Пауль Ніколай Коґерман (5 грудня 1891) естонський учений і засновник сучасних дослідниджень горючих сланців.

Пауль Ніколай Коґерман народився в родині робітника газової фабрики(колишнього моряка). Він відвідував початкову школу з 1901—1904 і місцеву школу в 1904—1908. Після місцевої школи Когерман заробляв на проживання викладанням в церкві біля Таллінна. У 1913 році він закінчив Александрівську гімназію в Таллінні екстерном. Починаючи з 1913 року, він навчався в Тартуському університеті, закінчивши Відділ хімії у 1918 року. Під час Війни за незалежність Естонії він боровся у об'єднанні таллінських учителів. У 1919—1920 він отримав державну стипендію на навчання в Імперському коледжі Лондона У 1921 році він отримав кваліфікацію хімічного технолога та диплом магістра в університеті Лондона.

Кар'єра З 1921 по 1936, Коґерман був активним у Тартуському університеті. Після захисту магістерської дисертації про термічний розпад горючих сланців у 1922 році його було обрано доцентом органічної хімії університету. У 1924 році він став екстраординарним професором, а в 1925 році — повним професором. У 1926 та 1933 роках він був запрошеним лектором в ETH Zürich, а в 1927—1928 роках — у Гарвардському університеті. У 1934 році він захистив докторську дисертацію в Цюриху, яка стосувалася реакцій сполучення та полімеризації дієнів ізольованого подвійного зв'язку.

З 1936 по 1941 рік Коґерман був професором органічної хімії в Талліннському технічному університеті, а в 1936—1939 роках також обіймав посаду ректора університету.

У 1938 році Коґермана було обрано до новоствореної Естонської академії наук, а після її відновлення як Академії наук Естонської Радянської Соціалістичної Республіки у 1946 році його було переобрано.

У 1929—1936 роках він був президентом Естонського товариства природознавців У 1938—1939 роках Коґерман був членом Державної ради (Riiginõukogu) за посадою. З жовтня 1939 року до радянської окупації Естонії 21 червня 1940 року він обіймав посаду міністра народної освіти.

У 1941 році Коґерман разом із сім'єю був депортований радянською владою до табору для ув'язнених у Свердловській області. Однак його передчасно звільнили, і в 1945 році йому дозволили повернутися до Естонії.

З 1945 по 1951 рік він очолював кафедру органічної хімії в Талліннському технічному університеті. Крім того, у 1947—1950 роках він був директором Інституту хімії Академії наук.

У 1941 році Коґерман разом із сім'єю був депортований радянською владою до табору для ув'язнених у Свердловській області. Його передчасно звільнили, і в 1945 році йому дозволили повернутися до Естонії.

З 1945 по 1951 рік він очолював кафедру органічної хімії в Талліннському технічному університеті. Крім того, у 1947—1950 роках він обіймав посаду директора Інституту хімії Академії наук.Eesti Elulood. Tallinn: Eesti Entsüklopeediakirjastus 2000 (= Eesti Entsüklopeedia 14) , p. 171

Нагороди У 1927 році Коґерман був нагороджений знаком Почесного легіону, а в 1938 році — Орденом Білої зірки II класу. У 2006 році була заснована стипендія імені Паула Коґермана, яка надається успішним студентам магістерського та докторського рівня факультетів природничих наук, хімічної та матеріалознавчої технології Талліннського технічного університету

Визнання Паул Коґерман здобув міжнародне визнання завдяки своїм дослідженням горючих сланців. Він започаткував систематичне вивчення горючих сланців і їхніх продуктів, заснувавши у 1925 році разом із професором Міхаелем Вітліхом лабораторію для дослідження сланцевої нафти. Коґерман представив фундаментальні роботи, присвячені структурі, походженню та хімічним характеристикам горючих сланців, а також термічним процесам, що відбуваються в них.

Наукові роботи

Біографія

Джерела

Посилання Paul Kogerman's CV , by Tallinn University of Technology (in Estonian)