Іхтіоза́вр (, від , ichthys — «риба» та , sauros — «ящір») — рід іхтіозаврів, морських рептилій, з ранньої юри (геттанг—плінсбах) Європи (Бельгія, Англія, Німеччина та Португалія). У минулому до цього роду помилково відносили деякі зразки іхтіозаврів Protoichthyosaurus з Англії та Швейцарії. Це один з найвідоміших родів іхтіозаврів, оскільки він є типовим родом порядку Ichthyosauria.

Іхтіозавр був меншим, ніж більшість його родичів, а найбільший екземпляр досягав 3—3,3 м завдовжки. Спосіб життя і середовище проживання позначилися на еволюції рептилії, в процесі якої їхнє тіло набуло форму, подібну до риб і дельфінів.

Історія вивчення Іхтіозавр був першою повною скам'янілістю, знайденою Мері Еннінг та її братом у Лайм-Реджис, Англія, на початку 19 століття. Голотип , без колекційного номера, був досить повним зразком, але, як повідомлялося Макгоуеном (McGowan, 1974) у його огляді іхтіозаврів Англії, був втраченийMcGowan, C. (1974). A revision of the latipinnate ichthyosaurs of the Lower Jurassic of England (Reptilia: Ichthyosauria). Life Science Contributions of the Royal Ontario Museum 100:1–30. Назва «іхтіозавр» була вперше використана Чарльзом Кенігом у 1818 році, але тільки неформально.

Найпершим описаним іхтіозавром був «протеозавр» Еверарда Гома, описаний у 1819 році. На жаль, цей зразок був знищений під час Другої світової війни. Два зліпки зразка були віднайдені у 2022 році, підтвердивши, що зразок належав до іхтіозавра, але до невизначеного виду.

Генрі Де ла Беш і Вільям Конібейр у 1821 р. визнали таксономічний пріоритет іхтіозавра над протеозавром, і дали виду назву на основі BMNH 2149 (нині NHMUK PV R1158), частково втраченого зразка, який сьогодні відносять до темнодонтозавра, що був знайдений і зібраний у 1811—1812 рр.De la Beche, H. T. & W. D. Conybeare. (1821). Notice of the discovery of a new fossil animal, forming a link between the Ichthyosaurus and crocodile, together with general remarks on the osteology of the Ichthyosaurus. Transactions of the Geological Society of London 5: 559—594.Conybeare, W. D. (1822). Additional notices on the fossil genera Ichthyosaurus and Plesiosaurus. Transactions of the Geological Society of London, 1, 103—123..

Протягом 19 століття майже всіх викопних іхтіозаврів відносили до іхтіозавра, в результаті чого до 1900 року рід налічував понад 50 видів. Згодом ці види були перенесені в окремі роди або синонімізовані з іншими видами.

Опис

Найбільший вид —  — має довжину 3—3,3 м. Інші види були набагато меншими: досягав до 2 метрів у довжину, , ймовірно, до 2,5 метрів, до 1,9 метра, до 1,8 метра та менше 1 метра 50 сантиметрів.

Всі відомі види ніколи не вибиралися на сушу, їх місцем існування були води морів і океанів. Особливості життя іхтіозаврів відбилися і на способі розмноження. Оскільки вибиратися на сушу для відкладання яєць вони не могли, для них було характерним живонародження. У процесі еволюції кінцівки іхтіозаврів адаптувалися для життя у воді. В іхтіозаврів, на відміну від дельфінів і китів, було вертикальне розташування лопатей хвоста. Хребетний стовп закінчувався в нижній лопаті хвоста, тим самим підтримуючи його. Іхтіозавр мав дуже великі круглі очі, що мають кістковий захист навколо кожного ока. Розміри очей у різних видів іхтіозаврів були різними, інколи доволі великими. Цей факт говорить про те що полював ящір вночі. При дослідженні останків іхтіозавра були виявлені сліди скупчення нервів і судин на кістках черепа, що вказує на те, що у нього були свого роду рецептори, схожі на бічну лінію у риб. Шкіра ящерів не мала луски, ймовірно була покрита слизом, для зменшення тертя води об тіло при русі на високих швидкостях. Існує думка, що деякі види були добре пристосовані для глибокого пірнання, подібно до сучасних китів. Яких-небудь свідчень про забарвлення шкіри іхтіозаврів не збереглося, але є припущення, що у них був чорний верх тіла і світлий низ були прекрасним камуфляжем, призначеним для полювання.

Примітки