Нарцисичні захисні механізми — це ті процеси, за допомогою яких зберігаються ідеалізовані аспекти Я, а його обмеження заперечуютьсяShaw J.A. (1999). Sexual Aggression, American Psychiatric Publishing, pp. 28–9.. Вони, як правило, жорсткі та тоталістичніGerald Alper, Self Defence in a Narcissistic World (2003) p. 10. Ними часто керує почуття сорому й провини, свідоме чи несвідомеPatrick Casement, Further Learning from the Patient (1990) p. 132.

Початки Нарцисичні захисні механізми є одними з найперших захисних механізмів, які з’явилися, і охоплюють заперечення, когнітивну деформацію та проєкціюBarry P.D., Farmer S. (2002). Mental Health and Mental Illness, p. 175.. Розщеплення — це ще один захисний механізм, поширений серед людей із нарцисичним, межовим та антисоціальним розладами особистості — сприйняття людей і ситуацій у чорно-білих тонах, або як цілковито погане, або як цілковито хороше.

Нарцисичний захисний механізм із типовою для розладу надмірною оцінкою Я може з’явитися на будь-якому етапі розвиткуWilber K., Engler J., Brown D. (1986). Transformations of Consciousness: Conventional and Contemplative Perspective of Development, Boston: New Science Library, New York City, NY, p. 150.

Захисні послідовності Нарцис зазвичай проходить через послідовність захисних механізмів, щоб позбутися хворобливих почуттів, доки він чи вона не знайде той, який працює:

несвідоме придушення свідоме заперечення деформація (зокрема перебільшення та применшення), раціоналізація та брехня психологічна проєкція ( звинувачення когось іншого) заручення допомогою одного чи кількох своїх співзалежних друзів, які підтримають його чи її дефомований погляд.

Фройдисти

Зиґмунд Фройд не зосереджувався конкретно на нарцисичних захистах, але зазначив у праці «Про нарцисизм», як «навіть великі злочинці та гумористи, як їх зображено в літературі, привертають нашу увагу нарцисичною послідовністю, з якою вони вміло утримують від свого его все, що могло б його зменшити»Sigmund Freud, On Metapsychology (PFL 11), p. 83. Фройд розглядав нарцисичну регресію як захисну відповідь на втрату об’єкта — заперечення втрати важливого об’єкта шляхом замінної ідентифікації з нимFreud, Metapsychology, p. 258.

Фройд також розглядав соціальний нарцисизм як захисний механізм, очевидний, коли спільнотні ідентифікації викликають ірраціональну паніку через уявні загрози «Престолу та Вівтарю» чи «Вільним ринкам»Sigmund Freud, On Sexuality (PFL 7) p. 352 або, простіше кажучи, надмірну реакцію на будь-які сумніви щодо статусу та ідентичності Вільяма ШекспіраJames Shapiro, Contested Will (2010) p. 344.

Феніхель Отто Феніхель вважав, що «ідентифікація, здійснена за допомогою інтроєкції, є найпримітивнішою формою відношення до об’єктів», примітивний механізм використовується лише «якщо функція его тестування реальності серйозно пошкоджена нарцисичною регресією»Otto Fenichel, The Psychoanalytic Theory of Neurosis (London 1946), pp. 147–48 .

Феніхель також виділив «ексцентричних осіб, які більше чи менше досягли успіху в відновленні безпеки первинного нарцисизму і які відчувають 'Мені нічого не може статися'... [не зумівши] відмовитися від архаїчних стадій відмови від незадоволення і звернутися до реальності»Fenichel, p. 510.

Лакан Жак Лакан, дотримуючись погляду Фройда на Его як результат ототожненьElisabeth Roudinesco, Jacques Lacan (Oxford 1997), p. 111, почав розглядати саме Его як нарцисичний захисний механізм, що керується тим, що він назвав «нарцисичною пристрастю ... у становленні (devenir) суб’єкта»Jacques Lacan, Écrits: A Selection (London 1997), pp. 21–22.

Кляйніанці Мелані Кляйн підкреслила проєктивну ідентифікацію в нарцисизмі та маніакальний захист від усвідомлення шкоди, завданої об’єктам таким чиномJames S. Grotstein, "Foreword", in Neville Symington, Narcissism: A New Theory (London 1993), p. xii. Для кляйніанців в основі маніакальних захистів при нарцисизмі стояло те, що Ганна Сіґал назвала «тріадою почуттів — контроль, тріумф та презирство»Hanna Segal, Introduction to the Work of Melanie Klein (London 1964), p. 70.

Розенфельд Герберт Розенфельд розглядав роль всемогутності в поєднанні з проєктивною ідентифікацією як нарцисичний спосіб захисту від усвідомлення розмежування его та об’єктаJean-Michel Quinodoz, The Taming of Solitude (2004), p. 168.

Теорія об'єктних відносин Услід за Кляйн теорія об’єктних відносин, зокрема американські школи Отто Кернберґа та Гайнца Когута, досліджувала нарцисичні захисти через аналіз таких механізмів, як заперечення, проєктивна ідентифікація та крайня ідеалізація.

Кернберґ підкреслив роль розщеплювальних інтроєкцій та ідентифікації протилежних якостей як причину слабкості ЕгоOtto F. Kernberg, Borderline Conditions and Pathological Narcissism (London 1990) p. 29. Когут також наголошував на факті нарцисизму, що «вертикальні розщеплення відбуваються між структурами Я (серед іншого) — «Я величний» і «Я жалюгідний» — з дуже незначною комунікацією між ними»Kohut, quoted in Josephine Klein, Our Need for Others (London 1994) p. 222.

Однак Невілл Симінґтон надавав більшої ваги тому, що «людина, в якій домінують нарцисичні тенденції... виживає, завдяки тому, що здатна відчувати емоційний тон іншої людини... одягаючи плащі інших»Symington, pp. 52, 88; тоді як для Спотніца ключовим елементом є те, що нарцис звертає почуття на себе в рамках нарцисичної захисної реакціїJames G. Fennessy, "The Narcissistic Defense".

Позитивний захист Кернберґ підкреслив позитивний бік нарцисичних захисних механізмівElsa Ronningstam, Disorders of Narcissism (1997) p. 128, тоді як Когут також наголошував на необхідності того, щоб на ранніх етапах життя нарцисичні позиції змінювали одна одну в порядку зрілих послідовностейHeinz Kohut, The Analysis of the Self (Madison 1971) p. 215.

Інші, як Симінґтон, стверджували б, що «це помилка розділяти нарцисизм на позитивний і негативний...ми не отримуємо позитивного нарцисизму без ненависті до себе»Symington, pp. 58, 113.

Стигматизуюче ставлення до психічних захворювань Арікан виявив, що стигматизуюче ставлення до психіатричних пацієнтів пов’язане з нарцисичними захистами.

XXI століття У двадцять першому столітті було визначено відмінність між церебральними та соматичними нарцисами — перші розвивають своє самовідчуття за допомогою інтелектуалізму, другі — через одержимість своїм тіломSimon Crompton, All about Me (London 2007) pp. 28–29, як у випадку з жінкою, яка хибно інвестує своє відчуття свободи лише у те, щоб бути об’єктом краси для іншихJack Reynolds, Understanding Existentialism (2006) p. 143.

Літературні паралелі Кажуть, що сер Філіп Сідні вважав поезію саму по собі захистом від самозакоханостіJonathan Goldberg, Voice Terminal Echo (1986) p. 47 Ухильних, відсторонених героїв Жана-Поля Сартра сприймали, як грубих нарцисів, які зберігають своє відчуття «я» лише шляхом його перетворення на застиглу формуJ. A. Kotarba/A. Fontana, The Existential Self in Society (1987) p. 85.

Примітки

Література Adamson, J./Clark, H. A., Scenes of Shame (1999)

Green, Andre, Life narcissism, death narcissism (Andrew Weller, Trans.), London and New York: Free Association Books (1983). Grunberger, Béla (1971), Narcissism: Psychoanalytic essays (Joyce S. Diamanti, Trans., foreword by Marion M. Oliner). New York: International Universities Press. Тауск, Віктор (1933), "On the origin of the "influencing machine" in schizophrenia" In Robert Fliess (Ed.), The psycho-analytic reader. New York: International Universities Press. (Original work published 1919)

Зовнішні посилання «Нарцисичний захист від афектів та ілюзії самодостатності» (англ.)