Здатність до набрякання полімеру — це кількість рідини, котру він може поглинути (абсорбувати). Цей тест можна провести двома методами:
Метод випробування склянкою Метод випробування чайного пакетика
Склянковий метод випробування Беруть невелику кількість (СВП, SAP) матеріалу (0,1 г) і поміщають його в склянку. У склянку наливають 100 мл деіонізованої води. Через 20 хвилин набряклий полімер відокремлюють за допомогою [фільтрувального паперу] Шляхом зважування полімеру можна визначити здатність до набрякання SAP-матеріалу.
Метод випробування чайного пакетика У цьому методі 0,1 г матеріалу СВП поміщають у проникний мішок, який суспендують над надлишком води в склянці. Очікують 20 хв. і зважють мішок, а потім обчисляють відсоток набрякання за такою формулою: (w2-w1)/(w1) % w1 = маса полімеру (до набрякання) w2= маса полімеру (після набрякання) Примітка: фільтрувальний папір призначений лише для видалення води.
Парадокс Шродера Деякі полімери демонструють більшу експериментально виміряну здатність до набухання при зануренні в чисту рідину порівняно з випробуванням з насиченою парою. Це явище відоме як парадокс Шродера.
Примітки