Швєнтослав (Швєнтек, Швьонтек, Свєнтослав; бл. 1384) — державний діяч Королівства Польського, жупник краківський (1337—1338), підскарбій королівський (надвірний) (1355—1368), коморник краківський (1368—1370), імовірно староста хенцинський (?).
Життєпис Згідно з Францішеком Пекосінським, за іменем Швєнтослав належав до роду Любовлітів-Оґнівітів, що використовували герб Franciszek Piekosiński, Rycerstwo polskie wieków średnich. T. 3, Rycerstwo małopolskie w dobie piastowskiej, Kraków, 1902, s. 351.. Владислав Семкович, імовірно, неправильно ототожнював підскарбія Швєнтослава зі Швєнтославом з Шубіна та Вонсоша ( 1403) з роду гербу Топор, який був підкоморієм познанським (1376—1389) і каштеляном каліським (1390—1403)Władysław Semkowicz, Ród Pałuków, Kraków, Akad. Umiejętności, 1907, s. 220.. Належність Швєнтослава до Палуків, але не тотожність із каштеляном каліським, приймає також Andrzej Marzec, Świętosław (zm. w lub po 1384), [w:] Polski Słownik Biograficzny T. 51: Święcicki Wojciech — Świrski Krik, Warszawa; Kraków, Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego Societas Vistulana, 2016—2017, s. 546—547.Andrzej Marzec, Rada królewska w monarchii Kazimierza Wielkiego, [w:] Narodziny Rzeczypospolitej. Studia z dziejów średniowiecza i czasów wczesnonowożytnych, II, 2012, s. 828.Andrzej Marzec, Krakowski dokument sądowy z kwietnia 1358 roku, [w:] Memoria viva. Studia historyczne poświęcone pamięci Izabeli Skierskiej (1967—2014), Warszawa — Poznań, 2015, s. 274.. Проте вся діяльність Швєнтослава була пов'язана з Краковом і Краківською землею, тому більш імовірним є його віднесення до Любовлітів-малополян, ніж до Палуків-великополян.
Народився він, очевидно, в першій чверті XIV століття, здогадно в Краківській землі, на теренах поблизу Кракова, чи в північно-західній частині Сондеччини (у межиріччі Дунайця та Лососіни), де був поширений герб ЛюбовляVenerabiles nobiles et honesti: studia z dziejów społeczeństwa Polski średniowiecznej/ red. Andrzej Radzimiński, Janusz Bieniak, Warszawa, Uniwersytet Mikołaja Kopernika, 1997, s. 399.. Вперше він згадується 24 грудня 1337 року, коли як жупник королівський засвідчив привілей абата кляштору премонстрантів у Бжеську Швєнтослава Кунькові Кунцевичеві на солтиство в ҐуновіFranciszek Piekosiński, Kodeks dyplomatyczny katedry krakowskiej ś. Wacława, Cz. 1, Kraków, Akademia Umiejętności, 1874, s. 208—210.. Був королівським жупником (напевно краківським) щонайменше в 1337—1338 роках, а можливо й пізніше. Припускають, що назва одного з соляних шахтних стовбурів (стволів, вирубок) «Швєнтославський» у Величці походить саме від його іменіMałgorzata Zawalska Palka, Przeszłość i teraźniejszość. Śladami Kazimierza Wielkiego w Krakowie, [w:] Zapiski Kazimierzowskie, Nr. 7/2011, s. 40..
Протягом 1355—1368 років з перервами обіймав посаду королівського чи надвірного підскарбіяUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 120—121.. Потім протягом 1368—1370 років був останнім відомим коморником краківськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 69.. На думку дослідників, він міг певний час посідати ці два уряди одночасно. Входив до королівської ради Казимира ВеликогоJerzy Wyrozumski, Kazimierz Wielki, Wrocław, Zakład narodowy im. Ossolińskich, 1982, s. 175—175..
1368 року, за наказом короля, взяв участь в укладенні жупницького статуту для ВеличкиDzielą Karola Szajnochy, T. VII. Jadwiga i Jagiełło, Warszawa, 1877, s. 245..
Після смерті короля, під час заупокійної меси 19 листопада 1370 року коморник Швєнтослав приніс до вівтаря як пожертву символи своєї світської влади — срібні чаші з рушниками та скатертинамиJana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, Tom III, Ks. X, Krakow, 1868, s. 314..
1 липня 1384 продає нерухомість у Хенцинах — можливо, отримав її раніше завдяки тому, що обіймав посаду старости в цьому містіUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 282.. Невдовзі після цього він, очевидно, помер.
Примітки
Джерела Andrzej Marzec, Świętosław (zm. w lub po 1384), [w:] Polski Słownik Biograficzny T. 51: Święcicki Wojciech — Świrski Krik, Warszawa; Kraków, Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego Societas Vistulana, 2016—2017, s. 546—547.