Є́ва Мартия́нівна Пономаре́нко ( 20 січня 1950 року, Андріївка (Коростенський район)) — поетеса, член НСПУ (2006), інженер-технолог.
Біографічні дані Народилася 20 січня 1950 року в Андріївці Коростенського району Житомирської області.
У 1976 році закінчила Український заочний політехнічний інститут у Харкові. З 1972 по 2007 рік працювала інженером-технологом на підприємстві «Кримський титан» в Армянську.
Творча робота У 1963 році дебютувала віршем «До Тараса Шевченка» в олевській районній газеті. Творчість авторки охоплює «вічні теми», такі як материнство, кохання, жіноча доля, а також загальні питання людського існування. У її поезії відображено різні етапи життя, як фізичну, так і інтелектуальну працю. У віршах зображено чітку прив'язаність до сучасної реальності, що підтверджено її словами: «Я горда тим, що українка зроду, і що б там не судилося мені, я, калинова гілочка народу, ніколи не схилюся у борні!».
Про поетесу у 2009 році на ТРК «Північний Крим» створено фільм «Журавлиний спів Єви Пономаренко».
Основні твори За ЕСУ:
Серебрянная полынь. — Красноперекопск, 1998; Вогонь життя. — Сф., 1999; Мозаїка життя. — Сф., 2001; Журавлиний спів. — Сф., 2003; 2005; Свої слова не стала сповивать. — Сф., 2011; Спів, що зринав у голубій блакиті. — Сф., 2013; Калинова гілочка народу. — Хм., 2017; Заграй, сопілочко! — Хм., 2017; Впаде роса на суховії. — Хм., 2017; Острівці мого болю. — Хм., 2020.
Примітки
Джерело