Лабіки (також Лабікум) — стародавнє місто в італійському регіоні Лаціум. Воно лежало за 15 римських миль (приблизно 23 км) на південний схід від Риму в кінці Віа Лабікана поблизу сучасного Монте-Компатрі, на північних схилах Албанських пагорбів.
Лабіки належали до Латинської ліги. Після того як місто перейшло на бік еквів, його завоювали римляни у 418 році до нашої ери і перетворили на колонію. Однак під час республіки Лабіки втратили своє значення, а за часів Цицерона було лише занедбаним муніципієм. Припускається, що у ранній імперський період це місце було повністю занедбане. Її змінила вулична станція Ad Quintanas на віа Лабікана. Неподалік міста була вілла полководця та політика Гая Юлія ЦезаряTwelve Emperors by Suetonius. Julius Caesar, Chapter 83: The funeral of Julius Caesar.[44 BC] "Then at the request of his father-in-law, Lucius Piso, the will was unsealed and read in Antonius' house, which Caesar had made on the preceding Ides of September at his place near Lavicum [September 18, 45 B.C.]" Retrieved July 2014 from http://www.romansonline.com/Src_Frame.asp?DocID=Stn_JLCS_83"And yet in September he went to his estate near Labicum and wrote his testament." -- Weinstock, Stefan. Divus Julius. London: Oxford/Clarendon Press. 1971. Page 198..
Лабікум був ранньохристиянською єпархією, а нині є титулярною єпархією Римо-Католицької Церкви.
Луньяно, що лежить за 16 км, в 1888 році дістало назву Лабіко, оскільки вважалося наступником Лабіки. Згодом це припущення виправили.
Примітки
Джерела Hans Philipp: Labici. In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XII,1, Stuttgart 1924, Sp. 255–257 (Digitalisat). Gerhard Radke: Labici. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 3, Stuttgart 1969, Sp. 429 (Digitalisat). Giovanni Uggeri: Labici. In: Der Neue Pauly (DNP). Band 6, Metzler, Stuttgart 1999, ISBN 3-476-01476-2, Sp. 1031—1032 (Digitalisat).