Геноцид рохінджа — серія переслідувань і вбивств мусульманського народу рохінджа військовими М'янми що відбувається донині. Станом на 2020 рік геноцид складався з двох етапів: перший був військовим придушенням, що відбувався з жовтня 2016 року по січень 2017 року, а другий триває з серпня 2017 року. Криза змусила понад мільйон рохінджа втекти в інші країни. Більшість біженців втекли до Бангладеш, де згодом утворився найбільший у світі табір для біженцівSengupta, Somini and Henry Fountain: «The Biggest Refugee Camp Braces for Rain: 'This Is Going to Be a Catastrophe'; More than half a million Rohingya refugees face looming disaster from floods and landslides…,» 14 March 2018, New York Times, retrieved 26 May 2020The 2010—2020 UN News Decade in Review, part three , 27 December 2019, UN News, United Nations, retrieved 26 May 2020«Coronavirus: Two Rohingya test positive in refugee camp. Two Rohingya refugees have tested positive for coronavirus in the world's largest refugee camp in Bangladesh, officials say.» 14 May 2020, BBC News, retrieved 26 May 2020 тоді як інші втекли до Індії, Таїланду, Малайзії та інших частин Південної та Південно-Східної Азії, де вони продовжують жити. Багато країн розцінюють ці події як етнічні чистки.
Переслідування мусульман рохінджа в М'янмі бере свій початок принаймні з 1970-х років. Відтоді народ рохінджа регулярно зазнавав переслідувань з боку уряду та буддійських націоналістів. Наприкінці 2016 року збройні сили та поліція М'янми розпочали серйозні репресії проти людей у штаті Ракайн, який розташований у північно-західному регіоні країни. Різними агентствами ООН, представниками Міжнародного кримінального суду, правозахисними групами, журналістами та урядами бірманські військові були звинувачені в здійсненні етнічних чисток і геноциду. ООН виявила докази широкомасштабних порушень прав людини, включаючи позасудові вбивства; розстріли; групові зґвалтування; підпали сіл, підприємств і шкіл рохінджа; і дітовбивства. Протягом першого місяця атак, з 25 серпня по 24 вересня 2017 року, було вбито щонайменше 6700 рохінджа. Уряд Бірми відкинув ці висновки, заявивши, що вони «перебільшені». За статистичними оцінками, які ґрунтувалися на опитуваннях, проведених серед 3321 домогосподарств біженців рохінджа в Кокс-Базарі, Бангладеш, військові та місцеве населення Ракхайну вбили щонайменше 25 000 осіб рохінджа, 18 тис. жінок та дівчат рохінджа було зґвалтовано, 116 000 рохінджа було побито, а 36 000 — спалено.
Військові дії змусили велику кількість людей залишити свої домівки, що спровокувало кризу біженців. Найбільша хвиля біженців рохінджа втекла з М'янми в 2017 році, що призвело до найбільшого відтоку людей в Азію з часів війни у В'єтнамі. За звітами ООН, станом на вересень 2018 року понад 700 000 людей втекли або були вигнані зі штату Ракхайн і знайшли притулок у сусідньому Бангладеш як біженці. У грудні 2017 року двох журналістів Reuters, які висвітлювали різанину в Інн-Діні, заарештували й ув'язнили. Міністр закордонних справ М'їнт Тху заявив журналістам, що М'янма готова прийняти 2000 біженців рохінджа з таборів у Бангладеш у листопаді 2018 року. Згодом, у листопаді 2017 року, уряди Бангладеш і М'янми підписали угоду про полегшення повернення біженців рохінджа до штату Ракхайн протягом двох місяців, що спричинило неоднозначну реакцію міжнародної спільноти. Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет на початку серпня 2022 року відвідала Бангладеш і табори рохінджа поблизу кордону з М'янмою. У звітах повідомлялося, що прем'єр-міністр Бангладеш Шейх Хасіна попросила біженців повернутися до М'янми. Проте в ООН зауважили, що репатріація має здійснюватися добровільно та з гідністю, коли умови на кордоні та в М'янмі є безпечними для цього процесу. Наприкінці серпня 2022 року спеціальний посланець ООН провів чергову дискусію з лідерами Бангладеш, визнавши великий тиск як приймаючої країни. Водночас в ООН наголосили на важливості залучення рохінджа до прямих дискусій і процесів прийняття рішень щодо їхнього майбутнього та мінімізації маргіналізації.
Військові репресії проти народу рохінджа у 2016 році засуджено ООН (яка оцінила факти як можливі «злочини проти людяності»), правозахисна організація Amnesty International, Державний департамент США, уряд сусіднього Бангладешу та уряд Малайзії. Лідера Бірми та державного радника (де-факто голова уряду) і лауреата Нобелівської премії миру Аун Сан Су Чжі критикували за її бездіяльність і мовчання щодо цього питання та відсутність активних кроків для запобігання військовим злочинам. М’янму також критикували за переслідування журналістів під її керівництвом.
Переслідування у серпні 2017 року було розпочато у відповідь на напади Армії порятунку рохінджа Аракану на прикордонні пости М'янми. Різні агенції ООН, посадовці МКС, правозахисні групи та уряди назвали це переслідування етнічною чисткою та геноцидом. ООН назвала його «хрестоматійним прикладом етнічної чистки». Наприкінці вересня 2017 року колегія з семи членів Постійного народного трибуналу визнала бірманських військових та владу винними у злочині геноциду проти меншин рохінджа та качинської. Су Чжи знову розкритикували за мовчання щодо цього питання та підтримку військових дій. У серпні 2018 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини заявило, що бірманських військових генералів слід судити за геноцид. 23 січня 2020 року Міжнародний суд ООН зобов'язав М'янму запобігти геноцидному насильству проти меншини рохінджа та зберегти докази минулих нападів.
Фон
Організація Об'єднаних Націй описала рохінджа як «одну з найменш прийнятих» і «одну з найбільш переслідуваних меншин у світі». Рохінджа позбавлені права на вільне пересування, а також права на отримання вищої освіти. Із 1982 року, коли був прийнятий закон про громадянство Бірми, їм офіційно відмовляють у громадянстві Бірми. Однак переслідування та маргіналізація рохінджа передували прийняттю цього закону (який лише формалізував юридичну дискримінацію проти них), що включало відмову в праві на отримання всіх необхідних послуг та засобів підтримки. Їм заборонено пересуватися без офіційного дозволу. Раніше від них вимагали підписати зобов'язання не мати більше двох дітей, але цей закон не дотримувався суворо. Їх регулярно змушують виконувати примусову працю: чоловіки рохінджа, як правило, повинні безоплатно працювати один день на тиждень на військових або урядових проектах і одну ніч на тиждень нести вартову службу. Через військових рохінджа також втратили значну частину своїх орних земель; пізніше землю було роздано буддистським поселенцям, які мігрували туди з інших регіонів М'янми.
М'янма, також відома як Бірма, — це країна в Південно-Східній Азії, що межує з Бенгальською затокою, Бангладеш та Індією на заході та Китаєм, Лаосом і Таїландом на сході. Демократія існує в М'янмі лише з 2011 року, коли військові країни уклали з опозицією угоду, за якою 8 листопада 2015 року було дозволено проведення вільних виборів. Лауреат Нобелівської премії миру Аун Сан Су Чжі була підвищена до державного радника М'янми після того, як роки провела під домашнім арештом.
Більшість населення М'янми сповідує буддизм (88–90 %), з невеликими групами меншин, члени яких сповідують інші віросповідання, включаючи невелику мусульманську меншість (4 %).United Nations High Commissioner for Human Rights, report: "Situation of human rights of Rohingya Muslims and other minorities in Myanmar , 29 June 2016, from Annual report of the United Nations High Commissioner for Human Rights and reports of the Office of the High Commissioner and the Secretary-General, Agenda item 2, Thirty-second session, Human Rights Council, of the General Assembly, of the United Nations.
Населення західної прибережної провінції штату Ракайн складається з буддистів-араканців (близько 2 мільйонів осіб), і рохінджа (близько 1 мільйона осіб), переважно мусульман. Напруженість між буддистськими та мусульманськими громадами часто призводила до насильства в штаті Ракхайн, причому буддисти-націоналісти часто нападали на рохінджа. Рохінджа є окремою етнічною групою зі своєю мовою та культурою. Вони стверджують, що мають давній історичний зв'язок із штатом Ракхайн., і є нащадками арабських торговців, які оселилися в регіоні багато поколінь тому. Деякі вчені стверджують, що рохінджа проживають в регіоні з XV століття, тоді як інші стверджують, що, хоча деякі рохінджа ведуть своє походження від мусульман, які жили в Аракані протягом XV і XVI століть, більшість прибули до регіону, коли він був британською колонією протягом XIX та XX століть. Багато хто стверджував, що рохінджа з'явилися внаслідок чотирьох хвиль мусульманських міграцій з давніх часів до середньовіччя та британського колоніального періоду. Гутман (1976) та Ібрагім (2016) стверджують, що мусульманське населення з'явилося ще до прибуття етнічних ракхайнців у IX-Х століттях; припускаючи, що рохінджа є нащадками доараканського населення, яке існувало протягом 3 000 років, і хвиль мусульман, які змішалися з ними, утворивши сучасне рохінджа.Myanmar's 'Rohingya' Conflict Anthony Ware, Costas Laoutides page 78 and 79 Уряд М'янми відмовив рохінджа у громадянстві, оскільки вважає їх нелегальними іммігрантами з Бангладеш.
Переслідування рохінджа в 2016 році
Події, що передували переслідуванням у 2016 році Переслідування мусульман рохінджа в М'янмі почалися ще в 1970-х роках. Відтоді народ рохінджа регулярно зазнавав переслідувань з боку уряду та націоналістів-буддистів. Напруга між різними релігійними групами в країні часто використовувалася минулими військовими правителями М'янми. Amnesty International зазначає, що права рохінджа зазнавали порушень під час колишніх військових диктатур з 1978 року, і в результаті багато з них втекли до сусіднього Бангладеш. У 2005 році Верховний комісар ООН у справах біженців допоміг у репатріації рохінджа з Бангладеш, але звинувачення в порушеннях прав людини в таборах для біженців поставили під загрозу ці зусилля. Після громадських заворушень у 2012 році, 2015 року в таборах для ВПО (внутрішньо переміщених осіб) залишалося 140 000 рохінджа.
У 2015 році Міжнародна клініка прав людини Алларда К. Лоуенштайна при Єльській юридичній школі знайшла «вагомі докази того, що проти рохінджа вчиняється геноцид». Після восьми місяців аналізу того, чи відповідає переслідування рохінджа в штаті Ракхайн критеріям геноциду, дослідження виявило, що бірманський уряд за допомогою екстремістських буддистських ченців несе відповідальність за етнічні чистки та геноцид проти рохінджа.