Співвідношення об'єму талії до стегон або співвідношення талії до стегон (СТС) — безрозмірне співвідношення окружності талії до окружності стегон. Величина розраховується як об'єм талії, поділений на об'єм стегон (). Наприклад, людина з талією 75 см і стегнами 95 см має СТС приблизно 0,79.

СТС використовувався як індикатор або міра здоров'я, фертильності та ризику розвитку серйозних захворювань. СТС корелює з уявленнями про фізичну привабливість.

Вимірювання

Протокол ВООЗ Відповідно до протоколу збору даних Всесвітньої організації охорони здоров'я окружність талії слід вимірювати в середині між нижнім краєм останніх пальпованих ребер і верхньою частиною гребеня клубової кістки за допомогою стрічки, стійкої до розтягування, яка забезпечує постійну напруга. Обхват стегон слід вимірювати навколо найширшої частини сідниць, при цьому стрічка повинна бути паралельна підлозі. Інші організації використовують дещо інші стандарти. Національні інститути здоров'я Сполучених Штатів і Національне дослідження здоров'я та харчування використовували результати, отримані шляхом вимірювання у верхній частині гребеня клубової кістки. Вимірювання талії зазвичай отримують неспеціалісти шляхом вимірювання навколо талії біля пупка, але дослідження показали, що ці вимірювання можуть занижувати справжню окружність талії.

Для обох вимірювань людина повинна стояти, поставивши ноги близько одна до одної, розставивши руки в сторони і рівномірно розподіливши вагу тіла, і на ній повинно бути мало одягу. Обстежувана людина повинна бути розслабленою, а вимірювання слід проводити в кінці нормального дихання. Кожне вимірювання слід повторити двічі; якщо результати вимірювань знаходяться в межах 1 см одне від одного, слід обчислити середнє значення. Якщо різниця між двома вимірами перевищує 1 см, обидва виміри слід повторити.

Практичне вимірювання Однак на практиці талію зручніше вимірювати просто за найменшим окружністю природної талії, як правило, трохи вище пупка, а окружність стегон також можна вимірювати за найширшою частиною сідниць або стегон. Крім того, якщо талія опукла, а не увігнута, як, наприклад, у різних типів статури та ожиріння, талію можна виміряти на горизонтальному рівні на 3 см вище пупка.

Показник здоров'я

Важкі стани здоров'я СТС використовувався як індикатор або міра здоров'я, а також як фактор ризику розвитку серйозних захворювань.

СТС використовується як вимірювання ожиріння, яке, у свою чергу, є можливим показником інших більш серйозних захворювань. ВООЗ стверджує, що абдомінальне ожиріння визначається як співвідношення талії до стегон вище 0,90 для чоловіків і вище 0,85 для жінок або індекс маси тіла (ІМТ) вище 30,0. Національний інститут діабету, захворювань органів травлення та нирок США (NIDDK) стверджує, що «загальний рівень холестерину зазвичай вищий у людей з переважним абдомінальним ожирінням, яке визначається як співвідношення окружності талії до стегон ≥ 0,8 для жінок і ≥ 1.0 для чоловіків». Німецьке товариство спортивної медицини та профілактики (DGSP) Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) Національний інститут діабету, захворювань органів травлення та нирок США (NIDDK) жінки чоловіки жінки чоловіки жінки чоловіки недостатня вага нормальна вага < 0.80 < 0.90 надмірна вага 0.80–0.84 0.90–0.99 ожиріння > 0.85 > 1.00 > 0.85 > 0.90 > 0.80 > 1.00 Встановлено, що СТС є більш ефективним предиктором смертності у літніх людей (> 75 років), ніж окружність талії або ІМТ. cited in Якщо ожиріння переосмислити за допомогою СТС замість ІМТ, частка людей, віднесених до групи ризику серцевого нападу, у всьому світі збільшиться втричі. СТС може бути менш точним в осіб з ІМТ 35 або вище, і його складніше інтерпретувати, оскільки збільшення СТС може бути результатом збільшення абдомінального жиру або зменшення сухої м'язової маси навколо стегон. Відсоток жиру в організмі вважається ще більш точним показником відносної ваги. З цих трьох вимірювань лише співвідношення талії та стегон враховує відмінності в будові тіла. Отже, у двох людей однієї статі можуть бути різні індекси маси тіла, але однакове співвідношення талії та стегон, або мати однаковий індекс маси тіла, але різне співвідношення талії та стегон.

Було показано, що СТС є кращим показником серцево-судинних захворювань, ніж проста окружність талії та індекс маси тіла. Дослідження, проведене Американською кардіологічною асоціацією, показало, що вимірювання талії та порівняння її з розміром стегон може бути кращим способом прогнозування ризику серцевих захворювань, ніж широко використовуваний індекс маси тіла. Однак інші дослідження показали, що окружність талії (зокрема, співвідношення талії до зросту) є кращим показником факторів ризику серцево-судинних захворювань, ніж співвідношення талії — стегон, розподіл жиру в організмі і гіпертонія при діабеті 2 типу.

Стрес Гормон стресу кортизол регулюється гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковою віссю (ГГНВ) і пов'язаний з вищим рівнем абдомінального жиру, а отже, і з вищим СТС. Абдомінальний жир є маркером вісцерального жиру (зберігається навколо важливих внутрішніх органів, таких як печінка, підшлункова залоза та кишечник), і має більший кровотік і більше рецепторів для кортизолу, ніж периферичний жир. Чим більше рецепторів кортизолу, тим чутливіша вісцеральна жирова тканина до кортизолу. Ця підвищена чутливість до кортизолу стимулює жирові клітини до подальшого збільшення розміру. Жінки, які мають поєднання нормального ІМТ і високого СТС, відчувають підвищену реакцію кортизолу на гострі стресові фактори та нездатність звикнути до повторних стресових факторів порівняно з жінками з нормальним СТС. Це свідчить про те, що високий СТС також може вказувати на дисрегуляцію ГГНВ та надмірний вплив кортизолу.

Докази зв'язку між кортизолом і центральним розподілом жиру в основному вивчалися на осіб із синдромом Кушинга. Він характеризується надмірним впливом кортизолу через підвищену активність ГГНВ. Основним компонентом синдрому Кушинга є накопичення жиру в ділянці живота, і існує гіпотеза, що підвищений рівень кортизолу сприяє цьому накопиченню. Однак ця гіпотеза залишається спірною, оскільки рівень кортизолу лише незначною мірою пояснює варіації центрального розподілу жиру. Більш імовірно, що складний набір біологічних і нейроендокринних шляхів, пов'язаних із секрецією кортизолу, сприяє центральному ожирінню, наприклад лептин, нейропептид y, кортикотропін-рилізинг-фактор і симпатична нервова система.

Ріст і розвиток Загалом, дорослі з дефіцитом гормону росту також мають підвищені СТС. Дорослі з нелікованим вродженим ізольованим дефіцитом гормону росту мають підвищені СТС, можливо, через підвищення співвідношення кортизон — кортизол і чутливість до інсуліну. Оскільки у цих осіб підвищене вісцеральне ожиріння, було припущено, що мінімальна секреція гормону росту теоретично збільшить резистентність до інсуліну. Однак через дефіцит гормону росту ця точка резистентності до інсуліну не може бути досягнута, і ці люди більш чутливі до інсуліну. Таким чином, у цих осіб більша ймовірність утворення жирових відкладень, що спричиняє високе СТС. Дефіцит гормону росту також корелює з СТС у дітей препубертатного віку; конкретні базові статистичні дані організму, такі як СТС, дітей у препубертатному віці з дефіцитом гормону росту можуть передбачити ефективність реакції росту на терапію штучним гормоном росту, таку як лікування rhGH.

Статеві ознаки Чоловіки з вродженою гіперплазією надниркових залоз, що визначається мутаціями CYP21A2, мають підвищені СТС.

Плодючість Жінки з високим СТС (0,80 або вище) мають значно нижчі показники вагітності, ніж жінки з нижчим СТС (0,70–0,79), незалежно від їх ІМТ. Так само було показано, що чоловіки з СТС близько 0,9 є більш здоровими та фертильними з меншою кількістю раку простати та раку яєчок.

Одним із факторів, який впливає на співвідношення талії та стегон у жінки, є її гіноїдний розподіл жиру, запас енергії, який витрачається на вирощування потомства, як для забезпечення достатніх енергетичних ресурсів під час вагітності, так і для немовляти на стадії грудного вигодовування. У середовищі предків, де їжі було мало, самка з високим рівнем гіноїдного жиру сигналізувала б самцям, що вона в оптимальному стані для розмноження та вирощування потомства. Це можна побачити з того факту, що співвідношення талії та стегон у жінок є оптимальним мінімумом у періоди піку фертильності — у пізньому підлітковому та ранньому дорослому віці, перш ніж збільшитися пізніше в житті.

Коли репродуктивна здатність жінки добігає кінця, розподіл жиру в жіночому організмі починає переходити від гіноїдного типу до андроїдного. Про це свідчить те, що відсоток андроїдного жиру набагато вищий у жінок у постменопаузі, ніж у жінок до менопаузи.

Докази свідчать про те, що СТС є точним соматичним індикатором репродуктивного ендокринологічного статусу та довгострокового ризику для здоров'я. Серед дівчат з однаковою масою тіла дівчата з нижчими СТС демонструють більш ранню ендокринну активність у пубертатному віці, що вимірюється високими рівнями лютенізуючого гормону та фолікулостимулюючого гормону, а також активності статевих стероїдів (естрадіолу). Голландське проспективне дослідження результатів програми штучного запліднення надає докази ролі СТС і плодючості. Ці дослідники повідомляють, що збільшення СТС на 0,1 одиниці знижує ймовірність зачаття за цикл на 30 % після поправки на вік, ожиріння, причини для штучного запліднення, тривалість і регулярність циклу, куріння та паритет.

Менопауза, природне або хірургічне припинення менструального циклу, виникає внаслідок загального зниження вироблення яєчниками гормонів естрадіолу та прогестерону. Ці гормональні зміни також пов'язані зі збільшенням СТС незалежно від збільшення маси тіла. Важливо, що дослідження показують, що великі СТС у пременопаузі пов'язані з нижчими рівнями естрадіолу та різницею у віці настання менопаузи. Циркулюючий естроген переважно накопичує ліпідні відкладення в сіднично-стегновій області, включаючи сідниці та стегна, і дані свідчать про те, що дефіцит естрогену, пов'язаний з менопаузою, призводить до накопичення жирових відкладень навколо живота. Цим спричиненим менопаузою змінам розподілу жиру в організмі можна протидіяти замісною гормональною терапією. Навпаки, старіючі чоловіки поступово накопичують абдомінальний жир і, отже, збільшують СТС, паралельно зі зниженням рівня андрогенів.

Пізнавальні здібності Використовуючи дані Національного центру статистики охорони здоров'я США, Вільям Лассек з Університету Піттсбурга в Пенсільванії та Стівен Гоулін з Університету Каліфорнії в Санта-Барбарі виявили, що показники дитини в когнітивних тестах корелюють із співвідношенням талії та стегон матері, що є проксі для скільки жиру вона накопичує на стегнах.

Діти, чиї матері мали широкі стегна та низьке співвідношення талії та стегон, отримали найвищі результати, що змусило Лассека та Гоуліна припустити, що плід отримує користь від стегнового жиру, який містить поліненасичені жирні кислоти з довгим ланцюгом, критичні для розвитку мозку плоду. Крім того, дані свідчать про те, що діти підлітків з низькою масою тіла були захищені від когнітивного дефіциту, який часто асоціюється з підлітковими пологами.

Генетика людини Дослідження на близнюках припустили, що від 22 % до 61 % варіабельності у співвідношенні об'єму талії до стегон може бути пояснено генетичними факторами.

Як показник привабливості

СТС вважається одним із трьох факторів жіночої привабливості, двома іншими є індекс маси тіла (ІМТ) і кривизна. Концепція та значення СТС як показника привабливості були вперше сформульовані еволюційним психологом Девендрою Сінґхом з Техаського університету в Остіні 1993 року. Сінґх стверджував, що СТС є більш послідовним маркером естрогену, ніж співвідношення грудей і талії (БТС), яке вивчав у Королівському коледжі Лондона Ґленн Вілсон у 1970-х роках.