Михайло Васильович Посохін (, місто Томськ, тепер Російська Федерація — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, головний архітектор Москви, заступник голови Державного комітету у справах будівництва (Держбуду СРСР) — міністр СРСР. Член-кореспондент Академії архітектури СРСР (1950—1955), Академії будівництва та архітектури (1956—1963). Дійсний член, член Президії, академік-секретар Відділення архітектури та монументального мистецтва Академії мистецтв СРСР (з 1979 року). Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань.
Життєпис Народився в міщанській родині. Батько, Василь Михайлович, працював у друкарні, мати, Марія Олександрівна — в бібліотеці.
Після закінчення середньої школи в 1927 році записався вільним слухачем в Сибірський технологічний інститут, паралельно відвідував творчу студію художника Вадима Мізерова і працював учнем декоратора в Томському драматичному театрі. У 1928 році був театральним декоратором у місті Барнаулі.
З 1928 року працював на будівництві Кузнецького металургійного заводу: старший робітник топографо-геодезичної партії, молодший технік, в.о. архітектор проєктного відділу. Одночасно навчався в навчальному комбінаті «Кузнецькбуду» і в 1931 році отримав диплом цивільного інженера.
У 1935 році переїхав до Москви, щоб вступити до майстерні Олексія Щусєва в Московський архітектурний інститут, закінчив інститут екстерном за три роки, в 1938. Одночасно в 1935—1941 роках — архітектор Управління проєктування в Москві.
У 1941—1944 роках — архітектор Архітектурно-планувального управління Москви.
З 1944 року — в Управлінні архітектури Москви: архітектор (1944—1947), начальник майстерні тресту «Моспроєкт» (1947—1949), головний архітектор управління (1949—1951).
З 1951 року — в Архітектурно-планувальному управлінні Москви: керівник майстерні № 9 інституту «Моспроєкт» (1951—1960), одночасно заступник начальника (1950—1955) і начальник управління (1960—1961).
Член КПРС з 1961 року.
У 1961—1963 роках — начальник Головного архітектурно-планувального управління виконавчого комітету Московської міської ради депутатів трудящих. Одночасно в 1960—1980 роках — головний архітектор міста Москви.
У січні 1963 — серпні 1967 року — голова Державного комітету із цивільного будівництва та архітектури при Держбуді СРСР.
Одночасно в січні — березні 1963 року — заступник голови Державного комітету Ради міністрів СРСР у справах будівництва — міністр СРСР.
У березні 1963 — жовтні 1965 року — заступник голови Державного комітету у справах будівництва (Держбуду СРСР) — міністр СРСР.
У 1967—1980 роках — начальник, у 1980—1982 роках — перший заступник начальника Головного архітектурно-планувального управління виконавчого комітету Московської міської ради депутатів трудящих.
Одночасно з 1967 до 1975 року викладав архітектурне проєктування в Московському архітектурному інституті. В Академії мистецтв СРСР відкрив факультет архітектури. Член Спілки архітекторів СРСР. 1978 року обраний Почесним членом Американського інституту архітекторів.
Помер 22 січня 1989 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі Москви.
Нагороди орден Леніна чотири ордени Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медалі Сталінська премія ІІ ст. (1949) Ленінська премія (1962) Державна премія СРСР (1980) Народний архітектор СРСР (1970)
Примітки
Джерела Гарнюк С. Совет Народных Комиссаров СССР. Совет Министров СССР. Кабинет Министров СССР. 1923—1991. — Москва, 1999 Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник / Сост. В. И. Ивкин. Москва, 1999 Депутаты Верховного Совета СССР. Шестой созыв. Москва: Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1963.