше вона відновила навчання в Університеті Брауна, де здобула ступінь бакалавра мистецтв у 1899 році. В окремих джерелах вказується, що вона також навчалася в Університеті Міннесоти.
Після завершення навчання в університеті й до 1907 року Мод Слай викладала психологію в учительському інституті — . Тут вона мешкала в одному будинку з герпетологинею та викладачкою біології Мері Дікерсон, з якою зберегла теплі стосунки до її смерті 1923 року. У 1906—1907 роках виконувала також обов'язки реєстраторки.
1908 року Мод Слай переїхала до Чикаго та розпочала дослідження в Чиказькому університеті під керівництвом , професора зоології. Імовірно, Слай познайомилася з ним ще під час навчання в Чикаго, а також, можливо, перетиналася з ним у Вудс-Гоулі, де він був президентом-засновником Морської біологічної станції. Після літньої школи на станції 1908 року Вітман запропонував їй стати його асистенткоюRader, K.A. (1999). Of Mice, Medicine, and Genetics: C. C. Little's Creation of the Inbred Laboratory Mouse, 1909—1918. Studies in History and Philosophy of Science Part C: Studies in History and Philosophy of Biological and Biomedical Sciences, 30, 319—343 Використовуючи свій досвід у психології та психіатрії, Слай почала працювати з «», різновидом мишей з поведінковими відхиленнями: миші були схильні кружляти кліткою, виконуючи рухи, що нагадували вальс. Вітман запропонував дослідити їй генетичні основи цих порушень. Перших мишей вона купила за власні гроші в дослідниці Еббі ЛатропKat Arney. Storm-driven: Maud Slye and her dancing mice. The Genetics Society Podcast, Jun 18, 2020.
Невдовзі Слай дізналася про масову появу пухлин ока в корів на одній з ферм, а також про те, що всі ці корови походили з однієї ферми та, імовірно, були споріднені. У цей же період вона познайомилася з працями патолога Лео Леба, який працював поруч у Чиказькому університеті та припускав, що деякі форми раку можуть бути спадковими. Ці події спонукали її почати досліджувати генетику ракових пухлин. Вона перейшла від Вітмана до , який підтримував її інтерес до генетики раку. 1911 року Веллс очолив Інститут Спрага з медичних досліджень при університеті, та в період 1911—1914 року сприяв появі великої колонії мишей, що її заснувала Слай. 5 травня 1913 року Мод Слай вперше представила статтю на 6-му зібранні Американського товариства дослідження раку щодо роботи над загальними проблемами спадковості, яка проводилася в Чиказькому університеті на факультеті зоології. У квітні 1914 року на 7-му зібранні товариства в Торонто вона здобула відомість та підтримку серед дослідників.
У відповідь на її статтю 1915 року дослідник Кларенс Літтл розмістив листа в журналі Science, у якому розкритикував її досліди. Це було початком майже 30-річної дискусії про роль спадковості в формуванні раку.
У 1919 році Мод Слай призначили завідувачкою лабораторії раку в Чиказькому університеті. Її лабораторія складалася спочатку з неї та однієї асистентки — Гаррієт Ф. Голмс(), причому остання працювала на початку безоплатно. Надалі штат був дещо збільшений.
Попри перехід до Інституту Спрага, дослідження Слай майже не фінансувалися. Часто вона купувала їжу мишам та інші матеріали за власні кошти. Вона суміщала наукову роботу з викладанням, працюючи інструкторкою з патології у 1911—1919 роках, потім професором-асистентом у 1919—1926 і, нарешті, асоційованим професором з 1926 до виходу на пенсію.
1938 року Мод Слай ініціювала організацію бюро медичної статистики в Іллінойсі з метою запобігти поширенню спадкових захворювань, одними з яких вона вважала ракові пухлини.
1944 року після досягнення 65-річного віку (насправді — 75-річного) Мод Слай вийшла на пенсію як почесна професорка патології. Померла 1954 року від інфаркту міокарда.
Науковий внесок Протягом своєї кар'єри Мод Слай виростила та вела родоводи понад 150 000 мишей. Її гіпотеза про те, що рак успадковується як рецесивна ознака, викликала суперечки серед науковців, зокрема з Кларенсом Літтлом.
Слай була віддана своїй роботі. Вона підтримувала колонію мишей у надзвичайній чистоті, захищаючи їх від зовнішніх хвороб. Кожна миша після смерті розтиналася та визначалася причина смерті.
У звіті журналу Time її поведінку на науковому з'їзді описали як «жваву» і процитував її слова: «Я досліджую рак молочної залози. Я не думаю, що ми повинні відчувати таку безнадію щодо виведення інших видів раку. Нас зупиняє лише романтика. Обов'язок науковців — встановлювати і представляти факти. Якщо люди віддають перевагу романтиці, а не використанню цих фактів, ми нічого не можемо з цим зробити».
Історикиня науки та жінок у науці Отем Стенлі писала, що Мод Слай «„винайшла“ генетично однорідних мишей як засіб дослідження». Її робота була зосереджена на спадковості раку у мишей. Також вона захищала ідею всебічного архівування медичних даних, вважаючи, що правильний вибір партнера допоможе викорінити рак.
Особисте життя та суспільний образ Мод Слай жила сама та повністю присвятила своє життя піклуванню про свою колонію мишей та їхнім дослідженням. Упродовж 26 років вона не брала відпустки. Поза лабораторією вона писала вірші, захоплювалася музикою. Цікавилася собаками, їй подобалися море та гори.
Слай зазнала принижень як жінка в науці через поширювані чутки, ніби вона розплакалася на одному з семінарів після питань про свої дослідження, відмовлялася ділитися даними з нью-йоркськими дослідниками раку, або навіть боялася власних мишей. Утім, преса була прихильна до неї, і за життя вийшло чимало статей, присвячених її життю та дослідженням, зокрема в Ньюсвік, Тайм, Independent woman тощо. Її біографію було розміщено в серії Current Biography за 1940 рік та national Cyclopedia за 1942 рікChicago Public Library Omnibus Project. (1942). Bibliography of Illinois poets since 1900. Chicago, Ill. С. 375 Її називали «Мишиною леді»Women in the Biological Sciences / Biermann, Carol A.; Rose, Rose K.; Louise S. Grinstein - London : Bloomsbury Publishing, 1997 - 640 p. - ISBN: 9781567507799 - Permalink: http://digital.casalini.it/9781567507799 - Casalini id: 5565636 С. 526 та «американською мадам Кюрі». Новина про її смерть була розміщена на першій сторінці Chicago Daily Tribune, некролог також розмістила Нью-Йорк таймс.
Діяльність Мод Слай була відзначена жіночими організаціями. Її було включено до переліку 100 успішних жінок під час проведення в США 1940 року. У переліку були представлені живі активні американки, які досягли певного становища в своїй галузі. Слай була включена до категорії «Наука» разом із Маргарет Мід та Енні Джамп Кеннон.
Нагороди та звання За свою кар'єру Мод Слай здобула ряд медалей, премій та почесних звань. У 1923 році Альберт Сойланд, піонер-рентгенолог, висунув Мод Слай, патологиню раку, на Нобелівську премію з фізіології та медицини. Номінація стала результатом її роботи як однієї з перших учених, які припустили, що рак може бути спадковою хворобою, а також за розробку нових процедур догляду та розведення лабораторних мишей.
Золота медаль Американської медичної асоціації (1914); Премія Ріккетса Чиказького університету за праці з патології (1915); Золота медаль Американського радіологічного товариства (1922); Почесний ступінь доктора наук Університету Брауна (1937); Почесне членство Коледжа хірургів Сіеттла; Почесне членство Медичного товариства Південної Каліфорнії.
Також мала членство в таких організаціях: Чиказький інститут медицини; Інститут раку Чиказького університету; Американське товариство дослідження раку; Американська асоціація сприяння розвитку науки; Американська асоціація наукових працівників; Американська медична асоціація; Сигма Ксі; Фі Бета Каппа.
Після публікації поетичних збірок Мод Слай здобула кілька почесних звань у товариствах поетів.
Наукові праці Роботи Мод Слай переважно були серією звітів та статей, присвячених спадковості раку в мишей. Ряд робіт вважається ключовими, оскільки саме вони принесли їй найбільшу популярність (і водночас суперечки) у науковому світі: The Incidence and Inheritability of Spontaneous Cancer in Mice (1913) (Поширеність та спадковість спонтанного раку в мишей) The Inheritance Behavior of Cancer as a Simple Mendelian Recessive: Studies in the Nature and Inheritability of Spontaneous Cancer in Mice: Twenty-First Report (1926) (Спадкова поведінка раку як проста менделівська рецесивна ознака: Дослідження природи та спадковості спонтанного раку в мишей: Двадцять перший звіт) Some Misconceptions Regarding the Relation of Heredity to Cancer and Other Diseases: Studies in the Incidence and Inheritability of Spontaneous Cancer in Mice: Twenty-Third Report (1926—1927, опубліковано в JAMA) (Деякі помилкові уявлення щодо зв'язку спадковості з раком та іншими захворюваннями: Дослідження поширеності та спадковості спонтанного раку в мишей: Двадцять третій звіт)
Поетеса Крім плідної та відданої наукової роботи, Мод Слай знайшла час, щоб опублікувати два окремих томи поезії. «Пісні та заспокоєння» (1934) і «Я на вітрі» (1936). Пісні та заспокоєння, 1934. Я на вітрі, симфонія №. 1, і мінорні пісні, 1936.
Примітки
Посилання Зображення Слая в журналі Modern Mechanix за 1936 рік. Путівник по документам Мод Слай 1910-1930-х років у Дослідницькому центрі спеціальних колекцій Чиказького університету