Ро́берт Ро́у Гі́лрут (; 8 жовтня 1913 — 17 серпня 2000) — американський інженер, спеціаліст у галузі пілотованої космонавтики. Був першим директором Центру пілотованих космічних кораблів, пізніше перейменованого у Космічний центр Ліндона Джонсона.

З 1937 до 1958 року працював у Національному консультативному комітеті з повітроплавання, потім — у NASA, аж до виходу на пенсію 1973 року. Брав участь у ранніх дослідженнях надзвукових польотів і літаків з ракетними двигунами, а потім у програмі пілотованих космічних польотів США, включаючи програми «Меркурій», «Gemini» і «Аполлон».

Життєпис

Ранні роки Народився 8 жовтня 1913 року у Нашвоку (штат Міннесота). У 1931 році закінчив Центральну середню школу Дулута. Підлітком захопився повітроплаванням. У 1935 році отримав ступінь бакалавра наук в галузі авіаційної техніки в Університеті Міннесоти; 1936 року здобув ступінь магістра наук там же.

Льотні випробування У січні 1937 року став працювати в авіаційній лабораторії імені Ленглі (NACA), де займався льотними випробуваннями. Ця робота привела до появи звіту NACA R755 «Вимоги до задовільних льотних якостей літака», опублікованого у 1941 році, у якому було визначено набір вимог до характеристик керованості літака. Це був перший звід рекомендацій такого роду для пілотів та авіаконструкторів.

Роберт Гілрут першим застосував записування даних з приладів під час льотних випробувань, що у подальшому стало стандартною процедурою.

Кар'єра в NASA

У ролі помічника директора дослідницького відділу безпілотних літальних апаратів NACA працював над гіперзвуковими ракетами. Він і його команда не раз звертались до керівництва агентства з пропозиціями запуску супутників у космос, але ці пропозиції відкидались. Ситуація різко змінилась після запуску радянського «Супутника-1»; Гілрут взяв активну участь у перетворенні NACA у NASA.

Після створення космічного агентства NASA, Гілрут очолив Космічну оперативну групу, якій було доручено відправити людину в космос раніше за СРСР. Гілрут і його команда конфліктували з конструктором ракет-носіїв Вернером фон Брауном з приводу термінів відправки людини в космос. Гілрут вважав, що робити це потрібно якнайскоріше, фон Браун же наполягав на додаткових випробуваннях. Точка зору фон Брауна взяла гору, що дозволило СРСР вийти вперед у змаганні за пріоритет у пілотованих польотах.

У 1961 році, коли президент Джон Ф. Кеннеді оголосив, що Америка відправить людину на Місяць до кінця десятиліття (1960-і роки) і благополучно поверне її на Землю, Гілрут не був упевнений, що така ціль може бути досягнута. Після польоту Гагаріна президент Кеннеді і керівники космічної програми США опинились у центрі гніву громадськості та звинувачень у тому, що повторно після польоту «Супутника-1» допустили відставання від СРСР. На той час у NASA вже була довготермінова програма Apollo, що передбачала пілотовані польоти до Місяця. Ця програма спочатку розглядалась як далека і помилкова авантюра. Однак після тріумфу Юрія Гагаріна вона здобула підтримку на вищому рівні, незважаючи на високий ризик і великі затрати: $40 млрд або приблизно $345 млрд у цінах 2021 року. Тим не менше, програма була затверджена і Кеннеді оголосив про це публічно. Він активно працював по програмі «Джеміні», метою якої було збирання даних про роботу в космосі перед спробою висадки на Місяць.

Після початку програми «Apollo» Гілрута було призначена керівником Центру пілотованих космічних кораблів (MSC) (тепер Космічний центр Джонсона) і обіймав цю посаду до виходу на пенсію у 1972 році. Керував загалом 25 пілотованими космічними польотами: від «Меркурія-Редстоуна-3» до «Аполлона-15».

У 1992 році ім'я Гілрута було занесене до Міжнародної зали слави авіації і космонавтики в Sprekelmeyer, Linda, editor These We Honor: The International Aerospace Hall of Fame. Donning Co. Publishers, 2006. .; у 1994 році — до ; в 2015 році — до Національної зали авіаційної слави Міннесоти (посмертно).

Смерть Помер Роберт Гілрут у 2000 році в Шарлотсвіллі (штат Вірджинія), у віці 86 років.

Образ в кіно У телефільмі 1996 року «Аполлон-11» Гілрута зіграв актор . В міні-серіалі 1998 року «Із Землі на Місяць» його зіграв Джон Керролл Лінч У фільмі 2016 року «Приховані фігури» персонаж Ела Гаррісона, якого грає Кевін Костнер, багато у чому ґрунтується на біографії Гілрута У фільмі 2018 року «Перша людина» Гілрута зіграв Кіаран Гайндс . У серіалі 2020 року Гілрута грає .

Примітки

Джерела

Посилання

Requirements for satisfactory flying qualities of airplanes, 1943 NACA report by Robert Gilruth Dr. Robert R. Gilruth, 2000 tribute at NASA's Human Space Flight website Robert R. Gilruth 1913–2000, 2003 memoir at the National Academy of Sciences, written by NASA flight director Christopher Kraft From Minnesota to the moon, 2013 article by co-founder honoring Gilruth's legacy