Амазонський парк Гвіани () є найбільшим національним парком Франції мета, якого захист частини амазонських лісів, розташованих у Французькій Гвіані. Парк охоплює 41% регіону Французької Гвіани. Це найбільший парк у Франції, а також найбільший природний парк у Європейському Союзі та один із найбільших національних парків у світі.

До нього неможливо потрапити з узбережжя або будь-яким іншим способом, окрім літака чи піроги через річки Мароні та Ояпок.

Територія, що охороняється, займає близько 33,900 км² тропічного лісу. Однак суворий режим охорони стосується лише 20,300 км² лісу. Решта 13,600 км² має обмежений статус охорони, оскільки там проживають корінні народи, яким дозволено полювання, видобуток золота та інша господарська діяльність. Парк примикає до кордону із Бразилією, де знаходиться Національний парк Тумукумаке. Разом ці два парки охоплюють 38,800 км² амазонського лісу із повним режимом охорони. . Парк був заснований на територіях, що належать до комун Camopi, Maripasoula, Papaïchton, Saint-Élie і Saül.

Як і інші національні парки Франції, парк знаходиться під наглядом Французького офісу біорізноманіття.

Історія Проект національного парку у Французькій Гвіані був ініційований 4 червня 1992 року у рамках саміту Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році.

Проте створення парку зайняло багато часу, кілька разів проект парку відхиляли, через не згоду місцевої влади та корінного населення. Створення парку набуло чинності указом від 28 лютого 2007 року. for more details on the various steps of the creation of the park, refer to http://www.parc-guyane.gf/site.php?id=4

Тваринний світ У парку нараховується 90 видів земноводних, 133 рептилії, 520 птахів і 182 види ссавців (у тому числі багато видів кажанів) і понад 200 видів прісноводних риб.

Ссавці

Примати

У парку є кілька видів приматів, у тому числі гаянський червоний ревун (Alouatta macconnelli), капуцин ( Cebus olivaceus ), капуцин чубатий ( Sapajus apella ), білолиций сакі ( Pithecia pithecia ), золотолапий тамарин ( Saguinus midas )., і червонолиця павукоподібна мавпа ( Ateles paniscus ).

Опосуми Види опосумів включають голохвого шерстистого опосума (Caluromys philander), гвіанського біловухого опосума (Didelphis imperfecta), опосума звичайного (Didelphis marsupialis), опосума мишачого шерстистого (marmosa demerarae), мишачого опосума Ліннея (Marmosa murina), тонкого опосуму (Marmosops parvidens), стрункого опосуму Пінхейро (Marmosops pinheiroi), бурого чотириокого опосума (Metachirus nudicaudatus), туанського короткохвостого опосума (Monodelphis touan), сірого чотириокого опосума (опосум філандер), водяного опосума (Chironectes minimus), щіткохвостого опосума (Glironia cf. venusta), мишачого опосума Каліновського (Hyladelphys kalinowskii) і рудого мишачого опосума (Marmosa lepida).

Хижаки У парку зустрічається багато жижаків, у тому числі ягуар, пума, оцелот (Leopardus pardalis), маргай (Leopardus wiedii), ягуарунді (Herpailurus yagouaroundi) і чагарникова собака (Speothos venaticus).

З куницевих зустрічаються тайра (Eira barbara), великий гризон (Galictis vittata) і неотропічна річкова видра ( Lontra longicaudis ).

В парку зустрічаюється кілька видів єнотоподібних: південноамериканські коаті (Nasua nasua), кінкажу (Potos flavus) і єнот-крабоїд (Procyon cancrivorus).

Дикобрази До дикобразів парку належать чорнохвостий волохатий карликовий дикобраз (Coendou melanurus) і бразильський дикобраз (Coendou prehensilis).

Броненосці Зустрічаються броненосець великий довгоносий (Dasypus kappleri), броненосець дев'ятиполосий (Dasypus novemcintus) і броненосець гігантський (Priodontes maximus).

Мурахоїди В парку можна побачити всіх трьох мурахоїдів Південної Америки: шовковистого мурахоїда (Cyclopes didactylus), гігантського мурахоїда (Myrmecophaga tridactyla) і південного тамандуа (Tamandua tetradactyla).

Кажани У Французькій Гаяні налічується понад 100 видів кажанів. Ці кажани відіграють важливу роль у поширенні насіння. Коли рослини, розсіяні кажанами, починають рости, покращуються умови для інших тварин, що розповсюджують насіння, таких як птахи та ссавці, які потім відносять насіння рослин, на ще більшу відстань.

Інші ссавці Інші ссавці в парку включають комірного пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), амазонську мазаму (Mazama nemorivaga), гвіанську білку (Sciurus aestuans), неотропічну білку-пігмея (Sciurillus pusillus), капібару (Hydrochoerus hydrochaeris), червоного агуті (Dasyprocta leporina), акучі червоного (Myoprocta acouchy), паку низинного (Cuniculus paca), лінивця трипалого (Bradypus tridactylus), лінивця двопалого (Choloepus didactylus) і кілька видів гризунів.

Птахи У Французькій Гаяні налічується понад 700 видів птахів, понад 500 з яких помічені в парку.

Флора

Тропічний ліс займає більшу частину території парку, в ньому зростає від 4000 до 5000 видів судинних рослин (включаючи понад 1000 видів дерев). Найвищі дерева, такі як Hura crepitans і Ceiba pentandra, можуть досягати від 55 до 65 метрів у висоту. Один гектар лісу часто містить більше різних видів дерев, ніж уся флора столичної Франції.

Туризм

Парк налічує понад 130 км стежок різного рівня доступності. Біля села Сауль створено 45 км стежок призначених для туристів. У рамках французької програми «Амазонка для всіх» розроблено п’ять маршрутів для відвідувачів з обмеженими можливостями пересування. Існують інші можливості для піших прогулянок і туризму, зокрема стежки, що ведуть до гори Гальбао, острова Сусу-Белла або водоспаду Гобая-Сула.

Див. також Список національних парків Франції

Примітки

Література

Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551  с. Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Дарлингтон Ф. Зоогеография. Географическое рапространение животных / Пер. с англ. М. М. Мержеевской и К. П. Филонова. Ред.: К. П. Филонов. — М. : Прогресс, 1966. — 520 с. Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с. Решетило О. Зоогеографія: Навч. посібник. — Львів. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. — 232. с. — ISBN 978-966-613-977-4 Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8 </div>

Посилання

Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021 INPN (Inventaire National du Patrimoine Naturel) LPO France (Ligue pour la Protection des Oiseaux) Птахи Office Français de la Biodiversité (OFB) Parcs Nationaux de France UNESCO World Heritage Centre — France </div>