Gibson Firebird — електрогітара з твердим корпусом, що випускалася компанією Gibson з 1963 року.
Історія Гітарна корпорація Gibson випустила кілька нових стилів протягом 1950-х років, щоб конкурувати з суцільно корпусними гітарами Fender, такими як Telecaster і Stratocaster. Після успіху з Les Paul у 1950-х роках популярність Gibson почала падати в 1960-х. Кольори, форми та кілька звукознімачів Fender були схвалені відомими гітаристами. Гітари Gibson, більшість з яких були порожнистими або напівпорожнистими, здавалися старомодними. У поєднанні з підвищенням цін це сприяло падінню продажів.
Gibson зробив набіги на радикальні форми кузова — Flying V і Explorer у 1950-х роках — які спочатку мали обмежений успіх. Президент Gibson, Тед Маккарті, найняв дизайнера автомобілів Рея Дітріха, щоб розробити гітару, яка мала б бути популярною. Під керівництвом Дітріха Firebird набув лінії подібних до плавників автомобілів середини 50-х років, взявши дизайн Explorer і округливши краї. Найбільш незвичайним аспектом є те, що гітара є «відсталою» в тому, що правий (високий) рупор корпусу довший за інший. Таким чином, оригінальні Firebird неофіційно називалися «реверсом».
Перевидання
«Перевидання» Firebirds зазвичай базуються на оригінальному реверсному дизайні корпусу, хоча Gibson повторно представив нереверсну версію Firebird у 2002 році як гітару Custom Shop. Epiphone, що належить Gibson, також випустила кілька моделей.
Починаючи з 2010 року, Гібсон заявив, що більше не створюватиме банджо-тюнери для Firebird.
У перевиданнях Gibson Firebird не використовується той самий звукознімач, який був спочатку представлений у 1963 році. Сучасні звукознімачі Firebird мають вищу вихідну гучність, більше середніх частот і менше високих частот, ніж оригінальний дизайн.
Примітки
Посилання Офіційний сайт
Література