Бірманська дорога (, ) — дорога, що з'єднувала Бірму (нині відому як М'янма) з південно-західним Китаєм. Ця дорога мала термінали Лашіо, Бірма, на півдні та Куньмін, Китай, столиця провінції Юньнань на півночі. Дорога була побудована у 1937—1938 роках, коли Бірма була британською колонією, щоб під час Другої китайсько-японської війни транспортувати вантажі до Китаю. Запобігання потоку поставок по дорозі допомогло спонукати до окупації Бірми Японською імперією в 1942 році під час Другої світової війни. Використання дороги було відновлено союзниками в 1945 році після завершення будівництва дороги Ледо. Деякі частини старої дороги можна побачити й сьогодні.
Історія Дорога становить завдовжки і проходить по суворій гірській місцевості. Ділянки від Куньміна до кордону з Бірмою будували 200 000 бірманських і китайських робітників під час Другої японо-китайської війни з 1937 по 1938 рік, щоб обійти японську блокаду Китаю. Проект будівництва координував Чі-Пінг Чен.
Під час Другої світової війни союзники використовували Бірманську дорогу для транспортування матеріальних засобів для допомоги військовим зусиллям Китаю, особливо після того, як Китай втратив вихід до моря після втрати Нанніна в битві за Південний Гуансі. Поставки із Сан-Франциско, наприклад, приземлялися в Рангуні (тепер Янгон), переміщувалися залізницею до Лашіо, де в Бірмі починалася дорога. Крутими схилами вона вела до переходу в Китай через міст Вандінг. Китайська ділянка дороги тривала приблизно п'ятсот миль через сільську місцевість Юньнань, а потім закінчилася в Куньміні.
У липні 1940 року Велика Британія піддалася японському дипломатичному тиску і на три місяці закрила Бірманську дорогу.Lorraine Glennon. Our Times: An Illustrated History of the 20th Century. October 1995. 1942 року японці захопили Бірму, перекривши Бірманську дорогу. Згодом союзники постачали Китай повітряним транспортом, перелітаючи «над горбом» з Індії, що спочатку виявилося смертельно небезпечним і жахливо неадекватним. Це змусило генерала армії США Джозефа Стілвелла нав'язливо прагнути до відновлення бірманської дороги.
Наприкінці 1944 року союзники відвоювали північну Бірму, що дозволило дорозі Ледо від Ледо, Ассам, з'єднатися зі старою Бірманською дорогою у Вандіні, провінція Юньнань. Цим шляхом перші вантажівки досягли китайського кордону 28 січня 1945 року. Перший конвой досяг Куньміна 4 лютого 1945 року.
На Бірманській дорозі відбувається дія ряду фільмів
«Бірманський конвой» (1941) «Янк на дорозі Бірми» (1942) «Бомби над Бірмою» (1942) «Мета, Бірма!» (1945)
Будівництво дороги також фігурує в «Битві за Китай» (1944), шостому фільмі Френка Капри із серії пропагандистських фільмів «Чому ми боремося».
Див. також Дорога Ледо Автомагістраль G56 Ханчжоу–Жуйлі, сучасна дорога вздовж цього маршруту Юньнань-Бірманська залізниця Бірманська дорога (Ізраїль), імпровізована воєнна дорога, названа на честь оригінальної Бірманської дороги
Примітки
Джерела C. T. Chang: Burma Road, Malaysia Publications, Singapore 1964. Forbes, Andrew ; Henley, David (2011). China's Ancient Tea Horse Road. Chiang Mai: Cognoscenti Books. Jon Latimer: Burma:The Forgotten War. John Murray, London 2004, . Smith, Nicol (1940). Burma Road: The Story of the World's Most Romantic Highway. New York: The Bobbs-Merrill Company. Tan, Pei-Ying. The Building of the Burma Road. Whittlesey house, 1945. Webster, Donovan : The Burma Road: The Epic Story of the China-Burma-India Theater in World War II. Farrar Straus & Giroux, New York, 2003, .
Посилання Фотографії Burma Road Друга світова війна — Кампанії в Бірмі Друга світова війна Дорога Бірми відео Друга світова війна — Чому ми воюємо — Битва за Китай 1943 відео 1 Друга світова війна — Чому ми воюємо — Битва за Китай 1943 відео 2 Лінія життя в Китай знову відкрита, 1945/02/12 (1945) Універсальна кінохроніка Дорога привидів Марк Дженкінс, Outside (журнал), жовтень 2003 р Кров, піт і праця на Бірманській дорозі Донован Вебстер, National Geographic Magazine, листопад 2003 р. Китай до Європи через нову дорогу до Бірми Девід Фуллбрук, Asia Times, 23 вересня 2004 р. По дорозі в Мандалай Сіднейський ранковий вісник, 16 серпня 2008 р. Лос-Анджелес Таймс, " Стілвелл-роуд у Бірмі: відроджено тяжкий проект Другої світової війни ", 30 грудня 2008 р. Транскрибовані копії щоденників Джозефа Воррена Стілвелла про Другу світову війну, доступні на веб-сайті архіву Інституту Гувера, а оригінальні щоденники знаходяться серед документів Джозефа Воррена Стілвелла в архіві Інституту Гувера. Транскрибовані копії щоденників Другої світової війни Ернеста Ф. Істербрука, виконавчого помічника Стілвелла в Бірмі (станом на 1944 рік) і зятя, доступні на веб-сайті архіву Інституту Гувера, а оригінальні щоденники знаходяться серед документів Ернеста Фреда Істербрука. в архіві Гуверівського інституту. Для турів по Бірманській дорозі.