Королівські стрільці (Міський полк Лондона) () — також відомі як «фузилери», лінійний піхотний полк Британської армії, що безперервно існував протягом 283 років. До реформ Чайлдреса 1881 року був відомий як 7-й піхотний полк.

Полк брав участь у багатьох війнах та конфліктах протягом свого тривалого існування, включаючи Кримську війну, Другу бурську війну, Першу світову війну та Другу світову війну. У 1968 році полк був об'єднаний з іншими полками Фузілерської бригади — Королівськими Нортумберлендськими фузилерами, Королівськими Уорікширськими фузилерами та Ланкаширськими фузилерами — для формування нового великого полку, Королівського полку фузилерів.

Військовий меморіал Королівських фузилерів, пам'ятник, присвячений майже 22 000 Королівських фузилерів, які загинули під час Першої світової війни, стоїть на Холборні в Лондоні.

Історія

Сформований як фузілерський полк у 1685 році Джорджем Леггом, 1-м бароном Дартмутом, з двох рот охорони Лондонського Тауера, і спочатку називався Артилерійським полком, пізніше Королівським полком фузилерів. Більшість полків у той час були оснащені мушкетами з ґнотовим замком, але Артилерійський полк був озброєний кременевими фузеями. Це було тому, що їхнім завданням було супроводжувати артилерію, для чого матчі могли призвести до займання відкритих жерл пороху. Полк також був відомий за іменами своїх полковників до 1751 року.

Полк вирушив до Голландії в лютому 1689 року для служби у Війні Аугсбурзької ліги і бився в битві при Валькур у серпні 1689 року, перш ніж повернутися додому в 1690 році. Пізніше того ж року він відплив до Фландрії і бився в битві при Стенкерке у серпні 1692 року, битві при Ландені в липні 1693 року та облозі Намюра влітку 1695 року, перш ніж повернутися додому.

Полк брав участь в експедиції, яка захопила місто Рота в Іспанії навесні 1702 року, а потім брав участь у битві при Віго-Бей у жовтні 1702 року під час Війни за іспанську спадщину. Полк служив морською піхотою на борту кораблів Королівського флоту в 1703 році (і знову в 1718–1719 роках, квітні 1742 року (лише деталі) та 1756–1757 роках).

У 1747 році полк був відомий як Королівські англійські фузилери і отримав перевагу 7-го в піхоті лінії. 1 липня 1751 року він був перейменований на 7-й піхотний полк (Королівські фузилери). Коли в серпні 1782 року були додані графські титули, було додано підзаголовок «(Дербішир)», але він ніколи не використовувався і пізніше був переданий іншому полку.

Війна за незалежність США

Королівські фузилери були відправлені до Канади у квітні 1773 року. Полк був розбитий на загони, які служили в Монреалі, Квебеку, форті Шамблі та форті Сент-Джонс (Сен-Жан-сюр-Рішельє). Зіткнувшись з американським вторгненням до Канади в 1775/1776 роках, гарнізон форту Шамблі (який складався з 80-ти чоловік) намагався протистояти 400-сильному повстанському загону, але зрештою змушений був здатися, втративши свої полкові кольори. Основна частина полку була захоплена, коли впав Сент-Джонс. Загін із 70 осіб під командуванням капітана Хамфрі Оуенса допомагав у битві за Квебек у грудні 1775 року.

Людей, взятих у полон під час оборони Канади, обміняли в британському Нью-Йорку в грудні 1776 року. Тут полк був відновлений і гарнізонував Нью-Йорк і Нью-Джерсі. У жовтні 1777 року 7-й полк брав участь в успішних штурмах форту Клінтон і форту Монтгомері та знищенні ворожих запасів у Континентал-Віллідж. Наприкінці листопада 1777 року полк посилив гарнізон Філадельфії. Під час британської евакуації назад до Нью-Йорка полк брав участь у диверсійному рейді за кілька днів до Монмутського бою у червні 1778 року. 7-й полк брав участь у рейді Трайона в липні 1779 року.

У квітні 1780 року Королівські фузилери взяли участь у захопленні Чарлстона. Після того, як Чарлстон впав, полк допоміг гарнізонувати місто. Три роти були відправлені до Дев'яносто шести, щоб допомогти з підготовкою рот міліції лоялістів. Загін із 80 осіб також був відправлений до Камдена, Південна Кароліна, щоб допомогти побудувати оборону цього міста. Загони були відкликані до Чарлстона для переобладнання наприкінці серпня 1780 року. Потім їх посадили на коней і відправили приєднатися до армії Чарльза Корнволліса, коли вона просувалася до Шарлотти, Північна Кароліна, на початку вересня 1780 року. Королівські фузилери, верхи на конях, разом із двома полками міліції лоялістів, очистили регіон на північ від Джорджтауна, Південна Кароліна, від партизанів під час пересування. Королівські фузилери передали коней Британському легіону підполковника Банастра Тарлетона після з'єднання з Корнволлісом наприкінці вересня і потім служили ар'єргардом армії.

З жовтня 1780 року до початку січня 1781 року полк, втративши близько третини своїх офіцерів і солдатів через хвороби, захищав лінії зв'язку та постачання між Камденом і Віннсборо, Південна Кароліна. 7 січня 1781 року загін із 171 чоловіка з Королівських фузилерів був відокремлений від армії Корнволліса і воював під командуванням Тарлетона в битві при Коупенсі в січні 1781 року. Королівські фузилери були на лівому фланзі бойової лінії: Тарлетон зазнав поразки, і полкові кольори знову були захоплені та зберігалися у фургонах з багажем. Загін із 19 осіб з полку воював у Північній Кароліні, беручи участь у битві при Гілфорд-Корт-Хаус у березні 1781 року і, зрештою, в облозі Йорктауна, де він служив разом із ротою легкої піхоти полку. Був і інший загін, що складався здебільшого з людей, які одужали в госпіталі, та новобранців, який залишався на півдні під командуванням підполковника Алюреда Кларка: ці люди залишалися в гарнізоні в Чарльстоні, доки їх не перевели до Савани, Джорджія, в грудні 1781 року. Полк повернувся до Англії в 1783 році.

Наполеонівські війни

Полк відплив до Голландії і брав участь у битві при Копенгагені в серпні 1807 року під час Англо-данської війни. Потім його відправили до Вест-Індії, і він брав участь у захопленні Мартініки в 1809 році. Пізніше того ж року він відплив до Португалії для служби в Піренейській війні і бився в битві при Талавері в липні 1809 року, битві при Буссако у вересні 1810 року та битві при Альбуері в травні 1811 року.

Потім полк брав участь в облозі Сьюдад-Родріго в січні 1812 року, облозі Бадахоса навесні 1812 року та битві при Саламанці в липні 1812 року, а також у битві при Віторії в червні 1813 року. Потім він переслідував французьку армію до Франції і бився в битві при Піренеях у липні 1813 року, битві при Ортезі в лютому 1814 року та битві при Тулузі в квітні 1814 року. Він повернувся до Англії пізніше того ж року, перш ніж відплисти до Канади і взяти участь у захопленні форту Боуйєр у лютому 1815 року під час війни 1812 року.

2-й батальйон був сформований у 1804 році і також брав участь у Піренейській кампанії з 1809 по 1811 рік. Обидва батальйони брали участь у битві при Альбуері в 1811 році. 2-й батальйон був розформований після війни.

Вікторіанська та Едвардіанська епохи

Однобатальйонний полк відплив до Скутарі для служби в Кримській війні 5 квітня 1854 року (з депо у Вінчестері) і брав участь у битві при Альмі у вересні 1854 року, битві при Інкермані в листопаді 1854 року та облозі Севастополя взимку 1854 року. Він повернувся до Британії з Криму 27 червня 1856 року, відплив до Індії 21 липня 1857 року і брав участь в Амбельській кампанії в 1863 році. У 1865 році він був у Ферозпурі. Він повернувся до Британії з Індії 27 грудня 1870 року. Він відплив до Гібралтару в 1885 році, а в 1886 і 1887 роках був у Єгипті. З 1888 по 1901 рік він був розміщений у різних місцях в Індії, включаючи Пуну, Карачі (зараз у Пакистані), Мхоу, Нуссерабад, Бомбей, Кветта, Бенгалія, Німч та Нуссерабад.

Новостворений 2-й батальйон, який знаходився в Престоні, відплив до Гібралтару 27 травня 1858 року (депо в цей час було в Чатемі, переїхавши до Вальмера). Він був передислокований з Мальти до Верхньої Канади в жовтні 1866 року і допоміг придушити рейди феніїв, а потім відплив до Індії 1 жовтня 1873 року і брав участь у Другій англо-афганській війні, зокрема в битві при Кандагарі у вересні 1880 року. Згодом він був розміщений у різних місцях в Індії, включаючи Каннур, Ченнай, Веллінгтон, перш ніж повернутися до Британії з Індії 29 березня 1889 року, коли його було направлено до Дувра. У 1892 році він переїхав до Вулвіча. У 1894 році його було направлено на Гернсі, а в 1896 році до Белфаста, Ірландія. У 1898 році він переїхав до Каррага, Ірландія.

Реформи Кардвелла 1870-х років, які надали йому депо в казармах Хаунслоу з 1873 року, або реформи Чайлдреса 1881 року — оскільки він вже мав два батальйони, не було необхідності об'єднувати його з іншим полком, — не вплинули на полк. Згідно з реформами, 1 липня 1881 року полк став Королівськими фузилерами (Міський полк Лондона). Тепер полк був організований наступним чином:

Регулярні:

1-й батальйон, у 1881 році базувався в Захисних казармах, Пембрук-Док 2-й батальйон, у 1881 році базувався в Мадрасі

Міліція:

3-й (пізніше 5-й) (міліційний) батальйон базувався в Брентфорді, раніше 3-й Королівський Вестмінстерський Міддлсекський полк міліції. 4-й (пізніше 6-й) (міліційний) батальйон базувався у Фінсбері, раніше Королівський Лондонський полк міліції. 5-й (пізніше 7-й) (міліційний) батальйон базувався в Хаунслоу, раніше 4-й Королівський Південноміддлсекський полк міліції.

Добровольча піхота:

10-й Міддлсекський стрілецький волонтерський корпус базувався в Блумсбері, раніше під командуванням Королівського стрілецького корпусу короля, але був переданий у 1883 році і згодом перейменований на 1-й волонтерський батальйон. 23-й Міддлсекський стрілецький волонтерський корпус, що базувався у Вестмінстері, був перейменований на 2-й волонтерський батальйон у 1883 році. У 1901 році 1-й батальйон переїхав з Індії до Мандалая, Бірма.

2-й регулярний батальйон полку брав участь у Другій бурській війні з 1899 по 1902 рік. Батальйон, який раніше базувався в Каррагу в Ірландії, відплив до Південної Африки 22 жовтня 1899 року і служив там протягом усієї війни, яка закінчилася Ферінігінзький миром у червні 1902 року. Чотири місяці потому 350 офіцерів і солдатів 2-го батальйону покинули Кейптаун на борту SS Salamis наприкінці вересня 1902 року, прибувши до Саутгемптона наприкінці жовтня, коли батальйон був направлений до Олдершота.

3-й регулярний батальйон був сформований 6 квітня 1898 року в Дуврі і відплив до імперської фортеці Мальта 1 грудня 1898 року, потім переїхав на Крит, імперську фортецю Гібралтар у 1900 році, Єгипет і Судан у 1901 році. Згодом його було направлено до Бермудського гарнізону, 16 офіцерів, 1 прапорщик і 937 сержантів і солдатів прибули до імперської фортеці Бермуди під командуванням підполковника Р. Б. Гайсфорда, CMG, з Єгипту на борту SS Dunera, а майори CJ Stanton, FMF Scoones, лейтенант Ф. Мур і другий лейтенант GE Hawes прибули на борту SS Dominion, у тиждень, що закінчувався в суботу, 5 грудня 1903 року. Батальйон замінив Королівський Уорікширський полк на острові Боаз і знову відбув з Бермуд до Кейптауна, Південна Африка, на борту HMT Soudan 18 грудня 1905 року (за винятком рядового Девіда FW Добсона, відсутнього без дозволу). Батальйон перебував у Південній Африці та на Маврикії до Першої світової війни.

4-й регулярний батальйон був сформований 31 лютого 1900 року в Дуврі та отримав кольори від принца Уельського (полковника-шефа полку) у липні 1902 року. У 1903 році він був у Вулвічі.

У 1908 році волонтери та міліція були реорганізовані на національному рівні, причому перші стали Територіальними силами, а другі — Спеціальним резервом. З 1-го по 4-й волонтерські батальйони Королівських фузилерів були переведені до нового загальнотериторіального Лондонського полку, причому самі Королівські фузилери тепер складалися з:

Регулярні:

1-й батальйон у 1908 році базувався в казармах Олбані, після чого був відправлений до Кінсейла. 2-й батальйон у 1908 році базувався в Джуббулпорі. 3-й батальйон, сформований у 1898 році, у 1908 році базувався на Маврикії та в Південній Африці, після чого був відправлений до Мірута.