Мета любовної магії — викликати любов та пристрасть людини чи притлумити їх (присушити/відсушити), напророкувати близьке весілля чи помститися; культурне завдання — знизити емоційне напруження фрустраціїФрустрація (від лат. “frustratio” – ілюзія, марне сподівання) — це психологічний термін, який описує почуття роздратування, розчарування та невдоволення, які виникають, коли особа не може досягти своїх цілей або задовольнити свої потреби.. В арсеналі української любовної магії були – замовляння, привороти, чарівне зілля тощо; переважали контактні прийомиМетою контактних методів було перенесення на об'єкт магічних чар шляхом безпосереднього контакту з ним, торкнувшись, наприклад, кісточкою кажана.. Найзручнішими періодами магічних практик українці вважали переддень Різдва (Святвечір), Новий рік, Андрія, Катерини, Великдень, Івана Купала Українська минувшина : ілюстративний етнографічний довідник. Київ : Либідь. 1993. - 256 с. - с. 218. Водночас в народі домінувало переконання, що від любові з примусу щастя не буде.

Історія феномену Любовну магію слід вважати чи не найдавнішим видом чародійства, ситуація, в якій не вистачає раціональних засобів досягнення мети або вони перестають діяти, породжує стресовий стан фрустрації, тому людина вдається до квазідії, і хоча ці магічні акції не приводять до досягнення зовнішніх цілей, вони результативні щодо відновлення внутрішньої рівноваги, в той час релігія, має справу не з конкретними фрустраціями повсякденного життя, а з фундаментальними проблемами буття, а наука ж є раціональним освоєнням дійсності.

Хоча парна сім'я в Європі повністю утвердилася лише в епоху бронзи, перші весільні ритуали з'явилися ще в часи примітивного мисливства і найбільше вони проявляються на обрядовому (акціональному) рівні, значно менше – на текстологічному (вербальному).

Повної зміни населення на жодному з теренів сучасної України з епохи бронзи не відбувалося, у цьому виявляється живучість архаїчних традицій. Письменні свідоцтва про заговори й закляття зустрічаються вже в найдавніших пам'ятках української літератури, а саме, в договорах Русі з Греками 944 р. та 971 р.Грушевський, Михайло Сергійович. Історія української літератури. 1923 р. - Т. 1, с.114

Дохристиянські обряди з прийомами любовно-шлюбної магії вже у XIX ст. стали втрачати свою магічну функцію і перетворились на традиційні ігри, що супроводжувались сміхом і жартами.

В українській фольклористиці радянського періоду історизм фольклору послідовно замовчувався, фольклористику було зведено до вивчення поетики фольклору, тому сучасна наука має значні пробіли в цьому напрямі (в наявності наукових праць та фахівців).

Формули магічної дії Більшість видів словесного мистецтва були засобами магічного впливу на довкілля. Проголошуючи ім'я, назву чарівник неначе відтворює якусь частину людини чи предмету й через це отримує владу над ними, треба тільки знати "правдиве" слово, відоме знахарям ("відьма" від "відати").

Заговори складали здебільшого нерівномірними віршами; формула містить паралельний символічний образ і бажання або наказ, при цьому знахар чинить дію з фізичними предметами, які можуть згадуватися в замовлянні. Своїми поетичними образами сил природи заговори подібні до народних пісень.

В архаїчних магічних творах традиційна компаративна будова "як…, так і…", використовували число 3, на сучасне побутування вказує число 7 ("читати 7 раз на гребінець свій вранці та ввечері, сім днів"). Заговірне слово випивали, пропускали крізь себе разом із заговореною водою, іжею. Давня завершальна формула "слова мої міцні, ключ в замку", у пізніших "християнізованих" замовляннях вживається слово "амінь". Зустрічаються давні тексти практично без змін: Стою на порозі, виджу сволок, А зо сволока – на клямку, а з клямки на (ім'я жінки). Як мати моя за мною побивається, так би за мною (ім'я жінки) побивалась!

Магічний акт часто відбувається на межиріччі, роздоріжжі або неприступних місцях. Має значення час – полудень, північ, перед сходом і заходом сонця, слабий місяць, свята і відповідні обряди.

Сприймаючи предмети та явища як живих істотАніматизм (лат. animatus – одушевлений) – система уявлень первісних людей про загальну, безособову одухотвореність навколишньої природи і всіх явищ у ній., люди спілкувалися з ними, дарували їм та просили: "Ви, зорі-зоряниці, вас на небі три сестриці: одна нудна, друга привітна, а третя печальна. Беріть голки і шпильки, горове каміння, бийте його і печіть, паліть і нудіть: не дайте йому ні спать, ні лежать, ні їсти, ні пить – других любить. Тягніть до мене (ім'я) (ім'я бажаного)"Українські замовляння / [упоряд. М. Н. Москаленко ; авт. передм. М. О. Новикова]. – К. : Дніпро, 1993. – 309 с. – с. 39.

Завуальовані символи чоловічої статі та енергії: кінь, бик/бугайБугай - первісно, племінний некастрований бик. У переносному значенні - хтивий чоловік з високою статевою потенцією., півник/когут, журавель, соловей; огірок, кукурудза/качан, перчик, колосок, буряк, дуб; риба чоловічого роду, рак; рало (проводить борозну), плуг, бандура, смичок, жила, коса. Завуальовані символи жіночого: криниця, відро, рілля, земля. Евфемізми статевого акту: заклик напоїти коня, дати коню їсти, осідлати коня, толочити коноплі, перчити, товкти перець, утовкти перцю, буряченьки садити.

Магічні прийоми поділялися на "білі" (спрямовані на укладення шлюбу) та "чорні" (мали викликати залежність до замовника, страждання). Любовна магія поділяється на колективну (для приваблення на свої вечорниці) та індивідуальну (спрямована на конкретну особу).

Обрядові пісні, супроводжувані магічними діями й хороводами, мали первісно значення заговорів на успіхи в господарстві та особистому, родинному житті . На глибоку старовинність вказує співання хором, а не монодично (соло), при цьому слова, музика, танок і драматична дія сплітаються в одну синкретичну (сполучену) цілість хорової гри, як це було у старогрецьких Діонісіях.

Календарна обрядовість Сучасна календарна обрядовість прив'язана до календаря аграріїв, у календарі мисливців було 7 сезонів, що відповідало періодам охоти на різних тварин та відповідним тотемам (відображено у казці "Рукавичка").

Зимовий цикл свят Ініціальна магія наділяє першепочаткове (1 день року, місяця, тижня) особливою магічною силою, що зумовило важливість новорічних обрядодій. Колядно-щедрувальна традиція українців майже в незмінному вигляді існує ще з часів раннього заліза, найдавніший запис української колядки датується 1693 роком.В. Перетц. Изследованія и матеріалы, 1926. I, ст. - 116 с.

Любовні колядки мають на меті напророкувати близьке весілля, складаються переважно розміром (5 + 5). Найчастіше це звеличування милого (милої) за стереотипною схемою: дівчина (парубок) знаходиться в небезпеці чи в потребі (тоне в Дунаю, просить викупу з неволі, губить воли, перстень, потребує помочі в праці) і даремно кличе родину, а мила (милий) одразу поспішає допомогти. З кінцевим побажанням: Дай же ти, Боже, в городі зілля, В городі зілля, дома весілля.

Магічні практики Під Новий рік о 12-й годині ночі голою замітали в хаті. Два окрайчики хліба опускали на воду: якщо зійдуться – скоро прийдуть свати. У ніч під Новий рік чи під Різдво клали гребінець під подушку зі словами: "Суджений, ряджений, приходь косу розчесати". Через голову чи хату кидали чобіт — якщо чобіт ставав підошвою, скоро шлюб, якщо носком – носок вкаже сторону звідки будуть свати (чобіт могли вкрасти). Воскову свічку від Великодня ("страсна свічка") топили в залізній ложці, виливали у воду, а застиглу фігурку роздивлялись через її тінь на стіні і намагались вгадати значення знаків. Дивились у дзеркало у різдвяні вечори на печі чи в лазні опівночі поки не зїявлялось марево, і швидко закривали дзеркало – "щоб не вдарило". Клали дзеркало під подушку, щоб у сні прийшов милий. Носили дрова до хати і лічили, скільки їх у кожному оберемку: якщо парна кількість, то й дівчина буде «до пари». Кілки на чужому тині вказували на якості: обтесаний дев'ятий кілок вказував на бідного, «голого» чоловіка, а кілок з корою – багатий; на певному відтинку рахували кілки «удовець — молодець». Ходили із книшем у руці під вікна: якщо гримають на дітей: «сиди..., не ходи..., не бери...» – сватів ще рік не буде. Або ж з книшем виходили на вугол хати звідки пес гавкає, з тієї сторони з'явиться наречений. Ловили павука та прикривали у горнець. Як павук став снувати павутину – свати поспішають. Крейдою креслили коло, в нього дівчата насипали купки ячменю, з чиєї купки сонний півень починав клювати, та швидше одружиться.Боряк О. Топ 10 дівочих ворожінь. ethnography.org.ua (дата звернення: 27.01.2025)

Весняний цикл свят Найбільший акцент у весняних піснях та іграх – на любовних мотивах, пророкуванні та приверненні весілля: дівоцькі чари ("дання"), залицяння, сватання, очикування милого. Властивий для веснянок магічний прийом – все бажане подавати за реальне.

Закохані дарували один одному писанки, розпис писанок вважався магічним обрядом.

Риндзівки мають колядковий склад (5 + 5) і зміст, відрізніютьсяк лише тим, що мають окремий рефрен: "Же Христос, же Воскрес, же воістину Воскрес!" і співаються на Великдень. Ввечері перед Великоднім четвергом дівчата начаровують собі красу.

Гаївки і веснянки початком сягають доісторичних весняних колективних відправ закликування весни та започаткування сезону сватання і весіль, саме про них вислів літописця про ігрища, "чортовські" пісні та захоплення дівчатМ. Грушевський. Початки громадянства, 1921 р. - с. 306. Найчастіший взірець — це дво- триколінні рядки, що парами сполучуються у строфи.

Вербовая дощечка 2( 4 + 3 + 3 ) На всі боки / гляділа, / гляділа Звідки милий / приїде, / приїде Звідки милий / приїде, / приїде Що Настусі / привезе, / привезе

Івана Купала

Купалом відкривається шлюбний період, за кілька днів закінчиться піст і почнуться весілля. З введенням християнства церква примусово прив'язала давню обрядодію до дня Івана Хрестителя і починаючи з ХІІІ ст., в церковних писаннях і документах зустрічаємо вимоги переслідувати й забороняти купальські обрядиКостомаров М. Славянская мифология. К., 1847, С. 89 — 90; Зб. «Ігри та пісні». — К., Вид-во АН УРСР. — 1963. — С. 31–34.. За свідоцтвом псковського монаха Памфіла з 1505 р. купальські ігрища, що починалися вночі під свято Івана, були сполучені з музикою, танцями й співами та мали оргіастичний характер. Вплив християнської ідеології на купальську поезію був незначним, що уможливлює досягнення архаїчного шару зародку звідки розвивається багатство ідей.

У купальському співі чуються грецькі пісні навколо жертовників, вони співаються особливим, архаїчним наспівом, одноманітним і протяжнимХ. Ящуржинський. Киевская старина. — Кн. ХХХІ, 1890, С. 327.. Купальські пісні переважно оспівують любовні мотиви, близьке весілля. Архаїчні одно-дворядкові строфи із приспівами, переважно одноголосий спосіб виконання. Типова ритмічна форма купальського вірша — (5+4), а також (5 + 4), (5 + 3), (5 + 5), (6 + 6). Ой поплинь, віночку, прудко за водою, На щастя, на долю, милому зо мною.

В купальських піснях знаходимо широке використання магічних елементів — гадання, ворожіння, замовляння, що за повір'ями є надзвичайно небезпечними та шкідливими в купальську ніч. «Ой у городі кропива, / Там Настя свою хату кропила, / Там Настя свою хату кропила, / Щоб до неї Марина не ходила, / Щоб до неї Марина не ходила, / Щоб від неї Василя не відбила»Зап. 06.07.04 р. в с. Тимошівка, Уманського р-ну, Черкаської обл. від Довгань Одарки Арсенівни, 1926 р.н..

Магічні практики