Елізабет Гоулі (; , Чикаго, Іллінойс, США — , Катманду, Непал) — американська журналістка, письменниця та хронікерка гімалайських альпіністських експедицій. Вела «Гімалайську базу даних» у якій фіксувала сходження у непальських Гімалаях. Почесний консул Нової Зеландії в Непалі.
Біографія
Походження Дідусь з боку матері — Едвард Еверетт Гор (), підприємець і ревізор з Карлінвілля, Іллінойс. Закінчив виробничо-економічний коледж у місті Джексонвіллі у тому ж штаті. 1895 року переїхав з сім'єю до Чикаго. Займався також суспільно-політичною діяльністю, був президентом і борцем з алкоголізмом, активним прихильником «сухого закону». Його дружина Аманда мала науковий ступінь, що в ті часи було великою рідкістю для жінок. У пари 1894 року народилася перша дитина Флорель майбутня мати Елізабет Гоулі. Флорель вивчала англійську літературу в Північно-Західному університеті і закінчила його «з вищою відзнакою» (summa cum laude). Під час того навчання познайомилася з Франком [Гоулі]майбутнім батьком Елізабет. Франку тоді було 17 років, він був нащадком переселенців.
Ранні роки Народилася 1923 року в Чикаго, штат Іллінойс. Здобула освіту в Університеті Мічигану та 1946 року закінчила його з відзнакою з англійської мови. 1957 року під час кругосвітньої подорожі вперше відвідала Катманду, 1959 року переїхала до Непалу, залишивши роботу дослідниці в журналі «Fortune» у Нью-Йорку. 1960 року влаштувалася журналістом і кореспондентом «Тайм», але 1962 року перейшла в інформаційне агентство Рейтер. Висвітлювала американську експедицію на Еверест 1963 року, яка перетинала гору Еверест. Її стаття про смерть прем'єр-міністра Непалу потрапила на першу шпальту «Нью-Йорк таймс». Вона регулярно спілкувалася з членами королівської сім'ї та високопоставленими політиками Непалу, про яких писала для ЗМІ США.
База даних сходжень Гоулі ніколи не підкорювала гори сама, але стала найвідомішою хронікеркою непальських гімалайських експедицій, починаючи з 1960-х років (не описувала сходження на Каракорум, як-от K2, Нангапарбат), і користувалася повагою міжнародної спільноти альпіністів завдяки точності записів і наполегливості розслідувань, за що її прозвали «Шерлоком Холмсом у світі альпінізму». Італійський альпініст Райнхольд Месснер сказав «Outside»: «Якщо мені потрібна інформація про сходження на восьмитисячники, я йду до неї». Едмунд Гілларі, один з її найближчих друзів (вона була виконавчим директором Гімалайського фонду Гілларі), одного разу назвав її «маленьким жахом».
Детальні альпіністські записи у «Гімалайській базі даних» про успіхи та події в гімалайських експедиціях увійшли до спеціальної бази даних, що використовується для статистичного аналізу в дослідженнях у галузі безпеки альпінізму. Наявність гімалайського сходження в базі даних Гоулі, стало важливою вимогою для альпіністів і це призвело до низки суперечок, зокрема:
Нагороди та відзнаки 2008 року французький льодолаз Франсуа Дамілано назвав вершину в Непалі на честь Елізабет Гоулі, який 9 травня 2008 року здійснив перше сольне сходження на Пік Гоулі (6182 метри) у групі Дхаулагірі. 2014 року Непал офіційно затвердив назву.
Була почесним консулом Нової Зеландії в Непалі протягом 20 років до виходу на пенсію у 2010 році. 2004 року за свою службу вшанована Королівською медаллю за заслуги. 1998 року нагороджена медаллю Меморіального фонду короля Швейцарії Альберта I за заслуги в альпінізмі і стала першою лавреаткою Національної премії Сагарматха від уряду Непалу. Колишній американський посол у Непалі Пітер Бодде назвав Гоулі одним з «живих скарбів» Непалу та визнав, що «її внесок у глибину знань і розуміння між Непалом і США був величезним».
Бібліографія
Фільмографія
Примітки
Посилання