EnBW Energie Baden-Württemberg AG, або EnBW — публічна енергетична компанія зі штаб-квартирою в Карлсруе, Німеччина.
Історія Заснування і розвиток EnBW виникла 1 січня 1997 року в результаті злиття двох енергетичних компаній Баден-Вюртемберга, «Badenwerk AG» і «Energie-Versorgung Schwaben AG» (EVS).
Згодом, 1 жовтня 2003 року, EnBW об'єдналася з «Neckarwerke Stuttgart AG».
Стратегічна переорієнтація та розширення діяльності у відновлюваній енергетиці У березні 2012 року Френк Мастіо був призначений новим генеральним директором EnBW.
Наприкінці 2012 року, у відповідь на припинення використання ядерної енергії та енергетичний перехід, Мастіо оголосив про стратегічну переорієнтацію.
Частка відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі EnBW мала зрости з 12% до 40% до 2020 року.
Показник у 40,1% був досягнутий у 2021 році. "Integrated Annual Report 2022 | EnBW" (PDF). Integrated Annual Report 2022. Значна частина цього мала бути досягнута через вітроенергетику: з 1016 МВт на суші та 975 МВт на морі, "Integrated Annual Report 2021 | EnBW". Integrated Annual Report 2021. EnBW на середину 2020-х одним із провідних розробників та операторів вітрових електростанцій у Німеччині.
У 2020-25 рр. компанія планує інвестувати понад 5 мільярдів євро в подальше розширення виробництва енергії з відновлюваних джерел і має на меті експлуатувати наземні та морські вітрові електростанції загальною потужністю щонайменше 4000 МВт.
Перша офшорна вітроелектростанція EnBW — ВЕС Балтік 1, що складається з 21 вітрової турбіни в Балтійському морі – була введена в експлуатацію у 2011 році. На початку літа 2015 року введено в дію ВЕС Балтік 2 з 80 турбінами, частка вже була продана австралійській інвестиційній за 720 мільйонів євро в січні 2015.
На початку 2020 року в Північному морі запрацювали вітрові електростанції ВЕС Гое-Зе та ВЕС Альбатрос із загальною кількістю 87 турбін і потужністю 609 МВт. У 2017 році EnBW виграла тендер на право побудувати свою третю вітрову електростанцію в Північному морі, потужністю 900 МВт, яка не субсидується та має бути введена в дію у 2025 році.
У січні 2019 року EnBW придбала сім вітрових електростанцій у Швеції із загальною кількістю 51 турбіни та встановленою потужністю 105 МВт.
EnBW також планує розширити свій мережевий бізнес і здійснити різні продажі. Важливим ринком, що розвивається, є Туреччина, де EnBW зосереджується на гідро- і вітрових електростанціях.
У 2017 році EnBW почала розширювати свою діяльність у галузі електротранспорту, фотовольтаїці та розподіленого виробництва енергії:
У галузі електротранспорту EnBW з березня 2017 року співпрацює з «Tank & Rast», оператором зон обслуговування вздовж мережі автобанів Німеччини, щоб розширити кількість пунктів зарядки для електромобілів.
EnBW надає додаток EnBW mobility+, який поєднує в собі засіб пошуку зарядних точок із варіантами оплати та охоплює Німеччину, Австрію, Швейцарію, Францію, Італію та Нідерланди.
Згідно з незалежним дослідженням, проведеного P3, Cirrantic та Theon Data, EnBW має найбільшу зарядну мережу, що охоплює Німеччину, Австрію та Швейцарію. У 2020 році компанія поширила своє лідерство на ринку швидкої зарядки на Австрію, увійшовши в спільне підприємство з SMATRICS під назвою «SMATRICS EnBW».
У квітні 2021 року EnBW оголосила про плани відкрити найбільший у Європі громадський парк швидкої зарядки електромобілів до кінця року.
У галузі фотоелектричної та розподіленої генерації енергії EnBW прагне збільшити потужність фотоелектричної генерації до 1200 МВт до 2025 року, головним чином у Німеччині, а також на деяких інших ринках.
Тому EnBW будує найбільшу в Німеччині несубсидовану сонячну електростанцію площею 164 га в Бранденбурзі , а в березні 2018 року придбала компанію Senec, лейпцизького виробника домашніх систем накопичення сонячної енергії.
У березні 2023 року EnBW оголосила, що має намір припинити використання вугілля до 2028 року.
У серпні 2023 року було оголошено, що EnBW придбала 10% акцій заводу з виробництва аміаку з відновлюваних джерел, розробленого норвезькою компанією «Skipavika Green Ammonia» (SkiGA).
Інтернаціоналізація діяльності у галузі відновлюваної енергетики Стратегія EnBW 2025 передбачає вибіркову інтернаціоналізацію діяльності компанії у галузі відновлюваної енергетики.
EnBW представлена в Данії через свою дочірню компанію Connected Wind Services і в Швеції — EnBW Sverige. У червні 2019 року EnBW завершила придбання Valeco, Франція.
Компанія має спільне підприємство з відновлюваних джерел енергії в Туреччині в партнерстві з . EnBW також відкрила власні офіси на Тайвані
і в Сполучених Штатах , щоб брати участь в аукціонах офшорних вітрових електростанцій. На початку 2021 року EnBW і BP спільно виграли аукціон на право будівництво офшорних вітрових електростанцій у двох прилеглих районах Ірландського моря.
Передавальна мережа У 2023 році EnBW продала близько чверті своєї високовольтної мережі TransnetBW консорціуму під керівництвом ощадних банків приблизно за 1 мільярд євро (1,1 мільярда доларів). Christoph Steitz and Linda Pasquini (26 May 2023), EnBW sells minority stake in TransnetBW for $1.1 billion Reuters. Також у 2023 році державний KfW придбав міноритарний пакет акцій TransnetBW у розмірі 24,95%, зміцнивши контроль над критично важливою енергетичною інфраструктурою, намагаючись прискорити енергетичний перехід країни. Reuters.
Активи
Атомні електростанції АЕС Неккарвестгайм (виведена з експлуатації) Обріґгаймська АЕС (виведена з експлуатації) АЕС Філіппсбург (виведена з експлуатації)
Звичайні електростанції Джерело:
(біопаливо та вугілля) ТЕС Райнгафен-Карлсруе
Відновлювані джерела енергії: гідроенергетика Джерело:
ГЕС Райнфельден
Відновлювані джерела енергії: офшорні вітряні електростанції Джерело: ВЕС Балтік 1 (Балтійське море, 16 км на північ від півострова Фішланд-Дарс-Цинґст) ВЕС Балтік 2 (Балтійське море, 32 км на північ від острова Рюген) ВЕС Гое-Зе і ВЕС Альбатрос (Північне море; Гое-Зе приблизно за 95 км на північ від острова Боркум та за 100 км на північний захід від Гельголанда ; Альбатрос за 105 км від узбережжя)
Відновлювані джерела енергії: берегові ВЕС Джерело:
Вітряні електростанції та вітроенергетичні проекти в Баден-Вюртемберзі: Аален-Вальдгаузен Ахаберг Бад-Вільдбад Бурггольц Бюлертанн Дюнсбах Фіхтенау Гольдбоден-Вінтербах Грембах Газель Гойзерн Кенігсбронн Купферцелль-Гоггенбах Лангенбург Оппенау/Лаутенбах Розенберг-Південний Рот-ам-Зее — Гаузен-ам-Бах Таучбух Верінгенштадт
Вітряні електростанції в інших землях Німеччини: Ауф-дер-вайссен-Триш (Саар) Бад-Наугайм (Гессен) Бухгольц III (Нижня Саксонія) Деренталь (Нижня Саксонія) Айзенбахгеен (Рейнланд-Пфальц) Еппенрод (Рейнланд-Пфальц) Фрекенфельд (Рейнланд-Пфальц) Гюттерсдорф (Саар) Кальберг (Гессен) Каннавурф (Тюрингія) Лауенферде (Нижня Саксонія) Прімсбоген (Саар) Райнштедт (Тюрингія) Шальксмюле ( Північний Рейн-Вестфалія ) Шуленбург III (Нижня Саксонія) Швінау III (Нижня Саксонія) Зільберберг (Гессен) Штайнгайм (Північний Рейн-Вестфалія) Вебенгайм (Саар) Фіргерренвальд (Рейнланд-Пфальц)
Вітряні електростанції в інших країнах: Роммарегеммет (Швеція) EnBW також має частки в наземних вітрових електростанціях у Франції через свою дочірню компанію Valeco
Відновлювані джерела енергії: сонячна енергія Джерело:
Сонячні електростанції в експлуатації: Айтрах (1,5 МВт) Бергюлен (2,7 МВт) Біркенфельд (5,8 МВт) Егезин (10 МВт) Інгольдінген (4,3 МВт) Інцигкофен (7,5 МВт) Кенцинген (2,6 МВт) Краутгайм (0,5 МВт) Лайбертинген (2,1 МВт) Лайбертинген II (5 МВт) Лойткірх (5 МВт) Лойткірх II (2,9 МВт) Лойткірх III (0,75 МВт) Ліндендорф (6,9 МВт) Лефінген (2,7 МВт) Март-Ноєрсгаузен (0,9 МВт) Мюссентін (9,3 МВт) Оксенберг/Кенігсбронн (10 МВт) Торгау (4,9 МВт) Тунінген (4,5 МВт) Ульм-Еїнген (6,5 МВт) Цвіфальтендорф (5,2 МВт)
Сонячні електростанції в розробці: Лангененслінген-Вільфлінген Массбах Софієнгоф Ульріксгоф Весов-Вільмерсдорф Вельгесгайм
Примітки
Посилання
Privacy / Security