Лукре́ція Борджія (; 18 квітня 1480 — 24 червня 1519) — герцогиня Феррари з 1501.

Біографія Була позашлюбною дочкою папи римського Олександра VI і його коханки Ваноцци де Каттані. Вже до 11 років Лукреція двічі була заручена, однак обидва рази батько скасовував весілля. Ставши папою римським, він повінчав Лукрецію з Джованні Сфорца, уклавши вигідний союз із могутнім сімейством з Мілана. Шлюб був укладений за дорученням, і протягом чотирьох місяців, очікуючи прибуття свого чоловіка в Рим, Лукреція прожила в чудовому палаці по сусідству з Ватиканом разом із новою коханкою батька Джулією Форнезе. Близькість палацу дозволяла батькові безперешкодно відвідувати Лукрецію і коханку, не викликаючи підозр.

Пробувши кілька років у статусі графині Пезаро в регіоні, куди папа відіслав свого зятя на військову службу, Лукреція з чоловіком повернулася до Риму. Тут вона допомагала батькові на дипломатичних прийомах. Незабаром потреба у присутності Джованні Сфорца відпала, бо самі Борджії більше не потребували підтримки міланців. Нові політичні союзи зробили цей зв'язок марним. Лукреція, дізнавшись від брата Чезаре, що Джованні збираються відправити на той світ, попередила чоловіка, і той спішно покинув Рим.

Батько повідомив дядька Джованні, кардинала Асканіо Сфорца, що вимагає згоди на розлучення. Чоловік Лукреції, звичайно ж, відмовився і почав шукати підтримку серед своїх близьких. Ті, своєю чергою, зовсім не збиралися псувати відносини з папою римським, тому запропонували Джованні довести свою правоту вельми оригінальним способом - переспати з Лукрецією у присутності представників обох родин. Природно, юнак відмовився (на те й був розрахунок), але зробив контратаку. Він звинуватив дружину в порочному зв'язку з батьком і братами, Чезаре і Джованні, другим герцогом Гандії.

Поки сторони торгувалися про розлучення, сама Лукреція оселилася в монастирі, спілкуючись з батьком через молодого камергера Перотті. Від нього вона через шість місяців завагітніла, що не завадило вірним татові ватиканським «спеціалістам» визнати її intacta, незайманою. А ось Чезаре, дізнавшись про вагітність, розлютився. Він напав з мечем на Перотті прямо в папському палаці, поки той стояв, схиливши коліна перед Олександром. Перотті зумів вижити, але був заточений у темницю. Кількома днями пізніше, як висловився літописець Бурхард, «Перотті вирушив на дно Тібру проти своєї волі». Його тіло викинуло на берег через шість днів. Як і тіло покоївки, яка, за чутками, спровокувала цю любовну аферу.

У тому ж році, після народження дитини, Лукреція знову одружилася з 17-річним арагонським принцом Альфонсо, що дозволило батьку укласти ще один вигідний союз із другим за значущістю королівством Неаполем. Друге весілля не поступалася за масштабами першому, і молодята в цілому були щасливі.

Через деякий час чоловік потрапив у сутичку, був серйозно поранений і ледь не помер, якби не Лукреція, що доглядала за ним. Вона, своєю чергою, розуміла, що за нападом стояли люди її брата Чезаре. Під її чуйним наглядом чоловік майже одужав, але в плани Чезаре це не входило. Він особисто увірвався в апартаменти і наказав своїм людям задушити хворого. Побачивши, як Лукреція в жаху залишає спальню, її батько спробував запобігти вбивству, але було запізно.

Роком пізніше батько Лукреції віддалився з Ватикану, щоб досліджувати нові землі, відвойовані в боротьбі з королем Неаполя Федеріго, поклавши всі свої обов'язки на плечі Лукреції. Втім, кардинали, звиклі до його витівок, не здивувалися, дізнавшись, що християнським світом тепер править 21-річна жінка. Папа тим часом збирав данину на нові військові подвиги Чезаре і шукав третього чоловіка для Лукреції, цього разу бажано королівської крові.

Вибір здійснив за нього Чезаре. На прикметі виявився спадкоємець графства Феррара, Альфонсо д'Есте. Йому було 24 роки, вдівець без дітей. Граф-батько також був не проти, тим більше що йому пообіцяли гарний посаг і скасування папського податку. Так 21-рісна Лукреція вступила в свій третій і останній шлюб.

Альфонсо д'Есте був тихим, але міцним, цікавився артилерією, музикою і борделями, проте, здавалося, кохав дружину. Лукреція любила чоловіка і чотирьох дітей, при цьому теж мала роман із поетом П'єтро Бембо. Невідомо, чи був між ними фізичний зв'язок, чи лише платонічні стосунки, але незабаром чоловік почав підозрювати. Після того, як Бембо переїхав з Феррари до Венеції, його листи стали приходити все рідше, поки в 1505 році роман остаточно не зійшов нанівець.

Лукреція часто супроводжувала брата в його військових пригодах і його смерть стала для неї ударом. Тепер її головним завданням було виховати свого сина Родріго від другого шлюбу, а також сина Джованні з непідтвердженим батьківством. Обох вона перевезла у Феррару, попри протест чоловіка. У підсумку хлопчиків відправили під нагляд до Ізабелли Арагонської, яка мала простежити за їх навчанням. Родріго помер в 1512 році у 13 років, і горююча Лукреція знайшла спокій у монастирі, звідки зрештою повернулася.

Її п'ята дитина від Альфонсо померла через кілька днів після пологів, а сама Лукреція підхопила пологову гарячку і померла 24 червня 1519 на тридцять дев'ятому році життя.

Таким чином, Лукреція Борджія, яку звинувачували і в співучасті у вбивствах, скоєних її батьком і братом, і в кровозмісному зв'язку з ними, померла в благочесті і повному співчутті з боку свого чоловіка. Похована у Феррарському монастирі Тіла Господнього.

Один з її синів, Ерколе, став спадкоємцем графства, а інший, Іпполіто, прийняв кардинальський сан. Обидва були відомі своєю любов'ю до розкоші, тим самим продовжуючи традицію Борджія.

Лукреція Борджіа відзначена на Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Сім'я

Чоловіки

Діти Від першого чоловіка дітей не мала. Від другого чоловіка:

Від третього чоловіка:

Бастарди Від невідомого:

Примітки

Джерела

Все про сімейство Борджія: історія, діяльність, Борджія в культурі Lucretia Borgia | World news | The Guardian