Американський націоналізм — форма громадянського, етнічного, культурного чи економічного впливу, що існує в Сполучених Штатах. По суті, вона вказує на ті аспекти, які характеризують і відрізняють Сполучені Штати як автономну політичну спільноту. Терміном часто пояснюють зусилля, спрямовані на зміцнення національної ідентичності та самовизначення в рамках національних і міжнародних відносин.
Всі чотири форми націоналізму знаходили своє вираження протягом всієї історії Сполучених Штатів, залежно від історичного періоду. Перший Закон про натуралізацію 1790 року, ухвалений Конгресом і президентом Джорджем Вашингтоном, визначив американську ідентичність і громадянство за расовою ознакою, проголосивши, що громадянами можуть стати лише «вільні білі чоловіки з доброю вдачею», і відмовивши в громадянстві поневоленим чорношкірим і всім особам неєвропейського походження; таким чином, це була форма етнічного націоналізму. Деякі американські дослідники стверджують, що уряд Сполучених Штатів інституціоналізував громадянський націоналізм, заснований на правових і раціональних концепціях громадянства, на спільній мові та культурних традиціях, і що батьки-засновники Сполучених Штатів заснували країну на ліберальних та індивідуалістичних принципах.
Історія
Колоніальний період
Сполучені Штати беруть свій початок від Тринадцяти колоній, заснованих Великобританією в 17-му і на початку 18-го століття. Тоді мешканці ідентифікували себе з Британією до середини 18-го століття, коли з'явилося перше відчуття «американськості». План Олбані запропонував союз між колоніями в 1754 році. Хоча він і не мав успіху, але послужив відправною точкою для майбутніх дискусій про незалежність.
Американська революція Незабаром після цього колонії зіткнулися з кількома спільними претензіями щодо актів, прийнятих британським парламентом, включаючи оподаткування без представництва. Американці були загалом згодні з тим, що лише їхні власні колоніальні законодавчі органи — а не парламент у Лондоні — можуть ухвалювати внутрішні податки. Парламент наполягав на протилежному, і компромісу не було знайдено. Лондонський уряд покарав Бостон за Бостонське чаювання, а Тринадцять колоній об'єдналися і утворили Континентальний конгрес, який існував з 1774 по 1789 рік. Боротьба спалахнула в 1775 році, а на початку 1776 року настрої змінилися на користь незалежності, на що значною мірою вплинув заклик Томаса Пейна до американського націоналізму. Його памфлет «Здоровий глузд» став бестселером 1776 року, який зачитували у тавернах і кав'ярнях. Конгрес одноголосно прийняв Декларацію незалежності, оголосивши про утворення нової нації незалежних держав — Сполучених Штатів Америки. Американські патріоти перемогли у Війні за незалежність США і отримали щедрі мирні умови від Британії у 1783 році. Меншість лоялістів (вірних королю Георгу ІІІ) могла залишитися або виїхати, але близько 80% залишилися і стали повноправними американськими громадянами. Часті паради разом з новими ритуалами та церемоніями, а також новий прапор стали популярними приводами для вираження духу американського націоналізму.
Нова нація діяла в умовах дуже слабкого національного уряду, створеного відповідно до Статей Конфедерації, і більшість американців надавали перевагу своєму штату, а не нації. Націоналісти на чолі з Джорджем Вашингтоном, Александром Гамільтоном і Джеймсом Медісоном змусили Конгрес скликати конституційну конвенцію в 1787 році. Вона розробила Конституцію для сильного національного уряду, яка була обговорена в кожному штаті і одноголосно прийнята. Нова конституція набула чинності в 1789 році як перша сучасна конституційна ліберальна демократія, заснована на згоді керованихMarkoff, John. "Where and When Was Democracy Invented?" Comparative Studies in Society and History, Vol. 41, No. 4. (Oct. 1999), pp. 660-690. Gascoigne, Bamber. "History of Democracy". 2001. , з Вашингтоном як першим президентомLarson, Edward J. (2016) George Washington, Nationalist. University of Virginia Press.
Розширення на захід У своїй промові 1858 року майбутній президент Авраам Лінкольн згадав про форму американського громадянського націоналізму, що бере свій початок з постулатів Декларації незалежності, як про силу національної єдності Сполучених Штатів, заявивши, що це метод об'єднання різних народів з різним етнічним походженням у спільну національну спільноту:
— Авраам Лінкольн, звернення до виборців Чикаго, 10 липня 1858 рокуAddress to Chicagoan voters (July 10, 1858); quoted in Roy P. Basler, ed., The Collected Works of Abraham Lincoln (1953), vol 2 p. 501.}}
Громадянська війна в США Білі жителі Півдня дедалі більше відчували себе відчуженими — вони бачили себе громадянами другого сорту, оскільки агресивно налаштовані проти рабства жителі Півночі намагалися покласти край їхній здатності поневолювати людей на швидкозростаючих західних територіях. Вони ставили під сумнів, що їхня лояльність до нації переважає над відданістю своїй державі та способу життя, оскільки це так тісно пов'язано з рабством, і чи можуть вони поневолювати людей. Починало зароджуватися почуття південного націоналізму; однак вона була рудиментарною ще в 1860 році, коли обрання Лінкольна стало сигналом для більшості рабовласницьких штатів на Півдні до відокремлення та утворення нової нації. Уряд Конфедерації наполягав на тому, що націоналізм був справжнім, і накладав все більший тягар на населення в ім'я незалежності та націоналізму. Уряд і армія відмовилися йти на компроміс і були розгромлені у військовому відношенні в 1865 роціQuigley, Paul (2012) Shifting Grounds: Nationalism and the American South, 1848—1865. До 1890-х років білий Південь відчував себе виправданим завдяки своїй вірі в новостворену пам'ять про втрачену справу Конфедерації. Північ змирилася або принаймні толерантно сприйняла расову сегрегацію і позбавлення чорношкірих виборців Півдня виборчих прав. Дух американського націоналізму повернувся до ДіксіFoster, Gaines M. (1988) Ghosts of the Confederacy: Defeat, the Lost Cause and the Emergence of the New South, 1865—1913.
Реконструкція, позолочений вік і прогресивна епоха
Тріумф Півночі в Громадянській війні в США ознаменував значні зміни в американській національній ідентичності. Ратифікація Чотирнадцятої поправки врегулювала фундаментальне питання національної ідентичності, зокрема, критерії набуття громадянства Сполучених Штатів. Кожен, хто народився в територіальних межах Сполучених Штатів або на територіях, що підпадають під їхню юрисдикцію, був американським громадянином, незалежно від етнічної приналежності чи соціального статусу (корінне населення в резерваціях стало громадянами в 1924 році, тоді як корінне населення за межами резервацій завжди вважалося громадянами).
На початку 20-го століття одним з найвідоміших захисників американського націоналізму був Теодор Рузвельт. Політика Рузвельта як всередині країни, так і за кордоном, яка стала відома як «новий націоналізм», включала елемент сильної національної ідентичності. Він наполягав на тому, що треба бути на 100 % американцем, а не «американцем через дефіс», який жонглює кількома лояльностями.
Швидко зростаюча індустріальна економіка вітала іммігрантів з Європи, Канади, Мексики та Куби, і мільйони людей приїхали сюди. Стати повноправним громадянином було легко, для цього потрібно було заповнити документи протягом п'яти роківArchdeacon, Thomas J. (2000) European Immigration from the Colonial Era to the 1920s: A Historical Perspective. Однак нові прибульці з Азії не віталися. США наклали обмеження на більшість китайських іммігрантів у 1880-х роках і неформальні обмеження на більшість японців у 1907 році. До 1924 року будь-якому азіату було важко в'їхати до Сполучених Штатів, але діти, народжені в США від батьків-азіатів, були повноправними громадянами. Обмеження були зняті з китайців у 1940-х роках, а з інших азіатів — у 1965 році.
Світові війни та міжвоєнний період Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну націоналізм різко зріс. Американці масово записувалися до армії, мотивовані пропагандою та військовими фільмамиKennedy, David M. Over Here: The First World War and American Society (2004). Опору призову майже небулоJohn Whiteclay Chambers II, To Raise an Army: The Draft Comes to Modern America (1987).
До Першої світової війни багато корінних протестантів скептично ставилися до недавніх іммігрантів у США, які часто були католиками або євреями і в повсякденному житті розмовляли мовами, відмінними від англійської. Серед багатьох існувало сильне переконання на користь «стовідсоткового американізму», на відміну від «американізму через дефіс». Прикладом цього є фільм «Народження нації» 1915 року та ріст руху Ку-клукс-клан в 1910-20-х роках. На початку та в середині 20-го століття державна шкільна освіта стала обов'язковою в багатьох юрисдикціях, а парафіяльні школи були обмежені або заборонені. Навчальний день зазвичай починався з Клятви вірності. Саме в цьому середовищі був прийнятий Закон про імміграцію 1924 року, який регулював імміграцію з Південної та Східної Європи. Також у цей період громадянство вперше було надано корінним американцям, які проживали як у резерваціях, так і поза ними.
Друга світова війна призвела до безпрецедентного росту націоналізму в Сполучених Штатах. Після нападу на Перл-Гарбор 1941 року більшість американців записалися в арміюDavid Kennedy, Freedom from Fear: The American People in Depression and War, 1929—1945 (2001). Під час війни значна частина американського життя була зосереджена на участі у воєнних діях, головним чином через волонтерську діяльність, вступ до лав робочої сили, нормування, контроль цін та заощадження доходів. Громадяни охоче приймали ці жертви з почуття націоналізму, вважаючи, що вони були для більшого благаSchneider, Carl G and Schneider, Dorothy; World War II Harold G. Vatter, The U.S. Economy in World War II (1988). Навіть члени антивоєнних груп, таких як пацифістські церкви, антивоєнний рух і військовозобов'язані, відмовилися від свого пацифізму заради війни, відчуваючи, що Друга світова війна була справедливою війноюMitchell K. Hall, 'A Withdrawal from Peace: The Historical Response to War of the Church of God (Anderson, Indiana),' Journal of Church and State (1985) 27#2Scott H. Bennett, « American Pacifism, the 'Greatest Generation,' and World War II» in G. Kurt Piehler and Sidney Pash, The United States and the Second World War: New Perspectives on Diplomacy, War, and the Home Front (2010) Online .
Холодна війна Після Другої світової війни і з початком холодної війни Сполучені Штати перетворилися на світову наддержаву і відмовилися від своєї традиційної політики ізоляціонізму на користь інтервенціонізму. Після цього націоналізм у США набув нової форми, оскільки американці почали розглядати свою країну як світового поліціянта, кінцевою метою якого є викорінення комунізму в усьому світі. Цей націоналістичний запал підживлювався участю США у Корейській війні, війні у В'єтнамі, вторгненні у затоку Свиней та багатьох інших конфліктах.
Сучасність Теракти 11 вересня 2001 року спричинили хвилю націоналістичних висловлювань у Сполучених Штатах. Початок війни проти тероризму супроводжувався зростанням військового призову, який охопив не лише американців з низьким рівнем доходу, але й громадян середнього та вищого класів. Ця хвиля націоналізму тривала і під час війни в Афганістані та Іраку This nationalism continued long into the War in Afghanistan and Iraq War..
Сучасні Сполучені Штати Націоналізм та американізм залишаються актуальними темами в сучасних Сполучених Штатах. Політолог Пол Маккартні, стверджує, що як нація, яка визначається вірою і почуттям місії, американці схильні ототожнювати свої інтереси з інтересами людства, що формує їхню глобальну позицію. У деяких випадках це можна вважати формою етноцентризму та американської винятковості.