Ервін Енгельбрехт (; 12 листопада 1891 — 8 квітня 1964, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія 5 лютого 1910 року вступив в 2-й нижньосілезький польовий артилерійський полк №41 Прусської армії. З 31 липня 1914 року — ординарець в штабі свого полку. З 14 листопада 1914 року — ад'ютант 1-го батальйону, з 1 квітня 1916 року — командир 3-ї батареї свого полку. 19 лютого 1917 року переведений в 3-й польовий артилерійський полк. З 25 лютого 1917 року — ад'ютант артилерійського командира 102, одночасно з 17 грудня 1917 по 16 січня 1918 року — командир роти 53-го піхотного полку, з 17 січня по 4 лютого 1918 року — 2-й офіцер (квартирмейстер) Генштабу 14-ї резервної дивізії, 7-21 березня 1918 року служив при головнокомандуванні 8-го резервного корпусу, 21-25 березня 1918 року — офіцер зв'язку при 47-й резервній дивізії. З 11 серпня 1918 року — знову 2-й офіцер Генштабу 14-ї резервної дивізії.

20 грудня 1918 року призначений в 2-й нижньосілезький польовий артилерійський полк №41. З 30 січня 1919 року — ад'ютант 9-го польового артилерійського полку, з березня 1919 року — артилерійського командира 29. 16 травня 1920 року призначений у 8-й (прусський) кінний полк і відряджений в 6-те командне управління. 1 січня 1921 року завершив службу в управлінні і розпочав у 8-му кінному полку. З 1 травня 1922 року — ад'ютант свого полку. З 1 жовтня 1923 по 1 жовтня 1924 року вивчав політологію в Берлінському університеті, після чого був призначений в штаб 1-ї кавалерійської дивізії. 1 лютого 1928 року призначений в 9-й кінний полк, з 1 березня 1928 року — командир 3-го ескадрону. З 3 квітня по 3 травня 1930 року пройшов стрілецький курс з важкого піхотного озброєння в Деберіці. 1 жовтня 1930 року перевдеений в штаб 1-ї дивізії, 1 жовтня 1931 року — в 6-й кінний полк, 1 травня 1933 року — назад в штаб 1-ї дивізії. З 1 січня 1935 року — консультант Імперського військового міністерства. З 1 травня 1937 року — командир 11-го, з 10 листопада 1938 року — 30-го службового управління сухопутних військ.

З 26 серпня 1939 року — командир 30-ї прикордонної ділянки, з 1 листопада 1939 року — запасних частин 2, з 18 листопада 1939 року — 163-ї піхотної дивізії. Учасник Норвезької кампанії та Німецько-радянської війни. З 15 червня 1942 року — командир 33-го командування особливого призначення (з 23 січня 1943 року — 33-го армійського корпусу). 25 грудня 1943 року відправлений в командний резерв ОКГ. З 13 вересня 1944 року — командир командування особливого призначення «Саарпфальц». 9 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. В 1947 році звільнений.

Енгельбрехт став головою Баварської регіональної асоціації Центральної асоціації вигнанців (ZvD), організації-засновника Союзу вигнанців (BdV), і був одним із підписантів Хартії німецьких вигнанців у 1950 році. У 1949 році він був членом Асоціації економічного розвитку на перших Федеральних зборах, які обрали Теодора Гойса федеральним президентом.

Звання

Фанен-юнкер (5 лютого 1910) Фанен-юнкер-унтерофіцер (17 червня 1910) Фенріх (16 листопада 1910) Лейтенант (18 серпня 1911) Оберлейтенант (20 серпня 1915) Гауптман (18 серпня 1918) Майор (1 листопада 1930) Оберстлейтенант (1 травня 1933) Оберст (1 травня 1935) Генерал-майор (1 січня 1939) Генерал-лейтенант (1 листопада 1940) Генерал артилерії (1 вересня 1942)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (6 жовтня 1914) 1-го класу (31 травня 1917) Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) (10 травня 1918) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (24 червня 1918) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (2 липня 1918) Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня Почесний хрест ветерана війни з мечами (18 січня 1935) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (жовтень 1939) 1-го класу (квітень 1940) Лицарський хрест Залізного хреста (9 травня 1940) Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 21 вересня 1941) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (13 липня 1942)

Література

Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Friedberg 1983, S. 82. Waldemar Erfurth: Der Finnische Krieg 1941–1944. München 1977. Engelbrecht, Erwin. In: Tobias Weger: „Volkstumskampf“ ohne Ende? Sudetendeutsche Organisationen, 1945–1955. Lang, Frankfurt am Main 2008, ISBN 978-3-631-57104-0, S. 592.

Посилання

Біографічні дані.