Ганна Петрівна Олі́йник (2 липня 1924, Великий Острожок — 25 квітня 2022) — українська художниця; член Спілки радянських художників України з 1977 року.

Життєпис Народилася 2 липня 1924 року с селі Великому Острожку (нині Хмільницький район Вінницької області, Україна)Олейник Анна Петровна / Галерея «АРТ-ЮГ». . З 1930 року мешкала у Запоріжжі, де у 1941 році закінчила середню школу та студію образотворчого мистецтваКакой была Анна Олейник: в Ялте простились с мэтром крымской живописи / ForPost. .

З 1941 по 1944 рік проживала на станції Попова. У 1944 році за направленням міського комітету комсомолу вперше відвідала Крим, де познайомилася з майбутнім чоловіком. У зв'язку з одруженням переїхала до Алупки, де почала професійно займатися живописом, брала уроки у художника Віктора Фербера, який у 1948 році запросив її працювати в «творчі майстерні» Ялти. З 1950 року працювала в майстернях «Товариства художників Ялти»К 100-летию со дня рождения Анны Олейник в Алупкинском — музее заповеднике откроется выставка её работ / Лента новостей Крыма. .

З 1968 року відвідувала всесоюзні і зарубіжні пленери у Седневі, Чернігові, Паланзі, Пловдиві, Дубровнику. Понад 50 років пропрацювала у Ялтинській організації Спілки художників України.

Мешкала в Ялті в будинку на вулиці Єкатеринській, № 10, квартира № 11Олійник Ганна Петрівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 109.. Померла 25 квітня 2022 року.

Творчість Працювала у галузі станкового живопису, майстер натюрморту і пейзажу. Серед робіт:

«Жасмин» (1970); «Натюрморт з геранню» (1976); «Бузок» (1977); «Польові квіти» (1978); «Квітень» (1979); «Гурзуф» (1992); «Троянди» (2000); «Осінь» (2020); «Перший сніг» (2020). </div> Брала участь у міських, обласних, республіканських, всесоюзних і закордонних виставках з 1960-х років. Роботи знаходяться: у музеях: Українського мистецтва у місті Ніагара-Фолс в Канаді, Будинку-музеї Антона Чехова в Ялті, Ялтинському історико-літературному музеї, Воронцовському палаці в Алупці, Лівадійському палаці, Художньому музеї імені Куїнджі в Маріуполі, Севастопольському художньому музеї, Національному художньому музеї України у Києві, Фонді сучасного мистецтва «Europa City» у Вільнюсі, Будинку-музеї Максиміліана Волошина в Коктебелі, Музеї Марини і Анастасії Цвєтаєвих у Феодосії, Літературно-художньому музеї у Старому Криму; приватних збірках в Україні, Росії, Казахстані, Литві, Польщі, Німеччині, Англії, Франції, Швеції, Норвегії, Ізраїлі, Японії, Сполучених Штатах Америки, Чехії, Словаччині, країнах колишньої Югославії.

Відзнаки Медаль Архипа Куїнжі (1973); Медаль «Ветеран праці» (1980); Заслужений художник Автономної Республіки Крим з 2004 року; Лауреат конкурсу «Громадське визнання Ялти» (2005); Лауреат премії імені Антона Чехова (2008); Срібна медаль «За майстерність» Міжнародного фонду «Культурне надбання» (Санкт-Петербург, 2010); Почесний громадянин Ялти (2017).

Примітки