Головне Донське військо (1570—1671) — військове державне формування на землях Донщини, визнане грамотою московського царя Івана Грозного 3 січня 1570 рокуАкты, относящиеся к истории Войска Донского, собранные генерал‑майором А.А. Лишиным. Под ред. [и с предисл.] А.А. Карасева и Х. Попова. Новочеркасск, Изд. Обл. правл. Войска Дон., 1891. Т. 1, с. 1. Головне Донське військо, проте залишалося самостійним формуванням.

Історія Спочатку селилися між Доном та рукавом Сіверського Дінця. У XVI столітті відбувається подальше зміцнення могутності та авторитету Донського війська. Ряди козацтва та його чисельність помітно поповнюються за рахунок людей з прикордонних районів – Путивля, Рильська, Новгорода Сіверського, Орла, Рязька, Шацька, Воронежа, Білгорода, Єльця, Оскола. 1549 роком датовані скарги ногайського володаря Юсуф-бея та відповідь на них московського царя Івана IV. Ногайський князь скаржився на свавільства козаків, а цар відповідав: вони йому не підлягають. Разом з тим на той час донське козацтство вже мало контакти з Московою, куди відправляли вістову станицю (посольство) з метою попередження про ногайські чи кримськотатарські набіги. Натомість отримували харчі та порох.

Близько 1558 року український князь Дмитро Вишневецький, що перед тим перейшов на службу до Москви, став організатором об'єднання донських козаків в єдине військово-політичне тіло за прикладом запорозького війська. Османські джерела прямо вказують на Вишневецького, як на першого будівника козацьких фортець на нижньому ДонуЛемерсье-Келькеже Ш. Литовский кондотьер XVI в. — князь Дмитрий Вишневецкий и образование Запорожской Сечи по данным оттоманских архивов // Франко-русские экономические связи: Сборник/ред. кол.: Ф. Бродель и др.. — М.; Париж : Наука, 1970. — С. 52—56.. 1560 року донські козаки під орудою Вишневецького брали участь у поході на Кримське ханство. Того ж року Вишневецьким було засновано Черкаський городок (надалі відомий як Черкаськ). Трохи пізніше з'явилися містечка у верхів'ях Дону, по Хопру, Швидкої та Тихої Сосні, розкидані значною відстані друг від друга. Наприкінці XV століття «верхове» і «низове» козацтво поєдналося і утворило велику самоврядну громаду вільних козаків, що згодом отримала назву Донського війська.

1571 року Іван IV видав грамоту, яким визнавав Головне Донське військо, яке втім зберігло самостійність. У 1584 році Донське військо давало присягу вірності цареві Федору I. У 1580-х і 1590-х роках козаки здійснювали напади на Азовський еялетМининков, Н. А. (1998). Донское казачество в эпоху позднего средневековья (до 1671 г.). Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, с.82Материалы для истории Войска Донского. Грамоты. Сост. И. П. Прянишников. Новочеркасск: В Войсковой типографии, 1864, с. 8-9. 1592 року московський уряд вирішив встановити повну владу над Головним Донським військом, відправивши для цього боярського сина Петра Хрущова, але це йому не вдалосяМининков, Н. А. (1998). Донское казачество в эпоху позднего средневековья (до 1671 г.). Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, с. 286. 1593 року здійснено похід проти Казиєва улусаАкты, относящиеся к истории Войска Донского, собранные генерал-майором А. А. Лишиным. Новочеркасск: Типография А. А. Карасева, 1891. Т. 1, с. 4.

Надалі донські отамани і козаки брали активну участь у Смутних часах, насамперед підтримуючи різних самозванців — Лжедмитрія I, Лжепетра, Лжедмитрія IV, а також Івана Заруцького. Лише 1614 року після поразки останнього Головне Донське військо визнало нового московського царя Михайла I Романова. Останній між 1615 і 1618 роками відправив козакам прапор, що став першим офіційним прапором Головного Донськогов ійська. У 1618 році військо було переведено з ведення Розряду до Посольський приказ і мусило присяти на вірність Михайлу I.

Невдовзі починаються політисні «тертя» з Московським царством, уряд якої був вкрай незадоволений величезною кількістю людей, що втікали, що біг на Дон у пошуках там свободи і цих вольностей. У 1620-х роках поновлюються походи проти Малої Ногайської орди і Казиєвого улуса. У травні 1625 року долучилися до походу запорозьких козаків на чолі із гетьманом П.Сагайдачним на ТрапезундМининков, Н. А. (1998). Донское казачество в эпоху позднего средневековья (до 1671 г.). Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, с. 371, ще 5 тис. донців атакували Азовський еялет, інше 1300 козаців на стругах — здійснили похід до річки КубаньДонские дела. Книга 1. СПб.: Типография Главного Управления Уделов, 1898, стб. 235-236. Водночас зміцнюються відносини з Військом Запорозьким низовим, разом з яким у 1630-х роках відбувається походи проти Кримського ханства і османських володінь. 1631 року 700 донських козаків приєдналися до запорожців, з яким пограбували околиці Керчі. Влітку 1633 року було здійснено успішний похід донських козаків на Малу Ногайську орду, а потім Велику Ногайську ордуМатериалы для истории Войска Донского. Грамоты. Сост. И. П. Прянишников. Новочеркасск: В Войсковой типографии, 1864, с. 58—60. 1637 року спільними зусиллями донців і запорожців було захоплено фортецю Азов, яку утримували до 1642 року. Водночас 1638 року було здійснено морський похід вАзовському морі, козаки діяли між Керчю і ТемрюкомКоролев В.Н. Босфорская война. М., 2007, с. 274. Втім влітку того ж року козаки зазнали у морській Адахунській битві жорсткої поразкиЭварницкий Д.И. История запорожских казаков. Т. 2. СПб., 1895, с. 227. 1644 року знову козаки атакували Азовський еялет. Влітку і восени 1646 року було здійснено 2 морські походи до узбережжя кубані. В першому донці зазнали невдачі, а в іншому — захопили богату здобич.

У червні 1655 року було здійснено морських похіж бл. 2 тис. донських і 700 запорозьких козаків здійснили похід на Кримське ханство, активно діявши у Керченській протоці, захопивши містечко тамань й захопивши чималу здобичТушин Ю.П. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черных морях (XVII в.). М., 1978, с. 139. Влітку 1659 року було здійснено успішний похід до Темрюка і Тамані, які було захоплено та сплюндрованоТушин Ю.П. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях (XIX в.). М., 1978 С. 149.

1660 року здійснено новий морський похід до Азовського моря та до Волги. 1663 року брали участь у поході під орудою московського воєводи Григорія Косагова на Перекоп. 1667 року козаки сплюндрували морське узбережжя Кубанської орди. У 1668—1669 роках здійснено похід до володінь Сефевідської імперії в Каспійському морі, що був доволі вдалим.

Після участі донських козаків у Селянській війні в Росії 1670 року на чолі зі Степаном Разіним московський цар був вимушений скасувати донську самостійність. 1671 року Головне Донське військо присягнуло на вірність московському цареві і Московській державі, втративши свою самостійність. Після присяги почали іменуватися Донське козацьке військо.

Столиці Отаманські міста: станиця Роздори (1500-ті-1622), станиця Монастирський Городок (1622—1637), місто Азов (1637—1642), станиця Махин Острів (1642—1645), місто Черкаськ (1645—1806), місто Новочеркаськ (1806 — 1920).

Устрій До визнання московським царем, донські козаки мали старшину і центр у станиці Роздори у причорноморських і приозівських степах, що сягало минувшини руської й бродницької діб. У цей період посади козаків ще були козацькими чинами. Посада козацького осавула або сотника надавалося козакові лише на час походу, після якого військовий начальник знову ставав рядовим козацької громадоюАгафонов О. Казачьи войска Российской империи. Донское казачье войско. Войсковая летопись, с.2. Уся влада належала військовому колу. На ньому всі козаки, крім тих, хто мав провину (пінних), мали право вирішального голосу з усіх питань життя війська та козацьких територій.

Грамота московського царя від 1571 року була важливим політичним кроком на противагу відносин козаків з польським королем, який пов'язав Донщину з Московською державою. Грамота московського царя поклала початок приборкання донців і реорганізації вольностей на керовані свободи в устрої війська. Запроваджуються посади військового отамана, військового осавула, військового дяка (на кшталт військового писаря), військового толмача. Схожа система складається у станицях.

Військова справа Ініціатором військового походу міг стати будь-який козак. Для цього він виходив на площу козацького селища, знімав шапку, кидав її на землю і повідомляв товаришам, що обступили його, про свої наміри. Ті, хто хотів брати участь у поході, що пропонувався, кидали свої шапки поруч із шапкою промовця і ставали біля нього. Так набиралися значні партії відважних гулебщиків («»). З 1580-х років все частіше організатором став виступати військовий отаман, що остаточно закріпилося у 1610-х роках.

Цікавинка В рік (1571) надання грамоти московським царем Іваном IV Донському війську великий гетьман коронний Юрій Язловецький видав «Конституцію Язловецького гетьмана з Бучача із козаками низовими запорозькими року Божого 1571», яким було започатковане реєстрове козацьке військо.

Примітки